Масштаби зловживань були настільки великі, а злочини настільки кричущими, що вже складено сотні досьє, названо десятки підозрюваних та порушено першу успішну кримінальну справу

Через п’ять днів після початку війни командир російського взводу та його підрозділ прибули до Мотижина, неподалік головної магістралі, що з’єднує захід України з Києвом. Вони ховали серед дерев танки та артилерію, викопували окопи та конфісковували найближчі будинки. Один будинок став штаб-квартирою офіцерів, а інший — базою для ув’язнення, тортур та вбивств мирних жителів. Про це розповідається у спеціальному репортажі The Guardian, повідомляє Foreign Ukraine.

Командир — 33-річний Олег Крикунов — був більш відомий своїм військам та постраждалим під псевдонімом Калуга. Жахи, які він нібито чинив і якими керував протягом місяця в одному маленькому селі в Україні, були занесені до каталогу посадовими особами, які розслідують звірства, вчинені московськими військами. «Калугу» включили до списку солдатів, які розшукуються в першу чергу.

Українську прокуратуру завалено доказами військових злочинів Росії. Масштаби зловживань були настільки великі, а злочини настільки кричущими, що вже складено сотні досьє, названо десятки підозрюваних та порушено першу успішну кримінальну справу.

З самого початку війни The Guardian документувала злочини проти цивільних осіб, включаючи тортури, вбивства і сексуальні домагання, збираючи свідчення тих, що вижили, і звіряючи їх з інформацією, опублікованою прокуратурою.

Разом вони дають картину того, як насильство і жорстоке поводження були невід’ємним елементом російського вторгнення з перших днів.

Мотижинський катувальний табір

29 квітня журналісти The Guardian поговорили з Олегом Бондаренком, одним із трьох чоловіків, які вижили в калузькому катувальному таборі в Мотижині. Бондаренко сказав, що його побили та кинули вмирати російські солдати. Він втратив кілька зубів внаслідок нападів росіян, його торс зрешечений шрамами, і, можливо, він отримав незворотне пошкодження хребта.

В інтерв’ю наприкінці квітня він розповів, як російський взвод привів його із зав’язаними очима на територію, де солдати встановили для своїх бранців похмурий розпорядок. Щодня мирних жителів жорстоко били, їм викручували та ламали руки; потім, коли наближався момент вбивства, їм стріляли в руки або коліна, щоб завдати максимального болю, потім знову стріляли в живіт, перш ніж, нарешті, їх убили кулею в потилицю.

Бондаренко був замкнений протягом двох днів у бетонній трубі, потопленій у землі, яка слугувала цистерною для води, досить великою, щоб умістити людину, що зігнулася. За словами Бондаренка, перебуваючи в полоні на території комплексу, він чув, як солдати катували одного із мирних жителів протягом півтори години.

Мирних жителів ховали у братських могилах довкола табору. Там слідчі знайшли тіло Ольги Петрівни, всіма улюбленої голови Мотижинської сільради, разом із чоловіком та сином. Петрівна вирішила залишитись у місті та координувати допомогу й територіальну оборону, коли прибудуть росіяни.

Виявлено масові поховання

У селах Буча, Гостомель та Бородянка, які близько місяця були окуповані російськими військами, українські слідчі виявили десятки братських могил, де поховано тіла замордованих та вбитих мирних жителів. З того часу, як росіяни покинули цей район, група молодих добровольців невпинно працює над ексгумацією тіл і відправкою їх судово-медичним експертам, які збирають докази злочинів, скоєних російськими військами.

У лісі на узбіччі дороги біля Бородянки, за 40 миль від Києва, поліція виявила тіла двох чоловіків, похованих поряд з тим, що, за словами місцевих жителів, було російським блокпостом. Одним із них був чоловік пенсійного віку, голову якого було відрубано і досі не знайдено. Обидва тіла були скручені і покалічені, і здавалося, що їхні кінцівки зламані в кількох місцях.

Син чоловіка, якому відрубали голову, Сергій Кубицький був присутній під час ексгумації тіла та подав заяву до поліції. Коли почалася війна, він та його родина залишили село у пошуках безпеки на заході України, але його батько не хотів їхати. Він сказав, що його сусіди знайшли тіло батька у лісі біля російського блокпоста 17 березня та поховали на місці. Потім сусіди повернулися до могили, щоби викопати її під наглядом поліції.

У Бородянці, всього за кілька метрів від місцевої лікарні, слідчі виявили тіла 14-річної дівчинки, її батька та ще одного чоловіка. За словами свідків, дівчинка та її батько намагалися залишити місто на машині, але росіянам було наказано стріляти в будь-який автомобіль, який намагається виїхати. Батько загинув миттєво, коли кулі пробили машину. Його донька, за словами очевидців, померла за кілька годин. Їх поховали у братській могилі неподалік.

The Guardian сфотографувала десятки цивільних автомобілів у містах на північ від Києва, таких як Бородянка, прострелених кулями, коли мирні жителі намагалися втекти. Через постійні обстріли їх ховали на імпровізованих цвинтарях навколо міст, а про місцезнаходження їхніх могил пізніше повідомили в поліцію.

Владислав Перовський, український судово-медичний експерт, який провів десятки розтинів людей з Бучі, Ірпеня та Бородянки, сказав, що процес опізнання людей був складним, враховуючи стан розкладання тіл, знайдених у братських могилах, та високий рівень жорстокого поводження з жертвами, навіть після того, як їх було вбито. Він розповідає про людей, убитих, а потім розчавлених танками.

До початку березня у місцевих моргах Києва не залишилося місця для померлих, які щодня десятками прибували до закладів, розрахованих на 30 осіб, тому тіла складали до рефрижераторів. В одному з них літня пара крізь сльози описала свого сина чоловікам, що стояли всередині. За їхніми словами, він служив у лавах цивільного опору та зрадив російських солдатів, які окупували їхнє місто та відстежували українських бойовиків та колишніх солдатів, які брали участь у війні на Донбасі. Росіяни схопили його, катували, зламали йому руки та ноги та надягли на голову поліетиленовий пакет. Потім вони застрелили його та кинули тіло на узбіччі дороги.

Згвалтування та сексуальне насильство

Наприкінці квітня судмедексперти повідомили The Guardian, що знайшли докази того, що деяких жінок зґвалтували перед тим, як вбити. Жінки по всій Україні борються із наслідками сексуального насильства з боку російських солдатів. Коли російські війська виходили з міст і передмість навколо столиці, щоб переорієнтувати військові дії на схід України, жінки та дівчата вирішили розповісти про звірства, яких вони зазнали. Групові зґвалтування, напади із застосуванням зброї та зґвалтування, вчинені на очах у дітей, входять до похмурих свідчень, зібраних слідчими.

Як мінімум двоє чоловіків із оприлюдненого прокуратурою списку російських військових злочинців звинувачуються у сексуальних домаганнях та зґвалтуванні. Один із них Фассахов Булат Ленарович, 20 років, радист гаубичного артилерійського дивізіону 30-ї окремої мотострілецької бригади.

12 березня близько 19 години, перебуваючи в селі Броварського району Київської області, Фассахов увійшов до будинку молодої жінки, яка мешкає з родиною. Він залишився сам на кухні з потерпілою і, за версією прокуратури, «застосувавши загрози фізичної розправи щодо сім’ї потерпілої та застосовуючи вогнепальну зброю», змусив жінку роздягнутися та зґвалтував її. Через десять днів Фассахов і троє інших невідомих солдатів проникли до будинку іншої жінки та зґвалтували її по черзі з іншими солдатами.

9 березня прокуратура оголосила Романову Михайлу Сергійовичу, військовослужбовцю Збройних Сил Російської Федерації, що «перебував у стані алкогольного сп’яніння», підозру у «навмисному вбивстві місцевого жителя та зґвалтуванні його дружини» в окупованому селі під Києвом.

«На нашу гарячу лінію екстреної допомоги надійшло кілька дзвінків від жінок та дівчат, які шукають допомоги, але здебільшого допомогти їм фізично було неможливо. Ми не змогли зв’язатися з ними через бойові дії. Згвалтування — це злочин, про який не повідомляється, і проблема, що зазнає стигматизації, навіть у мирний час. Я турбуюся, що те, що ми дізнаємося, буде лише верхівкою айсберга», — резюмувала Катерина Черепаха, президент La Strada Ukraine, благодійної організації, яка підтримує жертв торгівлі людьми, домашнього насильства та сексуальних посягань.