Найбільшим викликом для українських біженців став не пошук безпеки в Канаді, а побудова майбутнього після цього

Завдяки програмі «Дозвіл на екстрені поїздки», відомій як CUAET, майже 300 000 українців після російського вторгнення прибули до Канади з тимчасовим дозволом на проживання, роботу та навчання. Для багатьох цей захист давав можливість відновити своє життя. Вони знайшли роботу, записали своїх дітей до школи, вивчили англійську мову та стали частиною своїх громад. Тим не менш, зіткнулись із викликом: як побудувати стабільне життя за тимчасовою програмою. Про це йдеться в авторській колонці Маріки Єзьорек, докторки філософії із глобального управління у Школі міжнародних відносин Балсіллі (Канада) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Учасники програми CUAET використовували її для забезпечення житлом, пошуку роботи, вивчення англійської мови, догляду за своїми сім’ями та орієнтування в імміграційній системі Канади, а також намагалися визначити, чи можливо залишитися у цій країні назавжди. Як розповіли представники організацій громадянського суспільства, початкові пріоритети зосереджувалися на забезпеченні житла та працевлаштування, але потім змістилися в бік довгострокових питань інтеграції та побудови майбутнього в Канаді.

Я проводжу постійні дослідження з цього питання, включаючи інтерв’ю з українськими біженцями у Канаді та організаціями громадянського суспільства, які їх підтримують. Ці інтерв’ю дали мені зрозуміти, що найбільшим викликом для українців став не пошук безпеки в Канаді, а побудова майбутнього після цього.

Програма тимчасового проживання біженців у Канаді (CUAET) була запроваджена у березні 2022 року як надзвичайна реакція на вторгнення Росії в Україну. На відміну від канадських програм переселення біженців, вона діяла через систему тимчасової імміграції.

Українці та члени їхніх сімей, які мали на це право, могли отримати тимчасовий статус, відкритий дозвіл на роботу, доступ до початкової та середньої освіти та обмежені послуги із поселення. Однак, на відміну від деяких інших біженців, власники віз CUAET не мали права на повний спектр підтримки поселення та не мали спеціального шляху до постійного проживання.

Раніше уряд Канади повідомляв, що біженці мають час до 31 березня 2026 року, аби подати заявки на нові дозволи на роботу чи навчання або поновити свої дозволи на роботу на термін до трьох років, але згодом цей термін продовжили ще на рік.

У багатьох аспектах програма виявилася успішною. Сотні тисяч українців змогли залишити війну позаду та почати відбудовувати своє життя в Канаді. Але CUAET ніколи не задумувалася як програма постійної імміграції. Ті, хто сподівався залишитися, мали орієнтуватися в існуючих потоках постійного проживання, одночасно облаштовуючись у новій країні.

Для багатьох людей, з якими я проводила інтерв’ю, пошук роботи був лише початком. Замість того, щоб вирішувати одну проблему за раз, їм часто доводилося одночасно поєднувати працевлаштування, житло, вивчення мов, догляд та імміграційні процеси.

З плином часу учасники програми також описували зміну видів необхідної підтримки. Екстрена допомога була надана багатьом людям протягом перших місяців у Канаді. Однак згодом, коли вони намагались зорієнтуватися з подачею заяв на постійне проживання та визнанням кваліфікації, виникли труднощі.

Кілька організацій громадянського суспільства розповіли про спроби задовольнити ці мінливі потреби з дедалі обмеженішими ресурсами. Як пояснив один працівник, багато програм працевлаштування вимагали вільного володіння англійською мовою, чого новоприбулі українці ще не мали. На момент виконання цих вимог учасники програми вже не мали права на отримання певної підтримки.

Організації громадянського суспільства відігравали центральну роль у влаштуванні учасників програми, незважаючи на те, що деякі з них не отримували фінансування або офіційно не мали повноважень надавати послуги з влаштування. Вони допомагали людям знаходити житло, отримувати доступ до послуг, записувати дітей до школи, відвідувати мовні курси та орієнтуватися у повсякденному житті Канади.

Зі зміною потреб учасників програми, організації адаптували свою підтримку, допомагаючи з оформленням імміграційних документів, пояснюючи зміни в урядовій політиці, перекладаючи офіційну інформацію українською мовою та окреслюючи можливі шляхи до постійного проживання. Кілька учасників програми припустили, що без цієї допомоги орієнтуватися в імміграційній системі Канади було б значно складніше.

Тимчасовий захист пропонує безпеку, але стабільне життя протягом кількох років вимагає чогось іншого: постійного житла, доступної інформації, сталої підтримки у поселенні та здатності орієнтуватися у дедалі складнішій імміграційній системі.