В Україні та Молдові дезінформацію щодо членства в ЄС поширюють російські маріонетки, підтримувані або фінансовані Росією медіа, а також окремі політичні діячі, а от в Грузії – це офіційна позиція чинної влади

Як йдеться у відомому прислів’ї, першою жертвою війни стає правда. У випадку повномасштабного вторгнення Росії в Україну складається враження, що правду почали атакувати задовго до його початку. Про це йдеться в аналітичній публікації ірландського видання The Journal, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
Ще влітку 2026 року були спростовані твердження про начебто значні успіхи Росії на полі бою. Аналіз засвідчив, що такі висновки ґрунтувалися на неправильному трактуванні звіту, у якому насправді йшлося про більші територіальні здобутки України.
Напередодні проведення у Дубліні саміту Європейського політичного співтовариства (ЄПС), на який прибули десятки глав урядів і держав, головною темою обговорення стала загроза гібридної війни. Хоча правоохоронні органи поки що не звинувачують Росію в «скоординованих» погрозах, але вони не виключають такої причетності. У межах цих дискусій наголошувалося, що дезінформаційні кампанії можуть бути важливою складовою гібридних атак.
Це стосується й постійної боротьби за контроль над інформаційним висвітленням подій в Україні, зокрема перспективи вступу цієї країни, а можливо, і її сусідки Молдови до Європейського Союзу.
Медіа в цих країнах добре обізнані з тим, що вони називають російською дезінформацією щодо розширення ЄС. Її часто поширюють через месенджер Telegram та інші онлайн-платформи, зокрема Facebook. Журналісти фіксують різноманітні наративи проти членства в ЄС. Серед них — твердження про начебто втрату державного суверенітету, прагнення Євросоюзу продовжувати через Україну «опосередковану війну» з Росією і навіть поділ української території між державами-членами ЄС.
У процесі того як російська агресивна війна проти України наближається до шостого року, перспективи вступу країни до ЄС залишаються предметом активних дискусій. Сусідня Молдова також послідовно рухається до членства в Євросоюзі, усвідомлюючи, що Росія активно протидіє цьому процесу.
Унаслідок цього обидві країни, а також інші держави регіону, населення яких висловлює бажання приєднатися до ЄС, зокрема Грузія, стають об’єктами онлайн-кампаній, спрямованих, за словами критиків, на підрив цих прагнень.
Дезінформація — не нове явище
Важко стверджувати, що це нове явище. Понад десять років тому Європейський Союз створив спеціальну робочу групу для протидії «постійним дезінформаційним кампаніям Росії».
Через кілька місяців після початку повномасштабної війни у 2022 році Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) опублікувала аналітичну доповідь «Дезінформація та агресивна війна Росії проти України». У ній зазначалося: «Російські дезінформаційні наративи часто є неправдивими або приховують факти за допомогою напівправди та прийому “а у вас негрів лінчують” (whataboutism)».
А у 2025 році Представництво Європейського Союзу в Україні досліджувало інформаційні маніпуляції та дезінформацію, спрямовані на відносини між Україною та ЄС. Ця тема також була предметом обговорення під час візиту віцепрем’єр-міністерки Молдови з питань європейської інтеграції Крістіни Герасімов до Ірландії на початку 2026 року.
«Це один із найпотужніших інструментів Москви — дезінформація. Вона спрямована не обов’язково проти нашої країни чи процесів усередині неї, а на формування наративу, який атакує Європейський Союз як такий. Його мета — підірвати довіру до ЄС з боку країн-кандидатів або держав, які прагнуть вступити до Союзу. Одні з найпоширеніших наративів стосуються майбутнього країн-кандидатів у ЄС. Нам кажуть, що ми не готові до членства», – розповіла Герасімов.
За її словами, цей аргумент також ґрунтується на уявленні про ЄС як слабку структуру, нездатну захистити власних громадян. Ще один поширений наратив полягає в тому, що нові держави-члени нібито матимуть статус «бідних родичів» і не зможуть конкурувати в сільському господарстві та інших галузях після вступу до Євросоюзу.
«Наш досвід власних виборів показав, що дезінформація не припиняється після завершення виборчої кампанії. Вона триває постійно й дуже швидко адаптується, змінюючи наративи залежно від уразливостей кожного суспільства, на яке спрямована. Один із дуже поширених наративів проти ЄС полягає в тому, що після вступу Молдови до Європейського Союзу всю землю буде експропрійовано. Це твердження покликане провести паралелі з тим, як усе відбувалося в радянський період, і посіяти страх, що ЄС не підтримуватиме та не захищатиме своїх громадян, а, навпаки, намагатиметься нажитися на них», – пояснила Герсімов.
Вступ України до ЄС називають «даремним»?
Молдова добре знає, що таке дезінформація. У вересні 2025 року Вашингтонський дослідницький центр Stimson Center назвав країну «полігоном для випробування операцій гібридної війни», які «ймовірно, визначатимуть характер аналогічних кампаній у всій Європі».
Напередодні парламентських виборів у Молдові у 2025 році соціальні мережі заполонили фальшиві дописи, відео та веб-сайти, частину яких створили за допомогою штучного інтелекту. Один із дописів навіть видавав себе за публікацію відомого журналу про знаменитостей OK! і містив фальшиву історію під заголовком «Президентка Молдови потрапила в скандал зі спермою знаменитостей!». У вигаданій публікації неправдиво стверджувалося, що Мая Санду купує сперму донорів-гомосексуалів, які є знаменитостями, аби народити дитину. При цьому автори фальшивки незаконно використали ім’я реальної журналістки.
Цей приклад демонструє, як дезінформація часто намагається підірвати політичну репутацію та спрямувати виборців на підтримку певних політичних сил.
За словами Владислава Лесика, журналіста українського медіа «Рубрика», дезінформація щодо вступу до ЄС, як і інші форми політичних маніпуляцій, має багато різновидів.
«Один із головних російських наративів стосовно вступу України до ЄС полягає у твердженні, що зусилля України приєднатися до Союзу даремні. Наприклад, російські джерела поширювали фейки про те, що надання Україні статусу кандидата в ЄС — це лише формальне рішення, яке не дає жодних реальних переваг. Мета цього наративу — деморалізувати українське суспільство та створити враження, що реформи, необхідні для вступу до ЄС, не мають сенсу. Інший російський наратив стверджує, що вступ до ЄС означатиме втрату Україною суверенітету. Він ґрунтується на російській пропагандистській тезі, яку Москва просуває від початку російсько-української війни у 2014 році: Україна нібито є державою з нелегітимною владою, яка перебуває під контролем Заходу, зокрема ЄС і США», – розповів Лесик.
Дезінформація не є новим явищем. Проєкт EUvsDisinfo задокументував численні приклади таких кампаній у минулому. Серед них — сумнозвісна неправдива історія 2014 року про начебто розп’ятого українськими військовими хлопчика в Слов’янську. Цю вигадку називали частиною організованої Кремлем кампанії, спрямованої на розпалювання ненависті до українців.
Наратив про «тягар» для Євросоюзу
З іншого боку, за словами Лесика, наративи, які поширюють у європейських країнах, ґрунтуються на уявленні про те, що Україна стане «тягарем» для держав-членів ЄС.
«У цьому контексті Україну зображують як бідну й корумповану державу, вступ якої нібито виснажить бюджет Євросоюзу. Окремий піднаратив зосереджується на негативному впливі українського зерна на європейське сільське господарство. Росіяни вже кілька років поширюють твердження про “шкідливість” українського зерна, аби посіяти розбрат», – додав Лесик.
Водночас, як зазначається в аналітичному дослідженні Європейського політичного центру, вступ України до ЄС матиме цілком очевидні переваги. Серед них — доступ Євросоюзу до енергетичного потенціалу України, зміцнення продовольчої безпеки ЄС і можливість налагодити постачання критично важливих корисних копалин.
За словами Лесика, в Україні головним каналом поширення таких російських наративів є Telegram. Ця платформа надає змогу використовувати анонімні канали й залишається одним із найпопулярніших джерел інформації в країні.
Що стосується Молдови, то місцеві медіа та організації з перевірки фактів відстежили низку дезінформаційних атак щодо перспектив її вступу до ЄС. Вони варіюються від тверджень про закриття місцевих фермерських господарств через нібито відсутність попиту на молдовську сільськогосподарську продукцію до заяв про підвищення комунальних тарифів і легалізацію одностатевих шлюбів.
Внутрішні проблеми
У Грузії, яка також опинилася на роздоріжжі щодо перспектив вступу до ЄС, такі ЗМІ, як OC Media, протягом останніх років відстежували те, що вони вважають скоординованими російськими інформаційними операціями.
Саломе Хведелідзе з OC Media розповіла, що частина таких кампаній поширюється через Facebook та інші платформи. Міжнародне товариство за чесні вибори та демократію (ISFED) опублікувало детальні матеріали про те, що воно назвало «поширенням антизахідних, зокрема антиєвропейських, наративів».
Серед поширених тем — твердження, що ЄС становить загрозу грузинським цінностям, зокрема через підтримку прав ЛГБТК+, і Євросоюз може втручатися у внутрішні справи Грузії, а також що ЄС і США нібито прагнуть спровокувати конфлікт.
Після початку російської війни проти України у 2022 році Грузія дедалі більше рухається в бік авторитаризму, призупинила переговори про вступ до ЄС і поглибила відносини із РФ. Нещодавно правляча партія «Грузинська мрія» спробувала домогтися заборони п’яти основних опозиційних партій. Цей крок нині оскаржується в суді. Європейський парламент попередив, що такі дії ставлять під загрозу європейську перспективу країни.
За словами Хведелідзе, «однак Грузію від України та Молдови відрізняє те, звідки насправді походить головне джерело антиєвропейської пропаганди».
«В Україні та Молдові дезінформацію щодо членства в ЄС поширюють російські маріонетки, підтримувані або фінансовані Росією медіа, а також окремі політичні діячі. Водночас самі уряди цих країн дотримуються проєвропейського курсу», – пояснює Хведелідзе.
У певному сенсі це створює враження, що повідомлення постійно змінюються, але їхня суть залишається незмінною.
«Дезінформація дуже швидко адаптується, змінюючи наративи залежно від вразливостей кожного суспільства, на яке спрямована», – каже Герасімов.
Не завжди легко встановити, які саме наративи походять безпосередньо з Росії, а які виникають деінде. Проте ставлення Росії до Європейського Союзу та її історія поширення дезінформації за кордоном не залишають особливих сумнівів.
