У свою чергу, Україна стала найважливішим економічним партнером Польщі серед країн Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії

За останні роки Україна стала найважливішим економічним партнером Польщі серед країн Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії. Динамічні геополітичні зміни з 2022 року призвели до глибокої реструктуризації торгівельних та інвестиційних потоків, причому Україна посідає центральне місце як в експорті, так і в прямих польських інвестиціях у регіоні. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на прес-службу Міністерства розвитку і технологій Польщі.

Значення України у польському експорті зросло

Частка України у польському експорті зросла з понад 2% у 2021 році до приблизно 3,5% у 2024 році, а в деякі місяці останніх трьох років вона сягала цілих 5%. Вартість польського експорту до України у 2024 році перевищила 13 мільярдів євро, що більш ніж удвічі більше, ніж у період до повномасштабного вторгнення Росії.

Наразі на Україну припадає приблизно дві третини всього польського експорту до Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії. У першій половині 2025 року частка Польщі в українському імпорті перевищила 9%, а в українському експорті до Польщі – 12%.

Польща зараз є другим за величиною постачальником товарів на український ринок – після Китаю – та одним із найважливіших імпортерів української продукції. Водночас торгівельний баланс залишається значно позитивним на боці Польщі.

Фактори зростання торгівлі між Польщею та Україною

Динамічне зростання торгівлі після 2022 року було результатом кількох факторів, що перетиналися. Ключовими факторами були перехід української економіки у режим війни, руйнування інфраструктури та порушення деяких традиційних ланцюгів поставок. За цих обставин Польща відігравала значну роль як транзитна та логістична країна, особливо в перші місяці війни.

Географічна близькість та здатність польських компаній швидко реагувати на зміну потреб ринку мали першочергове значення. Поставки, які пов’язані з воєнними зусиллями України, включаючи боєприпаси, бойові машини та зброю, стали особливо важливими у структурі експорту, причому Україна поглинає майже весь експорт Польщі в цих категоріях.

Окрім оборонного сектору, Польща залишається значним постачальником у таких галузях, як паливо, побутова техніка, агропродовольча продукція та автомобільна промисловість. Водночас значний потенціал зростання спостерігається в таких секторах, як будівництво, альтернативна енергетика, агропродовольча промисловість та промислове виробництво.

Міжнародні оцінки свідчать про те, що особливо високий потенціал зростання експорту в Україну до 2030 року стосується автомобілів, військової техніки (боєприпасів, броні), а також будівельних матеріалів та енергетичних рішень.

Проблеми та обмеження торгівлі на українському ринку

Незважаючи на динамічне зростання, український ринок залишається унікальним та вимогливим. Підприємці вказують на постійні інституційні проблеми, включаючи регуляторну непрозорість, корупцію та нефункціональну судову систему, хоча також помітно поступове покращення бізнес-середовища.

Логістична інфраструктура залишається суттєвим обмеженням. Підприємці зазначають, що найбільшими проблемами є перевантажувальні термінали, прикордонна інфраструктура та пропускна спроможність прикордонних переходів. У воєнних умовах вирішальним фактором також стають безпека поставок та здатність обробляти автомобільні перевезення.

Водночас український ринок характеризується високим ступенем ділових контактів, де значну роль відіграють особисті знайомства та мережі. Відносно низька активність польських компаній у міжнародних публічних тендерах, незважаючи на широкий спектр доступних можливостей, також залишається суттєвою перешкодою.

Польські інвестиції в Україну – концентрація та обережне зростання

Після 2022 року Україна стала найбільшим отримувачем польських інвестицій у Східній Європі, на Південному Кавказі та в Центральній Азії. Згідно з даними Національного банку Польщі (НБП), вартість польських прямих інвестицій в Україну на кінець 2024 року становила 495 мільйонів доларів США (приблизно 470 мільйонів євро), тоді як дані Національного банку України вказують на вищий рівень – 1,21 мільярда доларів США (приблизно 1,15 мільярда євро).

Різниця зумовлена ​​різними методологіями, але обидва джерела підтверджують зростаючу роль України як основного місця призначення польського капіталу в регіоні. У 2024 році польські інвестиції в Україну становили понад 2% від загальних зобов’язань України щодо прямих іноземних інвестицій.

Характерною особливістю цих інвестицій є висока частка реінвестованого прибутку – у 2024 році вони становили приблизно 75% (а у 2023 році – цілих 85%). Це означає обмежений масштаб нових інвестиційних проектів, тоді як існуючі компанії зберігають свою діяльність. В умовах воєнного часу це варто інтерпретувати як обережність інвесторів, але також як відносну стабільність та продовження діяльності.

За даними Національного банку України, Польща піднялася з 8-го місця у 2023 році на 4-те місце серед наступних за величиною іноземних інвесторів у країні.

Водночас на українському ринку працює понад 3600 компаній із польським капіталом, що робить Польщу одним з найактивніших інвесторів у регіоні. З 2022 року було створено приблизно 300 нових польських суб’єктів господарювання.

За даними Польсько-української торгівельної палати, Польща посідає третє місце за кількістю компаній, заснованих в Україні після 2022 року, випереджаючи Німеччину, США та Велику Британію.

Галузева структура та потенціал розвитку

Польські інвестиції в Україні зосереджені переважно у секторах, що мають велике значення для економічного відновлення. До них належать:

• будівельні матеріали та промисловість;
• фінансовий сектор;
• меблева та швейна промисловість;
• хімічна та харчова промисловість;
• енергетика та відновлювані джерела енергії (потенціал зростання).

Серед компаній, присутніх на ринку, є як великі промислові підприємства, так і численні малі та середні підприємства, які використовують свою операційну гнучкість та географічну близькість.

Експерти наголошують, що особливий потенціал для інвестицій та зростання експорту полягає у майбутньому відновленні України, включаючи її житлову, енергетичну та промислову інфраструктуру.

Інвестиційні бар’єри та структурні обмеження

Незважаючи на зростаючу присутність Польщі на українському ринку, він залишається складним та обтяженим численними структурними бар’єрами.

Одним із головних є обмеження на переказ прибутку, запроваджені в умовах воєнного стану, тобто компанії, замість реінвестування нових коштів, часто використовують прибуток для підтримки та модернізації існуючої діяльності.

Нормативно-технічне середовище також залишається значною проблемою. У деяких секторах зберігаються застарілі стандарти, які сягають радянських стандартів, що призводить до несумісності з європейською продукцією та перешкоджає участі в державних тендерах. Наприклад, у секторі водопостачання та каналізації деякі замовлення фактично неможливі для польських виробників через застарілі технічні специфікації.

Додатковим викликом є ​​ринок праці. Мобілізація та міграція, яка пов’язана з війною, призвели до значної нестачі працівників, особливо чоловіків, що обмежує можливості масштабування виробництва та перешкоджає інвестиціям. Компанії, які працюють легально та законно, особливо страждають від цієї нестачі.

Системні бар’єри досі присутні: відсутність прозорості в регулюванні та корупція, слабкість судової системи, короткостроковий підхід ділових партнерів, проблеми з реєстрами та перевіркою бенефіціарних власників.

Україна як довгостроковий стовп економічного співробітництва

Україна залишається ринком з підвищеним ризиком, але також з одним із найвищих потенціалів зростання серед країн Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії. Завдяки своїй географічній близькості, досвіду роботи та міцним торгівельним контактам, Польща зберігає винятково сильну конкурентну позицію.

У середньостроковій та довгостроковій перспективі Україна може залишатися ключовим напрямком для польського експорту та іноземних інвестицій, особливо у контексті післявоєнної реконструкції та поступової інтеграції з Європейським Союзом.