В нашій країні домінують монокультурні аграрні холдинги і цього року вони набагато більше постраждали від посухи, аніж невеликі фермерські господарства

Обрана Україною модель сільського господарства, в якій домінують підприємства із сотнею тисяч гектарів землі є неефективною через зміни клімату. За попередніми оцінками, урожай зернових культур у 2020 році буде на 5 мільйонів тонн меншим, аніж у 2019 році. Основні причини – сильна посуха, зима без снігу та відсутність дощів навесні. Про це йдеться в аналітичній публікації Міхала Козака на сторінках польського видання Obserwator Finansowу, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Величезний урожай – це уже історія

Рекордний урожай на рівні 75 мільйонів тонн зерна Україна зібрала у 2019 році. Прогноз на 2020 рік складав – 70-72 мільйони тонн, але він знизився до 68 мільйонів тонн. Це усе оптимістичні прогнози, зважаючи на звістки з полів про падіння урожаю до 40% порівняно з 2019 роком.

Цього року від посухи постраждала половина території України і це є загрозою для урожаю 2021 року – озимі, які посіяли у сухий ґрунт, викликають сумніви. Перспективи весняної посівної кампанії з врахуванням побоювань повторення зими без снігу цього року також не оптимістичні.

ВВП України особливо вразливий до змін клімату, оскільки аграрний сетор залежить від «вологозалежних» монокультур – соняшника й кукурудзи. Цей взаємозв’язок чудово демонструють цифри Держстату – разом із зниженням урожайності зернових культур впав увесь сектор – з січня по серпень 2020 року аграрні показники погіршились на 9,8% порівняно з аналогічним періодом 2019 року. Рослинництво впало на 12,9%, а тваринництво лише на 2,2%.

Спад у сільському господарстві супроводжується збільшенням аграрного імпорту з Євросоюзу на 15,3% або до 2 мільярдів доларів у 2020 році. Лідером імпорту стали молокопродукти та яйця, яких Україна імпортувала на 112,5% більше, аніж рік тому.

Тим часом, ситуація у сільському господарстві впливає на гривню, курс якої останнім часом значно впав через менші потоки валюти.

«Ми очікуємо, що початок продажу зерна з нового урожаю позитивно вплине на пропозицію валюти. Тобто гривня може зміцнитись», – прокоментував ситуацію заступник голови Нацбанку Юрій Гелетей.

Проте, це може бути важко, оскільки з початку 2020-2021 маркетингового року до кінця вересня 2020 року, Україна експортувала 11,7 мільйонів тонн зерна з цьогорічного урожаю, що на 1,8 мільйонів тонн менше, аніж за аналогічний період 2019 року. Це означає, що потоки валюти є поки що набагато меншими, аніж минулого року.

Крім того, сільгоспвиробники не дотримуються уже укладених контрактів. Учасники зернового ринку в поточному маркетинговому році зіткнулись із великою кількістю невиконаних договорів купівлі-продажу зернових та олійних культур.

«Ситуація стає небезпечною й може призвести до порушення міжнародних контрактів і, як наслідок, негативно позначиться на репутації України як постачальника зерна й стане загрозою для обмінного курсу та фінансової стабільності», – вважають в Українській зерновій асоціації (УЗА).

Хто з’їв українське зерно?

Микола Кучер, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з аграрної та земельної політики, дивиться на ситуацію під іншим кутом зору, аніж в УЗА.

«Через пандемію коронавірусу та економічну кризу, потреби українців у продуктах харчування є більшими, аніж раніше. При цьому експорт зерна минулорічного урожаю збільшився на 5%. За неофіційними даними, у серпні 2020 року у портах вивозили за кордон на 7% більше зерна, аніж у серпні 2019 року. Схоже, що ми ризикуємо повторити сценарій 2003-2004 років, коли усе зерно масово вивозилось з нашої країни і після того його  потрібно було ввозити для потреб населення, але за набагато вищими цінами», – зазначив Кучер.

За його словами, для уникнення такого сценарію необхідно вибудовувати державну систему резервів. Державні зерносховища можуть зберігати 4,7 мільйонів тонн зерна. Але «зберігати» в українських умовах не означає «мати». У червні 2020 року радник міністра внутрішніх справ Михайло Апостол виявив, що 2700 вагонів зерна на суму у 800 мільйонів гривень пропали з українських резервів. Він пожартував тоді, що все зерно просто з’їли миші. Але якщо серйозно, то таку кількість зерна могли з’їсти 250 мільйонів мишей.

Набагато краще, але без шансів

Останні цифри Держстату свідчать, наскільки катастрофічною з точки зору макроекономіки, є обрана Україною сільськогосподарська модель, в якій домінують монокультурні аграрні холдинги. Вони скоротили обсяги виробництва на 14,3% через засуху, в той час, як малі фермерські господарства з диверсифікованими культурами лише на 3,7%.

Усе вказує на те, що ця несприятлива модель не лише зміцниться, але навіть посилиться після скасування мораторію на продаж сільгоспземель, який набуде чинності з 1 червня 2021 року. Не варто покладатись на системне будівництво малих сімейних ферм в Україні, тому що політики не бачуть в цьому інтересу, а у збанкрутілих через посуху фермерів, не буде грошей на купівлю сільгоспземель, які вони зараз обробляють в якості орендарів.

За оцінками Аграрної спілки України (АСУ), через посуху та весняні заморозки, збитки в аграрному секторі можуть скласти до 118 мільярдів гривень (5 мільярдів доларів). Це немаленька сума для України. За інформацією АСУ, урожай кукурузи у 2020 році буде на 40% меншим, аніж у 2019 році. Урожай насіння соняшника становить 400-500 кг з гектару, що в 4-5 разів менше, аніж у 2019 році, коли це й так завдавало чималих збитків.

«Український аграрний сектор перебуває у критичному стані. Банки не кредитують фермерів. Аналогічна ситуація уже була у 2003 році. Але тоді на допомогу прийшла держава, взявши на себе сплату відсотків за кредитами, отриманими наступного року після неврожаю. Цього року навіть особливо несприятливі райони Одеси, Миколаєва, Херсону та Запоріжжя не отримали жодної копійки допомоги, незважаючи на обіцянки держави. Ми неодноразово звертались до влади, розроблено низку законопроектів, але держава не поспішає допомагати аграріям. З врахуванням  критичної ситуації, державна підтримка потрібна була ще вчора, а не сьогодні», – розповідає голова АСУ Геннадій Новіков.

Становище кинутих напризволяще фермерів настільки погане, що Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) почала збирати гроші на закупівлю насіння для фермерів, які постраждали від засухи в Одеській області. За даними ВАР, збитки їх членів становлять 6,5 мільядів гривень.

В цій ситуації українські агрохолдинги можуть виграти, звісно, якщо їм вдасться переконати акціонерів в тому, що варто інвестувати в бізнес, який приносить щоразу менше прибутків та без перспектив на розвиток, адже дефіцит води – це проблема довготривала.

Тетяна Тимочко з Української екологічної ліги вважає, що водна політика України є неефективною. Вона зазначає, що проблема полягає у недбалому ставленні виробників експортних культур до водних ресурсів та осушення українських земель у буквальному сенсі цього слова.

«Водна політика України є неефективною, антиекологічною й приведе нашу країну до абсолютного дефіциту прісної води. Ми знищуємо основний ресурс, необхідний для життя. Питання водної політики – це питання національної безпеки, оскільки стосується усіх громадян України», – запевняє Тимочко.