Чиновники усвідомлюють, що громадськість незадоволена станом охорони здоров’я в Україні і тим, як уряд дає собі раду з пандемією

Коли Україна розпочинала 2020 рік, пріоритетність реформ в секторі охорони здоров’я була зрозумілою. Очікувалось, що Міністерство охорони здоров’я реалізує другий етап медичної реформи з 1 квітня 2020 року. Натомість, уряд знехтував цим, оскільки країна страждає від загострення кризи через коронавірус. Тим часом, запобіжні заходи при тендерних закупівлях у сфері охорони здоров’я, які були запроваджені для боротьби з корупцією, усуваються. Про це йдеться в аналітичній публікації Брайана Меффорда, директора компанії Wooden Horse Strategies, LLC на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Загальновідомо, що український уряд далеко не єдиний, хто бореться з наслідками Covid-19. Насправді, глобальна пандемія ускладнила життя в кожній країні. Проте, адміністрація Зеленського вже зазнавала невдачі в своїх зусиллях з модернізації системи охорони здоров’я, ще задовго до появи коронавірусу та запровадження карантину у березні 2020 року.

Трансформація українського сектора охорони здоров’я повинна була стати одним з основних напрямків програми реформ, розпочатої після Революції гідності. До 2018 року Україна вже реалізувала перший етап медичної реформи, ухвалений в жовтні 2017 року. Понад 30 мільйонів українців підписали декларацію із сімейними лікарями. Опитування громадської думки незмінно засвідчують задоволеність сімейними лікарями на рівні понад 70%.

Незважаючи на заяву в березні 2020 року голови парламентського комітету з охорони здоров’я Михайла Радуцького про те, що «відтермінування» не буде, другий етап медичної реформи був відкладений через нехтування. Технічно закон надалі залишається чинним, але внаслідок слабкого керівництва Кабінету міністрів Дениса Шмигаля лише кілька лікарень реформувались, як це передбачено в законі. Не було ані вказівок зверху, ані стратегії, ані бачення для реалізації. Зараз, коли коронакриза загострилась, мудрість царя Соломона звучить особливо влучно: «Де немає бачення, люди гинуть».

Поточна статистика підкреслює масштаби кризи. Коли 30 березня 2020 року Максим Степанов обійняв посаду міністра охорони здоров’я України, щоденна кількість випадків коронавірусу становила 73, а загалом зафіксували тоді 548 випадків. Після 7 місяців його керівництва у боротьбі з пандемією, в Україні щодня реєструється понад 10 000 випадків коронавірусу.

Щотижня Міністерство охорони здоров’я придумує нові ідеї, щоб уповільнити поширення пандемії. Останнім розпорядженням Степанова став карантин вихідного дня. Така реакція уряду дійсно слабка і той факт, що Степанов сам захворів слугує сумним підтвердженням його нездатності контролювати кризу. Під час величезного навантаження на державний бюджет, України повинна захищати усі доступні методи боротьби з корупцією в сфері закупівель у медицині. А Міністерство охорони здоров’я, схоже, рухається в протилежному напрямку.

Україна запровадила міжнародні закупівлі ліків на початкових етапах медичної реформи після 2014 року. Це було зроблено, щоб викорінити корупцію і підготувати Україну до майбутніх криз в сфері охорони здоров’я, таких як нинішня пандемія. Країна не може чекати, поки вибухне пандемія, перш ніж накопичувати запаси необхідних ліків. Ці ліки необхідно заздалегідь підготувати до такої надзвичайної ситуації.

У 2015 році Україна уклала субпідряд на закупівлю медичних препаратів і вакцин із трьома міжнародними організаціями: Проектом розвитку ООН, ЮНІСЕФ та British Crown Agents. Після багатьох років корумпованих тендерів, неякісних ліків і дефіциту витратних матеріалів, МОЗ довелось відмовитись від процесу закупівель.

Програма 2015 року акцентувала саме на цьому, і результати були феноменальними. Програма не тільки заощадила понад 200 мільйонів доларів, які були використані для покупки додаткових ліків, але і рівень запасів досяг нового максимуму.

В цьому році значна частина закупівель ліків була передана Державному підприємству “Медичні закупівлі України” – новому відомству, створеному в 2018 році, яке окремо займається закупівлями медичних товарів. Однак МОЗ негайно почав грати в ігри в обхід незалежного відомства.

Одним із прикладів прогнозованої неправомірної поведінки стала закупівля в квітні 2020 року медичних костюмів для лікарів. Міністерство охорони здоров’я звинувачується в маніпулюванні тендером і проведенні закупівель через свій тендерний комітет, а не через незалежне відомство, внаслідок чого середня вартість захисного медичного костюма становить майже 19 доларів США, незважаючи на те, що медичні костюми, зазвичай, продають за 9 доларів США. Замість 140 000 захисних медичних костюмів держава закупила 70 000 на ті ж гроші.

З тих пір Міністерство охорони здоров’я наполягає на написанні технічного завдання (ТЗ) майже з усіх питань, пов’язаних з медичними закупівлями. Це загрожує звести нанівець мету незалежного закупівельного агентства, яка полягає в усуненні політичних, особистих, а іноді і корупційних чинників з процесу закупівель.

У той час як уряд байдикує з приводу сумнівних тендерів на закупівлю та карантину вихідного дня, схоже, єдине, що чиновники повністю розуміють, – це те, що громадськість незадоволена станом охорони здоров’я в Україні і тим, як уряд дає собі раду з пандемією. Можливо, саме тому в деяких ЗМІ почали з’являтися статті, в яких намагаються звинуватити колишнього міністра охорони здоров’я Уляну Супрун в нинішній невдалій реакції на коронавірус в Україні.

З огляду на те, що Супрун пішла з посади в серпні 2019 року, ці твердження є кумедними. На відміну від трирічного керівництва Супрун на посаді міністра, в уряді Зеленського працює уже третій міністр охорони здоров’я і експерти прогнозують, що незабаром з’явиться і четвертий.

Є таке японське прислів’я: «Вирішуй проблему, а не звинувачуй». Уряду Зеленського було б доцільно вирішити свої власні проблеми з медициною, перш ніж вказувати пальцем на уявних винуватців.