Країни цього регіону вважають ризикованим підтримувати Захід з політичних, економічних та безпекових міркувань

Лише шість країн Індо-Тихоокеанського регіону – Австралія, Японія, Нова Зеландія, Сінгапур, Південна Корея і Тайвань приєднались до західних санкцій проти Росії за вторгнення в Україну. Інші країни досі відмовляються це робити. Про це йдеться в аналітичній публікації Дерека Гроссмана, старшого військового аналітика Rand Corporation на сторінках Foreign Policy, повідомляє Foreign Ukraine.

Це пов’язано з тим, що більшість країн цього регіону намагаються знайти своє місце між двома глобальними конкурентами – США та Китаєм і поява додаткового конфлікту між Сполученими Штатами і Росією збільшує ризики їх зближення із Заходом, особливо коли Москва та Пекін так тісно співпрацюють.

Найбільш помітними є позиції Індії та Китаю. З точки зору стратегії, вони використовують кризу, щоб пришвидшити перехід від монополярного до багатополярного міжнародного порядку, аби зменшити здатність Заходу домінувати в ньому.

Останнім часом, Нью-Делі відмовляється засуджувати Москву, здебільшого тому, що Індія надалі вкрай залежить від російської зброї для підтримки власних збройних сил. Індія та Китай використали поточну кризу, щоб скуповувати російські нафту та інші сировинні товари за дешевими цінами, в той час, як деякі західні країни скорочують імпорт з РФ.

Ще однією причиною такої позиції більшості країн в цьому регіоні полягає у тому, що переваги підтримки Заходу не переважують відчутних переваг здорових двосторонніх відносин з Росією для національної безпеки. І це не лише характерно для Індії. В’єтнам також залежить від російської зброї для модернізації власних збройних сил і не хоче втратити доступ до свого основного постачальника. Індонезія також може вирішити скуповувати російську нафту зі знижкою.

Для більшості малих та середніх країн цього регіону, поточне протистояння між Росією та Заходом може загострити конкуренцію між США та КНР. Зважаючи на те, що Москва та Пекін відкрито й тісно координують свою опозицію до Заходу, менші країни схильні залишатись осторонь від боротьби, побоюючись репресій зі сторони обидвох країн. Навіть у випадку, якщо війна в Україні спровокує світову пожежу, більшість країн Індо-Тихоокеанського регіону всерівно зберігатимуть нейтралітет, щоб не опинитись на стороні переможених.

У Південно-Східній Азії нейтралітет зараз зберігають не лише Бруней, Індонезія, Малайзія та В’єтнам, але й два союзники США – Філіппіни і Тайланд. В Океанії декілька острівних держав засудили російське вторгнення і пригрозили покаранням, але так і не реалізували своїх декларацій на практиці. Маршалові острови, наприклад, розглядають питання про заборону на вхід у свої води для російських кораблів. У Мікронезії розірвали дипломатичні відносини з Росією, але не запровадили санкцій проти країни-агресора. Соломонові острови засудили російську агресію проти України, але утримались від подальших дій.

Іншою рушійною силою політики Росії в Індо-Тихоокеанському регіоні є ідеологія. Лаос та В’єтнам утримались під час голосування за антиросійську резолюцію в ООН, оскільки, мабуть, поділяють авторитарну політику, державний устрій та недовіру Росії до демократичного Заходу. М’янма, яка з минулого року знаходиться під правлінням хунти, повністю підтримала Росію. Авторитарна Камбоджа, як це не парадоксально, проголосувала за антиросійську резолюцію ООН, оскільки цього року головує в Асоціації країн Південно-Східної Азії  і не хоче псувати репутації. Північна Корея, як і очікувалось, підтримала Росію і скористались моментом, аби вперше за 5 років випробувати нову балістичну ракету.

У решти держав Індо-Тихоокеанського регіону є власні особливі причини для своєї політики щодо Росії. Пакистан, який з підозрою ставиться до зближення США та Індії, лише започатковує партнерські відносини з Росією і не хоче псувати хороший імпульс. А прозахідна Монголія утрималась під час голосування за антиросійську резолюцію ООН, оскільки межує з Росією і сильно залежить від неї у політичному та економічному аспектах.