Експерти спрогнозували три можливі сценарії

Через чотири місяці після російського вторгнення в Україну, перспективи остаточної перемоги Кремля зникли. Але, незважаючи на фіаско Росії на полях бою, героїчний спротив України та щедру військову допомогу Заходу, ситуація повністю не змінилась.

Про це йдеться у колонці Метью Бероуза, директора з прогнозування у Стратегічній ініціативі Скоукрофта та співдиректора Нової американської ініціативи по взаємодії у Центрі стратегії та безпеки Скоукрофта при Атлантичній раді, а також Роберта Менінга, старшого наукового співробітника Стратегічної ініціативи Скоукрофта на сторінках Atlantic Council, повідомляє Foreign Ukraine.

Світова економіка шокована війною і це призведе до крупних продовольчих та енергетичних криз. Залежно від тривалості війни, ці наслідки можуть виявитись для країн, що розвиваються, більш серйозними, аніж фінансова криза 2008 року. І, хоча, ударна хвиля є відчутнішою у Європі, аніж в США, вони однаково відчувають економічні труднощі.

Зокрема, в Україні, за інформацією Програми розвитку ООН, більшість населення зіткнеться з «гострою економічною вразливістю» до кінця року, якщо війна триватиме. Цей глобальний спад, ймовірно, стане впливовішим фактором під час ухвалення рішень зі сторони США та НАТО, потенційно формуючи розкол між Європою, яка прагне до оперативного завершення війни, і США, які хочуть, щоб Росія зазнала поразки.

Отже, яким чином, розвиватиметься війна в Україні у глобальному масштабі впродовж наступних двох років? Ось три сценарії:

Сценарій 1: Україну повільно душать

Росія зміцнює свій сухопутний міст до контрольованого Кремлем Кримського півострова і, не забезпечивши повного контролю над рештою чорноморського узбережжя України, руйнує чи блокує портове місто Одеса, залишаючи Україну фактично без виходу до моря. Путін продовжує бомбардувати інфраструктуру по всій Україні та анексувати частини півдня та сходу, ще більше дестабілізуючи державу, яка повністю функціонує. Він повідомляє про «перемогу», успішно придушуючи інакодумство вдома.

Наступні події будуть такими:

• Путін закликає до припинення вогню на початку 2023 року, але не готовий до мирної угоди; він, як і раніше, сподівається на завоювання більшої кількості територій у майбутньому (можливо, приєднання Молдови), а також на поступки з боку НАТО (такі як визнання Криму суверенною територією Росії, якщо жителі погодяться на референдум під міжнародним наглядом). Західні санкції проти Росії залишаються чинними, а економічні умови там погіршуються. Сполучені Штати та Європа також занурюються в рецесію, яка підживлює зростаюче політичне невдоволення інфляцією та дефіцитом товарів.
• Повномасштабна глобальна продовольча криза призводить до наростання безладів і заворушень від Шрі-Ланки до Єгипту (де вже відчуваються побічні ефекти війни), тоді як торгові моделі різко погіршуються після того, як основні країни-експортери, такі як Індія, Індонезія та Малайзія, подвоюють продовольчий протекціонізм. Повільна реакція країн Великої сімки (G7) та Міжнародного валютного фонду посилює боргову кризу, з якою зіткнулися країни, що розвиваються. Нестабільність наростає в Африці та Азії, тоді як ліві політики набирають популярності в Латинській Америці.
• У 2023 році союзники НАТО продовжують спрямовувати летальну військову допомогу, оскільки Україна, яка відмовилася від запропонованого Путіним припинення вогню, намагається повернути собі окуповану територію. Якість і кількість цієї допомоги спонукає Москву продовжувати порушувати потоки постачання в Україну, збільшуючи ризик атак поблизу (або навіть) на території НАТО і розширюючи конфлікт між Альянсом і Росією.
• До кінця 2023 року консенсус Заходу похитнеться. Стурбовані економічними витратами, стражданнями українців, тягарем біженців та побоюваннями ескалації (включаючи ризик ядерної атаки з боку Росії), Німеччина та Франція намагаються змусити Київ вивчити мирну угоду з Москвою.

Сценарій 2: Росія нічого не виграє

Завдяки дедалі грамотнішій українській тактиці, продемонстрованій Києвом під час оборони столиці, а також успішному контрнаступу на сході Донбасу — Росія відтіснена до районів станом на 24 лютого (збереження Криму та окупованих сепаратистами частин Донецької та Луганської областей) до початку 2023 року. Але подальші успіхи України виявляються важкими через міцну оборону Росії та сепаратистів. Незважаючи на постачання сучаснішої зброї із Заходу, українські збройні сили досягли мінімального прогресу.

Наступні події будуть такими:

• Зіткнувшись із зростаючим невдоволенням усередині країни через колапс економіки та змучених військових, які незадоволені неодноразовими оперативними невдачами на полі бою, Путін перебуває під сильним тиском, щоб укласти угоду з Україною, перш ніж його становище ще більше погіршиться.
• З початку 2023 року Туреччина, Катар та Індія, які з 2020 року прагнуть виступити у ролі глобальних миротворців, наполягають на припиненні вогню, оскільки світова економічна криза вимагає невідкладних заходів. Але, натхненна своїм успіхом на полі бою, Україна чинить опір, тоді як Путін досі сподівається на військове повернення.
• Тим часом, деякі європейські лідери також починають тихо наполягати на формальних дипломатичних рамках: президент Франції Еммануель Макрон об’єднується зі своїм китайським колегою Сі Цзіньпіном, щоб закликати до переговорів у Женеві між Україною та п’ятьма постійними членами Ради Безпеки ООН (яка включає Росію), а також Німеччину (на кшталт переговорів у форматі 2+4 про возз’єднання Німеччини), щоб знайти рішення. Сі та Макрон у приватному режимі намагаються переконати Путіна та президента України Володимира Зеленського відповідно, висуваючи обіцянку російських репарацій у рамках врегулювання. Пекін не хоче, аби здавалося, що він підриває плани Путіна, але ослаблена економіка Китаю не залишає Сі особливого вибору.
• Підбадьорені переконливою перемогою республіканців на проміжних виборах у США в листопаді 2022 року, дедалі більше законодавців Республіканської партії наполягають на припиненні військової допомоги США Україні та переорієнтації уваги Вашингтона на Пекін як на провідну загрозу їх безпеці.

Сценарій 3: Україна відіграє майже все

Внаслідок значного збільшення поставок західної зброї в Україну, падіння морального духу росіян як на тактичному, так і на стратегічному рівнях, а також нездатності Москви замінити військову техніку у необхідній кількості (завдяки західним санкціям), Росія повністю витіснена з України, за винятком Криму, але Київ готується повернути собі півострів (що Путін фактично розцінив би як вторгнення на російську територію).

Наступні події будуть такими:

• Зростає ризик ядерної помсти з боку Росії, щоб зупинити військову допомогу Заходу, яка проявляється втратою Росією окупованих районів сходу України. Поки Україна проводить запланований контрнаступ із метою повернути собі Чорноморський півострів, Путін розміщує там ракети з ядерними боєголовками «Іскандер-М» (СС-26) та погрожує застосувати їх у разі атаки київських військ. Раптом третя світова війна стає неминучою, якщо термінові посередницькі зусилля Франції та Китаю, спрямовані на запобігання подальшій ескалації, закінчаться невдачею.
• Але до середини 2023 року — майже за цілий рік до того, як Путін сподівався ще раз переобратись, — його влада всередині країни опинилася під загрозою через зростання суспільної люті. Принижені військовослужбовці та розвідники змушують Путіна негайно піти у відставку, але дозволяють йому зберегти заощадження та захистити від міжнародного судового переслідування за військові злочини.
• Сполучені Штати та Європейський Союз розходяться в думках щодо скасування деяких санкцій проти Росії: побоюючись появи гігантської Північної Кореї по сусідству (у вигляді глибоко ізольованої Росії), Європа прагне угоди, скасувавши санкції щодо нафти, газу та інших товарів за формулою «послуга за послугу», згідно з якою, частина виторгу спрямовується на репарації до фонду відновлення України, очолюваного Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку.
• Глобальне економічне зростання сповільнюється, досягнувши мізерного 1% у 2023 році на тлі посилення політики «сусіда-жебрака», протекціонізму у стилі 1930-х років, зростаючого націоналізму, що руйнує глобальні інститути, і народного невдоволення, яке поширюється зі Сполучених Штатів та Європи на інші країни світу, які бурхливо розвиваються.