Помилка під час запровадження інтернет-голосування потенційно може поставити під сумнів основи демократії в Україні і поставити під загрозу цей важкими зусиллями досягнутий прогрес

Система державного управління України гостро потребує трансформації, і Президент України Володимир Зеленський назвав оцифрування найкращим шляхом задля доступності та підзвітності. «Наша мета – зробити так, щоб всі відносини з державою можна було здійснювати за допомогою звичайного смартфона та Інтернету», – прокоментував Зеленський під час презентації урядового мобільного застосунку «Дія» в лютому 2020 року. Проте, інтернет-голосування на виборах в Україні може бути передчасним кроком для молодої демократії. Про це йдеться в авторській публікації Сергія Савелія, старшого фахівця з правових питань Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні та Мередіт Епплгейт, програмного радника Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) на Шрі-Ланці та Бангладеш, повідомляє Foreign Ukraine.

Бачення України щодо цифрової трансформації передбачає і проведення онлайн-голосування на всіх виборах і референдумах. Це прагнення адаптувати державне управління України до цифрової епохи варто привітати, але існує низка серйозних перешкод, які необхідно враховувати при розгляді питання про інтернет-голосування. Передчасне впровадження онлайн-голосування може мати жахливі наслідки для демократичного розвитку України, політичної стабільності і чесності виборів.

Хоча використання Інтернету для дистанційного голосування має значний потенціал в майбутньому, це новий підхід, який був успішно реалізований лише в дуже небагатьох випадках і з обмеженими можливостями. Всі ці випадки необхідно розглянути, перш ніж проводити широкомасштабне інтернет-голосування в Україні, аби засвоїти важливі уроки, порівняти контексти і реалістично оцінити, чи є це відповідним кроком для просування країни вперед.

Інтернет-голосування було вперше використано на виборах в США в 2000 році в декількох штатах, і було здебільшого адресоване для виборців з інших країн. З тих пір близько десятка країн експериментували з цією технологією. Деякі країни використовують інтернет-голосування в окремих регіонах своєї країни або для певних виборців. Зокрема, це Вірменія, Австралія, Канада, Панама, Швейцарія та США.

Країни, в яких використовують інтернет-голосування, воно, як правило, орієнтоване на певні категорії виборців. Наприклад, це виборці за межами країни, дипломатичний або військовий персонал, відряджений за кордон, виборці, які не виїжджають за межі країни, або виборці з обмеженими можливостями.

Естонія – це єдина країна, яка використовує інтернет-голосування по всій країні, але цей крок був зроблений після десятиліть інвестицій в повну трансформацію і інфраструктуру електронного управління. В Естонії система інтернет-голосування була адаптована, як частина загальної системи електронного управління, що вже користувалася довірою в суспільстві. Ця система пов’язана з обов’язковими електронними документами, які засвідчують особу, а також з великомасштабною екосистемою електронного управління, яка включає систему міжвідомчого обміну даними.

Уряд Естонії розвиває обидві ці функції з 1990-х років. Тільки після широкого використання і поступового розширення вже існуючих послуг (в таких сферах, як соціальне забезпечення, оподаткування і реєстрація власності) в Естонії стартувало онлайн-голосування, але поступовими кроками.

Сучасну Україну варто розглядати у зовсім іншому контексті. У нас значно більше населення, яке немає високого рівня довіри до цифрових технологій, а оцифрована система ідентифікації громадян є недостатньою. За останніми даними, лише 5,6 мільйонів українців (з 40 мільйонів населення) мають цифрові ID-паспорти, а реєстр громадян країни потребує глибокої реформи і модернізації.

Інтернет-голосування, як і раніше є технологією, яка ще тільки розвивається, коли йдеться про безпеку і довіру. Багато країн вирішили не використовувати його після проведення техніко-економічних обґрунтувань або пілотних проектів через ці побоювання. Дехто зробив це після пілотних проектів інтернет-голосування (Великобританія і Норвегія), інші спочатку впровадили інтернет-голосування, але вирішили припинити його використання (Індія, Франція, Нідерланди та Іспанія). Навіть пілотна версія цієї технології, якщо вона не буде належним чином спланована і доведена до відома виборців, може мати тривалий негативний вплив на довіру суспільства до виборчої технології і чесності виборів.

Безпека, а також сприйняття безпеки повинні стати ключовим аспектом перед впровадженням інтернет-голосування. Особливо з урахуванням військового конфлікту між Україною і Росією, існує високий ризик компрометації технології електронного голосування. Важливо відзначити нещодавні витоки особистої інформації громадян з державних реєстрів, а також нещодавню історію витончених кібератак проти України.

Країни, які піддаються частим та іноді руйнівним кібератакам, повинні вжити всіх необхідних заходів для підвищення стійкості своєї існуючої виборчої інфраструктури. На цьому етапі, Україна немає необхідної технологічної інфраструктури для адекватного пілотного інтернет-голосування. Якщо воно дійсно просунеться вперед, його спочатку потрібно буде ретельно вивчити, спланувати і виділити ресурси. Пілотний проект в жодному випадку не повинен проходити в рамках прямої трансляції виборів.

Довіра, ймовірно, є найбільш важливим аспектом будь-якого виборчого процесу. Звинувачення у фальсифікації виборів або порушеннях, навіть якщо вони є необґрунтованими, можуть мати руйнівні наслідки для політичної стабільності, як ми нещодавно бачили на кількох гучних виборах.

В Україні зараз існує значна недовіра до інтернет-голосування серед виборців і політиків. Ця недовіра може поставити під загрозу готовність суспільства визнати результати виборів через таку систему, особливо якщо ті, хто програв на виборах звинуватять систему в шахрайстві або маніпуляціях.

Особливо показовим є приклад нещодавніх виборів в США. Важливо відзначити: якщо онлайн-голосування не вдасться і буде підірвано довіру суспільства до електронної демократії, це може мати негативні наслідки для всіх технологічних ініціатив та для самого демократичного розвитку в Україні.

У світлі цих побоювань, запровадження онлайн-голосування або проведення пілотних навчань, пов’язаних з прямою трансляцією виборів в Україні, вимагає трохи більше часу на роздуми. 54 українських неурядових організацій поділяють цю думку і підписали Спільну заяву IFES про пілотний проект інтернет-голосування під час місцевих виборів 2020 року.

Це не означає, що Україні варто відмовитися від ідеї оцифрування і модернізації виборчого процесу. Існує очевидна потреба в більш прозорій і доступній системі управління результатами виборів. Україна також могла б розглянути можливість впровадження рішень для електронного голосування та електронного підрахунку голосів, зокрема сканери бюлетенів і перевірених списків виборців, а також проведення перевірок обмеження ризиків.

Однак ці технологічні рішення можуть бути ефективно впроваджені тільки в контрольованому середовищі виборчої дільниці, а не в будинку окремого виборця або на смартфоні, де складніше припиняти випадки шахрайства, підкупу голосів і примусу. Також вкрай важливо забезпечити лідируючу роль Центральної виборчої комісії в обговоренні впровадження будь-яких сучасних ІТ-рішень для виборчого процесу, оскільки це єдина установа, уповноважена вирішувати завдання з їх адміністрування.

Технології можуть слугувати інструментом забезпечення більшої чесності виборів в країні, роблячи взаємодію уряду з громадянами прозорішою, ефективнішою і контрольованою. Україна закономірно цього прагне. Однак в разі застосування або неналежного використання, технології також можуть відкинути країну назад. За останнє десятиліття було досягнуто значного прогресу в поліпшенні виборчого управління в Україні і захисту чесності виборів. Помилка під час запровадження інтернет-голосування потенційно може поставити під сумнів основи демократії в Україні і поставити під загрозу цей важкими зусиллями досягнутий прогрес.