Напад Росії на Україну може спричинити безпрецедентну ядерну катастрофу

У випадку повномасштабної війни, всі 15 реакторів на українських АЕС опиняться під величезною загрозою

Росія продовжує нарощувати свої війська біля кордону, але лише деякі експерти відзначають, що вторгнення в Україну може поставити ядерні реактори на передню лінію військового конфлікту. Світ недооцінює ризик того, що звичайна повномасштабна війна може спричинити катастрофічний збій реактора, і відповідно безпрецедентну ядерну аварійну ситуацію регіонального рівня. Про це йдеться в аналітичній публікації американського видання Forbes, повідомляє Foreign Ukraine.

Загроза є реальною. Україна сильно залежить від атомної енергетики, експлуатуючи чотири АЕС та керуючи зруйнованим ядерним об’єктом у Чорнобилі. У випадку повномасштабної війни, всі 15 реакторів на українських АЕС опиняться під величезною загрозою. Навіть несистемне вторгнення Росії на схід України, швидше за все, спровокує ситуацію невизначеності довкола щонайменше шести ядерних реакторів.

У світі обмаль досвіду експлуатації реакторів у зоні бойових дій. З того часу, як людство вперше освоїло атом, світ пережив лише дві «великі» аварії — Чорнобильську та японську Фукусіму. Російське вторгнення у поєднанні з тривалою війною із застосуванням звичайних озброєнь на території України може призвести за лічені дні до численних аварій «7-го рівня» згідно із стандартами МАГАТЕ. Така непрогнозована ситуація змусить багатьох людей стати біженцями і може зробити більшу частину України безлюдною на десятиліття.

Перетворити Україну на антиутопічну місцевість з радіоактивними зонами відчуження було б екстремальним способом для президента Росії Володимира Путіна отримати оборонну зону. Міграційна криза та екологічна катастрофа може затягнути Європу на багато років. Ця проблема відволікатиме європейських лідерів та зміцнить позиції нативістських урядів, які, як правило, орієнтуються на базові інтереси Росії. Країна-агресор у свою чергу отримає паузу, щоб передихнути, оскільки балансує на межі технологічного, демографічного та фінансового виснаження.

Одним словом, цілісність українських ядерних реакторів — це стратегічне питання, яке має вирішальне значення як для країн НАТО, так і для країн, які не входять до Альянсу. Провокування важкої радіологічної аварії у стратегічних цілях є неприпустимим. Навмисне посилення ядерної катастрофи, запобігання заходам пом’якшення наслідків, цілеспрямоване розплавлення реакторів і можливе зараження великих районів Європи — означає ядерну війну без застосування бомб.

Такий сценарій не можна виключати. Росія неодноразово використовувала Україну для перевірки концепцій ведення війни у ​​«сірій зоні», коли агресор «танцює» безпосередньо за порогом відкритого конфлікту. Очевидний інтерес Росії до випромінюючих радіацію крилатих ракет з ядерною установкою, роботизованих підводних бомб з корисним навантаженням, орієнтованим на радіоактивні опади, руйнівних протисупутникових випробувань та іншої небезпечної зброї може змусити решту Європи оцінити кількість іонізуючого випромінювання, яке абсорбується людиною.

Коли у Запоріжжя прийде війна

Запорізька АЕС України перебуває під особливим ризиком. Це друга за величиною атомна електростанція в Європі і одна з 10 найбільших атомних електростанцій у світі. Вона погано захищена, а шість її реакторів стануть особливо вразливими у випадку російського вторгнення.

Якщо прийде війна, то бої точитимуться майже поруч. Запорізька АЕС розташована неподалік від нинішньої «лінії фронту» на Донбасі і знаходиться на східному березі Дніпра, який важко захищається. Крім географічних небезпек, електростанція забезпечує генерацію близько чверті всієї електроенергії України. Враховуючи важливість електроенергії, керівники станцій не захочуть її відключати, дбаючи про безпеку реакторів до останньої секунди. Відчайдушна потреба України в електроенергії лише збільшує ймовірність аварії.

Якщо не враховувати безпосередньої шкоди, завданої внаслідок бойових дій, кібер- та інші російські злочини в «сірій зоні» можуть зробити станцію некерованою ще до того, як війна наблизиться до її воріт.

Малоймовірне пряме бомбардування може завдати серйозної шкоди конструкціям захисної оболонки реактора. Конструкції реактора міцні, але війна може призвести до загибелі ключового персоналу АЕС і знищити командно-адміністративні структури, датчики моніторингу або критичну інфраструктуру охолодження реактора. Проте, реактори не є єдиною загрозою. Небезпечні відпрацьовані паливні стрижні знаходяться у вразливих ставках-охолоджувачах, тоді як старе паливо міститься в 167 сухих відпрацьованих збірках об’єкта.

Якщо у реакторах виникнуть якісь експлуатаційні аномалії, кризове управління тут уже не допоможе. Навколишня інфраструктура, необхідна для безпечного управління реактором, розвалиться під час конфлікту.

Навряд чи Росія мобілізувала кваліфікованих операторів реакторів і підготувала групи для аварійного управління ними на електростанціях. Героїчні кроки, які не допустили катастрофічної ситуації під час аварії на Чорнобильській АЕС та на японській Фукусімі не можуть бути реалізовані в зоні бойових дій.

Знову ж таки, ризики дуже високі. Світ ніколи не стикався з некерованою аварією на великій атомній електростанції, тому потрібно провести термінові та негайні консультації у Європі та серед країн-членів НАТО.

Одним Запоріжжям все не обмежиться

Ядерні катастрофи рідко бувають локальними подіями. Коли стався Чорнобиль, Путін насолоджувався роботою в КДБ у Східній Німеччині. Він, звичайно, повинен пам’ятати, що аварія спровокувала викид у повітря небезпечних радіоактивних забруднювачів, збільшивши зараження — і посіявши страх — у всій Європі. Один небезпечний забруднювач, цезій-137, поширився на тисячі кілометрів, хоча більша його частина «випала» з атмосфери в межах 200 миль від станції, створивши великі зони відчуження у Росії, Україні та Білорусі.

Те саме можна сказати і про Запорізьку АЕС. Якщо реактори будуть пошкоджені взимку, коли вітри дмуть здебільшого із Сибіру, ​​то очікується, що вони виштовхнуть небезпечну кількість цезію-137 та інших забруднюючих речовин прямо на захід. Опади забруднять ключовий водний шлях України і потенційно – залежно від типів забруднення та погодних умов – поставлять під загрозу постачання питної води у Європу. Звичайно, природа — нестабільний партнер, і якщо путінські окупанти спровокують неконтрольоване розплавлення реактора, зимові вітри рано чи пізно зміняться, виштовхуючи радіацію на Донбас та Росію.

З тактичного погляду радіоактивні шлейфи змусять втекти майже всіх мирних жителів неподалік, що послабить оборонні зусилля української сторони. Опади можуть навіть призвести до зупинки трьох реакторів на Південноукраїнській АЕС і це ще більше послабить електропостачання України та її оборону.

Може статися ядерний конфлікт у сірій зоні

Світ ще ніколи не стикався із війною, яка б загрожувала ядерній енергетичній інфраструктурі, і світові лідери, можливо, недооцінюють небезпеку, яку несе звичайна війна для цих потужних ресурсів. З іншого боку, безтурботні провокатори військових дій у «сірій зоні», можливо, самі недооцінюють ризик, намагаючись визначити, наскільки деградована ядерна інфраструктура може бути «менш ризикованим» аналогом ядерного конфлікту. Для них це не ядерна війна, а просто серія нещасних ядерних аварій.