Індія крокує дипломатичним канатом, але у процесі затягування війни в Україні, зіштовхнеться з новим тиском США та їх союзників

Делі продовжує дотримуватись позиції, яку експерти називають «збереженням стратегічної автономії» і це означає, що Індія відмовляється підтримати Захід, насамперед США та їх союзників в НАТО. Хоча Індія залишається учасником таких західних альянсів, як Чотиристоронній діалог з питань безпеки, але вона продовжує купувати російську нафту та зброю.

Про це йдеться у колонці Аднана Ахмада Ансарі, позаштатного старшого наукового співробітника Центру Південної Азії та помічника віце-президента індійської консалтингової компанії 9.9 Insights на сторінках Atlantic Council, повідомляє Foreign Ukraine.

Індія утрималась під час кількох голосувань у Раді Безпеки та Генеральній Асамблеї ООН за резолюції, які засуджують неспровокований напад Росії на Україну. Індія також утрималась і під час голосувань за резолюції, які були запропоновані Росією. Досі Індія перебувала на межі, намагаючись збалансувати свої відносини із Заходом та Росією, з якою має глибокі історичні та стратегічні контакти.

Самостійність в умовах української кризи та експлуатації зі сторони технічних гігантів

Ще однією цікавою, але не менш дискусійною є поведінка Індії для просування своєї Атманірбхар Бхарат («самостійності») після української кризи. Державний міністр Індії з електроніки та інформаційних технологій Раджив Чандрашекхар нещодавно звинуватив технічних гігантів у «використанні інтернету в якості зброї та контролі розщепленою мережею» в умовах української кризи. Це трапилось після того, як великі технологічні компанії (Google Pay, Apple Pay і Mastercard) покинули Росію на тлі української кризи, а банки РФ були відрізані від міжнародної платіжної системи SWIFT. Ремарки міністра свідчать про те, що Індія ще з більшою наполегливістю просуватиме власну «самостійність» після української кризи. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді також підкреслив важливість самостійності, кажучи про війну між двома країнами. Питання полягає лише в тому, чи зможе Індія у новій геополітичній реальності повномасштабно просувати власну самостійність?

Перед тим, як відповісти на це запитання, важливо зрозуміти контекст та з якою метою Індія прагне до самостійності. Моді голосно проголосив самостійність, повідомивши про пакет економічної підтримки свого уряду протягом першого року пандемії коронавірусу. Поштовхом до цієї кампанії став розрив глобальних ланцюгів постачання і необхідність зменшити залежність Індії від інших країн щодо критично важливих товарів. Хоча варто також уточнити, що впевненість у власних силах не означає самодостатності. Делі прагне самостійності, зокрема хоче бути захищеним від зовнішніх потрясінь у стратегічних секторах, але не бажає відгороджуватись від світу. Зробити це нереально в умовах глобальної економіки, яка процвітає завдяки конкурентним перевагам. Таким чином, ця кампанія посприяла проведенню кількох реформ та зниженню залежності від імпорту. Індія прагнула зробити вітчизняне виробництво життєздатним та привабливим для глобальних компаній за допомогою схем стимулювання виробництва та замовлень на державні закупівлі, які заохочують придбання вітчизняних товарів, на кшталт програми Байдена «Купуй американське».

Моді придумав це гасло у 2020 році, але програма самодостатності уже давно втілюється в Індії, особливо у секторі інформаційних технологій. Індія успішно впровадила Aadhaar – одну з найбільших у світі систем біометричної ідентифікації. India Stack та його додатки, які створені на базі успіху Aadhaar, зокрема уніфікований платіжний інтерфейс та електронні платформи «Знай свого клієнта» істотно змінили технологічний сектор Індії. Оскільки російські банки були відрізані від SWIFT, а технологічні компанії покинули РФ після вторгнення в Україну, індійські експерти запевняли, що India Stack гарантує Індії захист від шантажу глобальних технологічних компаній. Цю думку підтвердив Раджив Чандрашекхар: якщо Індія колись опиниться в аналогічній ситуації, то має тепер альтернативи цим глобальним домовленостям завдяки тому, що уряд країни зосереджений на принципах самостійності. Хоча неможливо уявити, що Індія може опинитись у такій ситуації, як Росія, тобто стати соціальним ізгоєм на світовій арені. Тим не менш, Делі намагається уникнути підпорядкування глобальним технологічним компаніям.

З однієї сторони, в Індії створюються можливості на місцевому рівні, а з іншої сторони, стають жорсткішими правила для глобальних компаній задля захисту від несприятливих дій. Уряд вважає, що іноземні технологічні компанії отримали непропорційно більшу вигоду від зібраних даних в Індії, передусім, внаслідок відсутності технічних правил у країні. Це особливо стосується компаній, які займаються електронною комерцією, соціальними мережами та платіжними системами, оскільки з точки зору Делі, вони зловживають лояльними правилами індійського ринку. Відповідно, в Індії за останні 3-4 роки повністю переглянули правила електронної комерції, соціальних мереж та платіжних систем.

Крім того, Індія працює над всеохоплюючим режимом захисту даних та структурою для розкриття економічного потенціалу «неособистих» даних. Нещодавно Делі змінив вимоги до звітності про кібер-інциденти і тепер вони передбачають обов’язкове інформування про інциденти у встановлені терміни, зберігання даних і призначення конкретної контактної особи. Це розглядається, як нова спроба посилити контроль над технологічними компаніями, які працюють в країні.

Індія намагається локалізувати дані, тобто зобов’язати глобальні компанії зберігати дані індійських громадян в Індії і призначати головних співробітників, які будуть стежити за дотриманням нормативних вимог. Індія завжди відчувала загрозу потенційного виходу глобальних технологічних компаній у випадку геополітичної кризи чи несприятливого політичного рішення. Високопосадовці Індії у публічних та приватних розмовах посилались на те, що технологічні компанії покидають країну за наказом уряду США. Проте, чи є у цих твердженнях частка правди, немає значення. Після української кризи, сприйняття цих загроз в Індії, миттєво зростає.

Це помітно із заяв Чандрашекхара: «Застосування санкцій для відключення доступу до Інтернету викликає занепокоєння. Це досить неприємний інцидент. Нещодавні події зміцнюють позицію Індії щодо локалізації даних, національних чемпіонів, відмовостійкої архітектури інтернет-мережі, власних відкритих АРІ (інтерфейс прикладного програмування) і потужного командного центру кібербезпеки». Зважаючи на слова міністра, самостійність стане більш помітною рисою технологічних амбіцій Індії. Делі, швидше за все, буде чинити спротив будь-яким викликам зі сторони американського уряду (в рамках обговорень на Форумі з торгівельної політики) чи інших країн, з якими країна проводить перемовини стосовно торгівельних угод. Компанії та уряди повинні змиритись із відважнішим індійським урядом на фронті самостійності. Самодостатність стане важливішою метою технологічної політики та правил, але секторам оборони, енергетики та продовольства стане важче, оскільки на них впливає війна в Україні. Таким чином, позиція Індії варіюється залежно від її стратегічних, економічних та безпекових інтересів.

Делі надто покладається на парасольку безпеки Москви

Залежність Індії від Росії у секторі оборони добре задокументована і є основною причиною її незмінної реакції на українську кризу. Понад 70% оборонних запасів Індії припадає на Росію. Для Росії Індія – це найбільший імпортер зброї, а для Індії Росія – найбільший експортер зброї. У період з 2000 по 2020 роки, на Росію припадало 66,5% імпорту озброєнь з Індії. З 53,85 млрд доларів, витрачених Індією за цей час на імпорт озброєнь, 35,82 млрд доларів припало на Росію. За цей період, імпорт зі США склав 4,4 млрд доларів, а з Ізраїлю – 4,1 млрд доларів. У контексті надмірної залежності Індії від Росії, міністр торгівлі та промисловості Індії Піюш Гоял закликав індійські стартапи в енергетиці та обороні ставати самостійними.

Хоча в останнє десятиліття були систематичні зусилля щодо зниження залежності від Росії, малоймовірно, що це станеться найближчим часом. Також малоймовірно, що Індія зможе стати справді самодостатньою у сфері безпеки, оскільки вона не має для цього технологічних можливостей. Таким чином, зауваження міністра Гояла є лише побажаннями і не мають короткострокових матеріальних наслідків.

Проте, глобальна увага до Індії та її відносин з Росією у сфері оборони, повинні надати Вашингтону та союзникам можливість допомогти країні знизити залежність від Росії, якщо вони будуть до цього готові. Російський вектор у зовнішній політиці Індії потрібен їй для стратегічної безпеки, оскільки вона оточена ворожими сусідами – Пакистаном та Китаєм. Враховуючи ці фактори, США та їх союзники не можуть чекати, що Індія просто змінить цей російський вектор. Індія може і не стати самостійною у сфері оборони, але у Заходу є можливість допомогти їй не бути «залежною від Росії». Допоки це не станеться, в Індії немає іншого вибору, крім подальшої оборонної підтримки зі сторони Москви, тим паче адміністрації Байдена ще доведеться підписати винятки із санкцій у Законі щодо протидії супротивникам США шляхом санкцій (CAATSA) внаслідок того, що Індія придбала російські системи протиракетної оборони С-400.

США розглядають можливість надання Індії 500 млн доларів в якості військової допомоги для зменшення залежності від Росії. Крім того, під час свого останнього візиту до Європи, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді провів перемовини з президентом Франції Еммануелем Макроном про розширення партнерства у сфері оборони. Ці заяви свідчать про те, що прихильність Індії до Росії залишається принципово беззаперечною, але Вашингтон та його союзники надалі звертають увагу на унікальну ситуацію Індії.

Енергетичні потреби Індії не є однозначними

Стосовно енергетики, то дії Індії після початку війни в Україні, ще більше інтригують. В той час, як Євросоюз розмірковує про зниження залежності від російської нафти та газу, Індія збільшує закупівлі російської сировини за низькими цінами. Це відбувається всупереч тиску США, які намагаються ізолювати Росію в економічному та фінансовому аспектах. Індія уже придбала не менше 30 млн барелів нафти за місяць після російського вторгнення в Україну порівняно із 16 млн барелів за весь 2021 рік. У Вашингтоні незадоволені цією ситуацією.

У квітні заступник радника з національної безпеки США Даліп Сінгх підкреслив, що поточні санкції Вашингтону та його союзників не поширюються на імпорт енергоносіїв з Росії, але адміністрація Байдена не підтримує збільшення імпорту Індією російських енергоресурсів або ж торгівлю непродовольчими товарами. Такі кроки можуть допомогти воскресити російський рубль, який впав з початку війни. Незважаючи на це, малоймовірно, що Індія у короткостроковій перспективі поступиться тиску зі сторони США та союзників, тим паче, що Росія зараз стала четвертим за величиною постачальником нафти в Індію.

Індія імпортує 80% від своєї потреби у сирій нафті, яка є не лише критичним фактором для здоров’я її економіки, але й ключовим фактором внутрішньої політики, оскільки зростання цін на нафту викликають серйозні політичні проблеми. Економіка Індії досі перебуває у режимі відновлення після пандемії коронавірусу і подорожчання нафти може завдати руйнівної шкоди. Прогнози зростання індійської економіки уже були переглянуті через наслідки війни Росії проти України.

Купувати російську нафту зі знижкою майже необхідно для країни, яка прагне повернути свою економіку у потрібне русло. Індія наполегливо захищала таке рішення, вказуючи на лицемірство західного тиску в той час, коли Євросоюз надалі залежить від російського газу. Під час прес-конференції в рамках діалогу між Індією та США у форматі 2+2, міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар зазначив, що його країна за місяць купує менше російської нафти, аніж Євросоюз за день. Окрім нафти, ця криза стане ще одним тривожним сигналом для Індії, щоб вона надалі збільшувала виробництво альтернативної енергії та впроваджувала електромобілі задля власної енергетичної безпеки та самодостатності.

Месидж Індії досить чіткий: вона поставить власну енергетичну безпеку, економічний добробут та оборонні інтереси вище бажань США та їх союзників стосовно України. Під час візиту в Індію, голова МЗС РФ Сергій Лавров запевнив, що його країна готова експортувати в Індію усе, що вона забажає. І дві країни будуть використовувати механізм торгівлі нафтою у рублях та рупіях. Його візит засвідчив, що Росія бажає підтримки Індії, оскільки страждає від міжнародних санкцій.

Тим не менш, є певні нюанси. Як і раніше, Індія зберігає власний стратегічно автономний статус. Під час зусітрічі Моді із Лавровим, у російському МЗС заявили, що індійський прем’єр підтримав заклик до якнайшвидшого припинення насилля і висловив готовність зробити внесок у мирне вирішення конфлікту будь-якими засобами.

Індія крокує дипломатичним канатом в українській кризі і це стає особливо важливим, якщо пригадати, як неприєднання було ключовою частиною дипломатичної історії Індії. Проте, поточна криза демонструє багатосторонню позицію Індії, коли вона здатна зберігати стратегічну автономію щодо своїх рішень і розставляти пріоритети у власних інтересах. Це досягнення індійських дипломатів і зовнішньополітичних діячів, яким вдалось достатньо успішно донести цю позицію до усіх сторін. Проте, у процесі затягування війни в Україні, Індія зіштовхнеться з новим тиском США та їх союзників.

Українська криза впливає на глобальну продовольчу безпеку і потужно вдарить по Індії

Зрештою, війна може мати катастрофічні наслідки для глобальної продовольчої безпеки. Росія та Україна є одними із найбільших у світі виробників пшениці, олійних культур, добрив та інших сільгосптоварів. Наслідки кризи будуть відчуватись в цілому світі у вигляді порушення ланцюгів постачання і зростання цін на продукти харчування. Євросоюз, вірогідно, відчує максимальний вплив на собі. Росія також є крупним експортером нафти й газу до ЄС та в інші країни світу, а газ є необхідною сировиною для виробництва добрив, що збільшує загальну вартість крупномасштабного виробництва продуктів харчування.

Індія, швидше за все, зіткнеться з головним ударом зростання цін на насіння олійних культур та порушеннями ланцюжків постачання. Індія щорічно імпортує 2,5 мільйона тонн соняшникової олії, з яких 70% надходить з України, 20% із Росії та 10% з Аргентини. Оскільки залежність Індії від імпорту харчової олії становить близько 60% (від загального споживання), уряд буде змушений вивчити всі можливі варіанти підтримки внутрішніх поставок і стабільних цін.

Індія вже кілька років домагається зниження залежності від імпорту олійних культур. Уряд запустив Національну місію із забезпечення продовольчої безпеки та Національну місію з харчових олій та пальмової олії, щоб збільшити доступність харчової олії в країні. Російсько-українська криза, швидше за все, змусить Індію ще більше активізувати ці зусилля: продовольча інфляція є чутливим політичним питанням, і уряд прагне захистити себе від негативної політичної уваги. Індія запровадила ембарго на весь експорт пшениці з країни через зростаючий внутрішній тиск після того, як спочатку погодилася заповнити прогалину на міжнародному ринку пшениці, що утворилася внаслідок кризи.

Криза в Росії ненавмисно привернула увагу світової громадськості до Індії. Оскільки її дипломатична реакція критикується, то економічна реакція Делі, особливо її прагнення до самостійності, може стати предметом подальшого вивчення, незважаючи на підписання угод про вільну торгівлю з основними торговими партнерами, такими як Об’єднані Арабські Емірати, Австралія та Великобританія. Адміністрація Байдена попередила, що збільшення імпорту російських енергоресурсів та інших товарів не на користь Індії, і запропонувала їй співпрацювати зі США, щоб зменшити її залежність від Москви. Однак, позиція Індії визначається її власними інтересами, насамперед економічними та безпековими міркуваннями. Малоймовірно, що Делі пом’якшить свою позицію, незважаючи на міжнародний тиск, принаймні у короткостроковій перспективі. Таким чином, зовнішня політика Індії та її відносини з впливовими глобальними гравцями, такими як США та Росія, залишаться складними та багаторівневими, що відображає її економічні та безпекові інтереси.