Денис Катюха, згідно із рішенням суду, повинен отримати понад 5 мільйонів доларів компенсації, але він розуміє, що Росія, найімовірніше, не виплатить йому жодної копійки, тому він сподівається, що колись його онуки зможуть скористатися результатами боротьби за справедливість

У невеликій залі суду на заході України, де було небагато меблів, секретар викликав відповідача. У відповідь пролунала тиша. Ніхто не вийшов, аби постати перед судом. Ніхто не визнав і не заперечив висунуті звинувачення. Насправді відповідача — Росії — взагалі не було видно. Про це йдеться у спецрепортажі Reuters, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
Позивач Денис Катюха розпочинав 11-місячну судову боротьбу, аби довести, що Росія захопила справу всього його життя. Він стверджував, що Москва привласнила його готель на узбережжі Азовського моря та квартиру в розташованому неподалік Мелітополі. Обидва об’єкти нерухомості перебували на окупованій території південного сходу України.
Боротьба 49-річного підприємця розгорталася в українському цивільному суді, юрисдикцію якого Росія не визнає. Вона завершилася рішенням про стягнення 5,1 мільйона доларів компенсації, яку Росія, найімовірніше, ніколи не виплатить. Попри це, бізнесмен був сповнений рішучості домагатися справедливості, навіть якщо вона здавалася недосяжною.
«Поки що я — жертва. Дон Кіхот, який воює з вітряками», — стверджує Катюха.
Готель Admiral — один із сотень готелів і курортних комплексів, які Росія захопила на узбережжі внутрішнього Азовського моря після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Про це свідчить аналіз російських та українських реєстрів нерухомості, проведений агентством Reuters. Це дослідження дає найповніше уявлення про масштаби привласнення Москвою майна в цьому прибережному регіоні.
За даними повідомлень, оприлюднених окупаційною адміністрацією, встановленою Москвою, російська влада визначила понад 7 000 комерційних об’єктів і житлових приміщень на окупованій території Запорізької області, де розташований готель Admiral, як «безхазяйне майно». Reuters з’ясувало, що серед них — 521 готель і курортний комплекс.
Згідно із туристичними та корпоративними реєстрами, щонайменше 77 готелів і курортів уже перейшли під контроль російських компаній, зокрема 20 — російських державних структур. Reuters не вдалося встановити, що сталося з усіма іншими підприємствами.
Комерційне перетворення узбережжя Азовського моря відображає один із головних задекларованих пріоритетів президента Росії Володимира Путіна — перетворення українських територій на російські. Кремль висуває історичні претензії на Україну, які Київ відкидає, і прагне включити окуповані регіони до того, що називає російською батьківщиною.
«Захоплення нерухомості дає Росії змогу зміцнювати контроль над цими територіями та отримувати кошти для ведення війни», – зазначила Кароліна Гірд, експертка з питань національної безпеки Інституту вивчення війни.
Міністерство закордонних справ України заявило, що Росія запровадила на окупованих територіях жорсткі правила стосовно власності, створюючи «правову ширму» для того, що українська сторона називає крадіжкою, здійснюваною за підтримки держави. Це законодавство позбавляє українців права власності, якщо вони не набувають російського громадянства.
«Усі, хто бажав це зробити, мали можливість перереєструвати свою власність відповідно до російської юрисдикції. Майно, яке не було перереєстроване, стало безхазяйним», – заявив речник Кремля Дмитро Пєсков.
У вересні 2022 року Катюха, який на той час уже виїхав з України до Німеччини, дізнався від батька, що до його готелю увійшли невідомі озброєні чоловіки та оголосили його «безхазяйним майном». Якщо Катюха хотів заявити свої права на власність, то мав підтвердити їх протягом трьох днів.
За словами Катюхи, його батько, який залишився в Україні після вторгнення, передав відповідним органам необхідні документи. Однак виникла одна проблема: окупаційна влада не визнавала ані українських паспортів, ані документів на право власності.
За словами Катюхи, представники окупаційної адміністрації сказали його батькові: «Це документи з неіснуючої країни».
Солоне повітря і тепле море
Історія готелю Admiral почалася з ділянки площею 3,7 акра, зарослої чагарниками, у Кирилівці.
Хоча Катюха жив у розташованому неподалік Мелітополі, найтепліші спогади його дитинства були пов’язані саме з цим приморським селищем. У дитинстві він мав проблеми з дихальною системою, які посилювалися через промислове забруднення в центральній України. Літо він проводив у Кирилівці разом із дідусем.
Повітря там здавалося чистим, насиченим морською сіллю. Море було теплим і блакитним. Пляжі заповнювалися родинами з дітьми. Катюха вирішив побудувати власний готель і роками шукав для цього ідеальне місце.
Зрештою, у серпні 2014 року він розпочав будівництво кількох невеликих бунгало. Скромний початок поступово перетворився на великий комплекс зі 100 номерами, трьома барами, рестораном, магазином, басейном і дитячою водною зоною для розваг. Узимку Катюха встановлював різдвяну ялинку просто на засніженому пляжі.
За даними української влади, у 2021 році Кирилівку відвідали 2 мільйони туристів. Це був останній туристичний сезон перед тим, як російські війська окупували більшу частину Запорізької області.
Того ж року місцева влада відзначила готель Admiral нагородою «Гостинність року». Досі він має рейтинг 4,7 зірки в Google.
Нові керівники готелю ADMIRAL
28 вересня 2022 року — через дев’ять днів після того, як озброєні чоловіки захопили готель Admiral, — контрольована Росією комісія призначила нового власника готелю. Водночас нових власників отримали понад 100 інших підприємств, серед яких медичні центри, ферми, поштові відділення та консервний завод. Про це свідчить протокол засідання комісії.
Як випливає з протоколів, запорізька комісія регулярно збиралася, аби призначати нових власників десятків об’єктів нерухомості за одне засідання.
Згідно з корпоративними реєстрами, новим власником готелю Admiral стала організація «Курорти Запорізької області», яка є російською державною структурою. За даними російських реєстрів, у 2023 році її чистий дохід становив близько 800 000 доларів. З якихось причин, які Reuters не вдалося з’ясувати, за наступні роки ця організація публічно не оприлюднювала жодних фінансових показників. У квітні 2026 року організацію перейменували на «Агентство розвитку інвестицій Запорізької області».
Тим часом Катюха намагався налагодити життя в Німеччині. Він дистанційно викладав курси з готельної справи в одному з українських університетів, а готель Admiral готувався до нового туристичного сезону.
За супутниковими знімками, уже у 2023 році на парковках деяких готелів Кирилівки з’явилися автомобілі, а біля басейнів і на окремих ділянках пляжу — парасольки.
Російські інтернет-блогери дали Катюсі змогу побачити його улюблений готель. В одному з відео, опублікованому в соціальних мережах у 2025 році, жінка в рожевому смугастому бікіні прогулювалася територією Admiral, знімаючи на камеру готельний номер своєї родини, пляжні альтанки та квітучі сади.
Водночас у плані розвитку туризму, оприлюдненому окупаційною адміністрацією Запорізької області, зазначалося, що у 2025 році Азовський регіон відвідали лише 150 000 осіб. Це становить приблизно 5% від кількості туристів, які, за українськими даними, відвідали лише Кирилівку та Бердянськ у 2021 році.
У документі зазначалося, що розвиток туристичної галузі стримують поганий технічний стан готелів, відсутність необхідної комунальної інфраструктури та воєнний конфлікт.
Катюху не так обурює поява нових відвідувачів у його готелі. Принаймні хтось користувався тим, що він створив власною працею. Однак підприємець був шокований, коли побачив оновлений сайт Admiral: він майже повністю повторював той, який колись створив сам Катюха. Змінилася лише мова — з української на російську.
Підрахунок консервних ножів і люстр
Обурений і сповнений рішучості боротися, у середині 2023 року Катюха почав підраховувати свої збитки. Результати його роботи зайняли 3000 сторінок.
Він встановив, що облаштування кожного окремого номера готелю Admiral коштувало йому кілька сотень доларів. До розрахунків увійшли мікрохвильова піч за 40 доларів, люстра за 41 долар, дубові приліжкові тумбочки по 31 долару кожна і навіть консервний ніж за 20 центів.
Він підрахував вартість матеріалів і обладнання, використаних для будівництва готелю, зібрав чеки та банківські виписки й за допомогою адвоката звів усі дані у величезну електронну таблицю.
Судовий процес тривав майже рік. Жоден представник Росії в ньому не брав участі. Деякі судові засідання доводилося переносити через обстріли або повітряні тривоги.
30 квітня 2026 року суддя Михайло Смокович, який головував у справі, присудив Катюсі 5,1 мільйона доларів компенсації, встановивши, що дії Росії були «фактичною експропріацією».
Катюха також подав заяву до підтримуваного Європейським Союзом Реєстру збитків для України, штаб-квартира якого розташована в Гаазі. Цей реєстр збирає докази втрат, збитків і шкоди, завданих Росією внаслідок її війни проти України.
Він приєднався до понад 195 000 заявників, які домагаються компенсації. За оцінками Реєстру, загальна кількість заяв може становити від 6 до 8 мільйонів. Однак механізму фінансування виплат наразі ще не створено.
Катюха розуміє, що Росія, найімовірніше, не виплатить йому жодної копійки за його життя. Він сподівається, що колись його онуки зможуть скористатися результатами його боротьби за справедливість.
