Верховна Рада ухвалила закон про контракти з нефіксованим робочим часом і до 70% громадян будуть позбавлені захисту, гарантованого національним трудовим законодавством

Верховна Рада ухвалила два нові радикальні закони щодо лібералізації праці, викликавши побоювання, що українці назавжди втратять свої права на роботу, оскільки війна проти Росії чинить величезний тиск на економіку країни. У двох законах передбачається легалізація контрактів з нефіксованим робочим часом та позбавлення до 70% робочої сили країни від захисту, гарантованого національним трудовим законодавством. Про це йдеться в аналітичній публікації openDemocracy, повідомляє Foreign Ukraine.

Останній закон означає, що національний трудовий кодекс більше не поширюється на працівників малих і середніх підприємств; замість цього пропонується, щоб кожен працівник укладав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем. Він також усуває право профспілок накладати вето на звільнення.

Законопроект 5371 раніше розкритикували Міжнародна організація праці, а також українські та європейські профспілки через те, що він може «порушувати міжнародні трудові стандарти».

Правляча партія «Слуга народу» стверджувала, що «надзвичайна зарегульованість зайнятості суперечить принципам ринкового саморегулювання [і] сучасного управління персоналом».

Зазначається, що тяганина в кадровому законодавстві України «створює бюрократичні бар’єри як для самореалізації працівників, так і для підвищення конкурентоспроможності роботодавців».

«Федерація профспілок України тепер проситиме президента Володимира Зеленського накласти вето на законопроєкт 5371, коли він надійде до нього на підпис, але не буде звертатися з таким же проханням щодо запропонованого закону про контракти з нефіксованим робочим часом», – заявив народний депутат України Вадим Івченко.

Наталія Ломоносова, аналітик українського аналітичного центру Cedos, попереджає, що ці два закони можуть ще більше погіршити і без того складну соціально-економічну ситуацію для українців, які потерпають від військової кампанії Росії.

Згідно з останніми даними ООН, вторгнення Росії призвело до того, що щонайменше 7 мільйонів людей стали переселенцями в самій Україні, і це посилилося серйозною економічною кризою, яка потужно вдарила по сім’ях і окремим особам. У той же час Світовий банк прогнозує, що цього року економіка України скоротиться на 45%.

З огляду на ці фактори, Ломоносова стверджує, що українці мають невеликий вибір та слабку переговорну позицію, коли справа доходить до роботодавців – кількість доступних вакансій надзвичайно непропорційна кількості людей, які зараз шукають роботу в країні.

«Зараз у людей немає можливості торгуватися, і профспілки не можуть їх захистити», — сказала вона.

Ломоносова висловила побоювання, що через переселення, «багато людей опиняться в ситуації українських трудових мігрантів» у своїй країні – тобто, наприклад, у людей не буде іншого вибору, як погоджуватись на погані умови і бути ще більш залежними від своїх роботодавців.

«Вікно можливостей»

Провідний член партії Зеленського пообіцяв подальшу лібералізацію трудового законодавства України.

«Це законопроєкти, на які чекає бізнес, законопроєкти, які будуть захищати інтереси всіх підприємців. І заробітчан теж, до речі. Працівник повинен мати можливість сам регулювати свої відносини з роботодавцем. Без держави. Ось що відбувається в державі, якщо вона вільна, європейська та ринкова. Інакше країна їхатиме однією ногою в експресі до ЄС, а іншою – у потязі радянських часів у зворотньому напрямку», – написав народний депутат Данило Гетманцев у Telegram.

Український юрист із трудових питань Георгій Сандул раніше розповідав, що депутати використали вторгнення Росії в Україну як «вікно можливостей», щоб спробувати проштовхнути кардинальні зміни до трудового законодавства.

Ломоносова погодилася із Сандулом, стверджуючи, що дерегуляція та скасування соціальних гарантій були довгостроковою політикою українського уряду ще до війни та, ймовірно, були частиною спроб залучити іноземних інвесторів.

Вона звернула увагу на той факт, що обидва ухвалені закони є спробою реалізації попередніх намірів адміністрації Зеленського та правлячої партії дерегулювати трудове законодавство у 2020-2021 роках.

«Ця спроба зазнала невдачі після протестів українських профспілок, перспективу яких зараз важко уявити через війну і воєнний стан», – сказала Ломоносова.

За її словами, український уряд і правляча партія зараз дедалі частіше кажуть про те, що через війну держава «не може дозволити собі соціальну допомогу, пільги з працевлаштування чи захист трудових прав».

На противагу тенденції дерегуляції, Ломонсова запевняє, що українська громадськість має чітку підтримку соціал-демократії.

«З року в рік соціологічні опитування свідчать, що українці мають сильні соціал-демократичні настрої, зокрема на користь соціального забезпечення. Вони очікують від держави захисту їхніх трудових прав і повного соціального пакету. Навіть війна не може цього змінити», – зауважує Ломоносова.

Контракти з нефіксованим робочим часом

Згідно з новим українським законодавством про нефіксований робочий час, роботодавці, які вирішать використовувати опцію такого контракту, зможуть викликати працівників за бажанням, хоча контракти повинні визначати спосіб і мінімальний термін інформування працівника про роботу, а також час відповіді працівника, щоб погодитися або відмовитися від роботи.

У законодавстві також йдеться про те, що людям, найнятим за цими новими контрактами, має бути гарантовано щонайменше 32 години роботи на місяць, і що відсоток працівників за контрактами без фіксованого робочого часу у компанії не може перевищувати 10%.

У роз’ясненні до закону український уряд зазначив, що наразі українці на нелегальних роботах працевлаштовані «без будь-яких соціальних і трудових гарантій».

Тому, як стверджується, контракти з нефіксованим робочим часом – термін, який використовував уряд – допоможуть «легалізувати роботу фрілансерів, які здебільшого працюють над короткостроковими проектами і не обмежуються роботою на одного клієнта».

Трудовий юрист і активіст Віталій Дудін зазначив, що внаслідок економічної кризи, викликаної війною, українці стикаються з дедалі більшими «економічними ризиками» та бідністю – а це означає, що українські роботодавці «зможуть радикально знизити вартість робочої сили».

Він припустив, що нові контракти, запропоновані згідно із законодавством про нефіксований робочий час, також можуть призвести до дворівневих робочих місць, де роботодавці пропонують безпечну роботу лояльному персоналу або співробітникам, які не є членами профспілок, тоді як інші стикаються з нестабільною зайнятістю або негайним звільненням з причин, вигаданих роботодавцями.

«Це може вплинути на робочі місця із сотнями працівників, включаючи робочі місця в державному секторі, яким загрожує політика економії, таких як лікарні, залізничні депо, поштові відділення та обслуговування інфраструктури. Це катастрофічний крок до прекаризації, який «ставить під сумнів саме право українців, які постраждали від війни, отримати засоби до існування», – зазначає Дудін.

Що буде після війни?

Європейські профспілкові групи давно критикують зростаючу тенденцію до лібералізації праці в Україні після того, як Зеленський і його політична партія «Слуга народу» прийшли до влади у 2019 році.

14 липня, коли поширилися чутки про нове голосування за законопроект 5371, три європейські конфедерації профспілок висловили стурбованість тим, що український уряд і правляча партія «продовжують відкидати цінності ЄС щодо соціального діалогу та соціальних прав» у своїй програмі лібералізації праці.

«Ми сильно стурбовані регресивними трудовими реформами, які триватимуть після закінчення надзвичайного стану війни», — йдеться в листі профспілок, стверджуючи, що реформи «просуваються у напрямку, протилежному принципам і цінностям ЄС».

Українські парламентарі раніше розкритикували законопроєкт 5371 як потенційну загрозу інтеграції країни до Євросоюзу. Наприкінці червня Україна отримала статус кандидата в ЄС.

Як Угода про асоціацію між Україною та ЄС від 2014 року, так і Угода про політичне, вільну торгівлю та стратегічне партнерство з Великобританією від 2020 року містять положення щодо забезпечення захисту робочих місць, зокрема від спроб залучити міжнародні інвестиції.

На думку Ласло Андора, колишнього комісара ЄС із питань зайнятості, соціальних питань та інклюзії в період з 2010 по 2014 рік, нове законодавство свідчить про те, що Україна рухається в «зовсім іншому напрямку» від норм ЄС щодо гідної праці.

«Цей випадок — велика доза опортунізму. Українські законодавці повинні краще розуміти, яка різниця між континентально-європейською моделлю та цими рухами до дуже нестабільного ринку праці. До українських профспілок прислухаються недостатньо. В Україні існує величезна національна згуртованість, якою захоплюється решта світу. Але ці кроки, на мою думку, також можуть підірвати національну єдність – те, що дуже необхідно для протистояння іноземному вторгненню», — підкреслює Андор, який нині є генеральним секретарем Фонду європейських прогресивних досліджень.

Прихильники закону вважають зусилля українських профспілок подолати лібералізацію праці спробою «зберегти свій вплив», а конвенції МОП щодо захисту робочих місць, на їх думку, «не відповідають» сучасному ринку праці та потребам малих і середніх підприємств.

У той час як нардепи від правлячої партії припускали, що законопроєкт 5371 ухвалять як тимчасовий захід на воєнний час, нардеп Михайло Волинець, однопартієць Івченко з «Батьківщини», стверджує, що «цю ситуацію потім ніхто не виправить».

«Трудовий кодекс більше не діятиме, колективні договори будуть скасовані, і навіть ті механізми захисту працівників, які є сьогодні, не працюватимуть. Це зухвале порушення міжнародних норм і стандартів у сфері праці», – сказав він.