Духовний розкол відбувається з того часу, як президент РФ Володимир Путін вперше захопив Крим і підступно напав на схід України у 2014 році

Після урочистої меси в церкві Преображення, преподобний Марко Федак пішов у підсобку, щоб переглянути останні новини на своєму iPhone. Артилерія брязкала у вікна церкви, а українські вояки в уніформі молилися на обтесаних дерев’яних церковних лавах. Якщо українська армія відступить, каже отець Федак, він має піти з ними. Про це йдеться у спеціальному репортажі The Wall Street Journal, повідомляє Foreign Ukraine.

Коли російські війська наближаються до греко-католицького монастиря отця Федака, в Україні відбувається масова церковна втеча. Коли Росія почала вторгнення в лютому, наземна війна поєдналась з духовною.

У Москві лідер Російської православної церкви (РПЦ) патріарх Кирило благословив російські війська та оголосив війну в Україні метафізичним конфліктом між вірними Богу та декадентським Заходом. Це призвело до того, що представники інших конфесій втікали до західних районів України, щоб уникнути бойових дій.

Серед емігрантів є українські католики, протестанти та члени Православної Церкви України. Навіть деякі священнослужителі української гілки Православної Церкви, яка довго перебувала під уявним контролем Москви, втекли, оскільки її лідери в Києві засудили війну та проголосили незалежність Церкви.

Географічний зсув підкреслює духовний розкол, який відбувається з того часу, як президент Володимир Путін вперше захопив Крим і підступно напав на схід України у 2014 році. Російська Православна Церква підтримувала геополітичні амбіції Путіна, вважаючи Росію захисником російської християнської цивілізації і, відповідно, прагнення контролю над країнами колишнього Радянського Союзу та Російської імперії. Патріарх Кирило назвав війну необхідною боротьбою, від результату якої залежить, «де опиниться людство, по який бік Бога-Спасителя». Критики російської церкви називають це захопленням духовної землі.

«Для росіян релігійна сфера має значення, і де б вони не окупували територію, вони хочуть розуміти, хто там важливий. Куди б не прибували російські війська, церкви повідомляли про відвідини російських служб безпеки, які вимагали від них зареєструвати свою діяльність або припинити зібрання», — сказав Руслан Хукарчек, засновник україномовної християнської газети «Наріжний камінь».

У рідному місті Хукарчека Бердянську, на окупованому Росією українському південному узбережжі, більшість пасторів протестантських церков виїхали. Більшість українців називають себе православними християнами, але близько 20% вважають себе католиками, протестантами чи неконфесійними, згідно з опитуванням, проведеним київським Центром Разумкова у 2018 році.

«Немає для нас місця в російському світі», — заявив єпископ Сергій Горобцов з Донецької та Луганської областей, які в основному захоплені російськими військами.

Він покинув свій офіс у березні в оточеному Маріуполі перед його падінням, прослизнувши через російські блокпости, переодягнувшись під музиканта.

Усередині Росії РПЦ допомогла Путіну зміцнити його владу, звеличивши його правління. Він, у свою чергу, підтримав церкву, витіснивши її конкурентів. У 2016 році Путін підписав широкомасштабний антитерористичний законопроект, який фактично обмежив місіонерську діяльність протестантів і неправославних християн, багатьох з яких Кремль вважає сектами або інструментами західних урядів.

«Після лютневого вторгнення, Москва зробила кроки для встановлення подібного режиму в Україні, але наштовхнулася на перешкоди через складну релігійну структуру України», – сказав Хукарчек.

Деякі з неправославних конфесій мають історію опору російській владі. За даними опитувань Разумкова, католики переважно зосереджені в Західній Україні, де радянська влада придушила повстання на початку 1950-х років і оголосила греко-католицьку церкву поза законом.

Хукарчек зазначив, що деякі з найбільших протестантських і позаконфесійних церков, які Москва вважає симапатиками Заходу, виникли в районах, які за часів Радянського Союзу традиційно були найбільш світськими — поблизу кордону з Росією.

Путін згадав спільну православну віру як одне з виправдань свого вторгнення в Україну, країну, яку він назвав склеєною лідерами колишнього Радянського Союзу. Щоб об’єднати нині роздроблені землі, Кремль послався на концепцію «Русский мир», термін, який сягає ХІ століття і стосується східнослов’янських земель, які включали більшу частину нинішньої Росії, Білорусі та України. Путін використав цей термін у 2014 році, щоб виправдати анексію Криму, яка, за його словами, відображає «прагнення російського світу, історичної Росії, відновити єдність».

Але в Україні православ’я поки що було слабкою ланкою навіть серед православних. Як і Римо-Католицька Церква, Православна Церква бере свій початок від першої християнської церкви, заснованої апостолами. Але на відміну від католицької церкви, що базується в Римі, від якої вона відокремилася в 1054 році, православна церква розділена на автономні гілки.

Після розпаду Радянського Союзу багато православних віруючих в Україні належали до православної церкви під керівництвом Росії, але в країні також була незалежна православна церква під керівництвом Києва, яка проводить богослужіння українською мовою та прагнула визнання від інших православних церков світу.

«До захоплення Криму, частка православних віруючих в Україні була рівномірно розподілена між очолюваними Москвою та Києвом церквами», – пояснює Ширін, доцент богослов’я Центру Джона Леланда, баптистської семінарії у Вірджинії (США).

Захоплення Криму було ударом по впливу РПЦ в Україні, що спонукало віруючих приєднуватись до УПЦ. У 2019 році духовний лідер Всесвітньої Східної Православної Церкви, Вселенський Патріарх Константинопольський Варфоломій I надав Україні власну автономну церкву під назвою Православна Церква України. Це призвело до розколу у православному світі. Різні національні церкви стали на бік Москви чи Константинополя. Патріарх Кирило припинив спілкування з Патріархом Варфоломієм і заявив, що допомагає «ментально переробити українців і росіян, які живуть в Україні, на ворогів Росії». Путін звинуватив патріарха Варфоломія у виконанні вказівок Вашингтона.

На початку цього року, після вторгнення Москви, очолювана Росією Православна Церква в Україні оголосила про свою повну незалежність від московської ієрархії та перестала згадувати Патріарха Кирила у своїх регулярних молитвах.

«Чим більше українських територій захоплює Путін, тим менше він має впливу на решту України», — стверджує Ширін, який назвав вторгнення Росії катастрофою для Російської православної церкви.

У Маріуполі, як сказав єпископ Горобцов, його єпископські офіси були вражені ракетою незабаром після того, як він залишив місто, зрівнявши будівлю церкви та інші навколо неї в радіусі 100 метрів.

Горобцов переїхав до українського міста Дніпро, приблизно за 200 миль на північний захід від Маріуполя, де він допомагав у створенні центру допомоги біженцям і доставляв медичне забезпечення українським військам на фронті. За його словами, священики, які раніше відправляли богослужіння в його церквах на окупованих територіях Донбасу, тепер служать капеланами в українській армії.

Католицький монастир у Званівці також перейшов на воєнний лад. Це село, яке, за словами українських військових, знаходиться на шляху наступного запланованого наступу Росії та розірване артилерійськими обстрілами, є символом тривалої боротьби України з Москвою.

«Більшість із 1500 жителів Званівки походять від українців із західних околиць країни та були заслані до російського кордону на початку 1950-х років, коли Москва придушувала повстання проти радянської влади. Відправляючи їх за сотні миль від їхніх домівок у переважно російськомовний регіон, Москва мала намір змішати їх із радянським суспільством», – заявила мер Званівки Софія Максименко.

За її словами, спочатку католики та православні насторожено ставилися один до одного і рідко спілкувалися. Але незабаром сім’ї різних церков одружилися між собою, і розбіжності забулися.

Коли Радянський Союз розпався, жителі Званівки заснували греко-католицьку церкву, яка згодом перетворилася на монастир. За її словами, після початку вторгнення майже всі жителі, як католики, так і православні, втекли до західних областей України.

Влучні артилерійські снаряди зруйнували одні котеджі, а в інших повибивали вікна. Громада отця Федака зменшилася до жменьки парафіян, але останнім часом богослужіння відвідують солдати. Він сказав, що перевіряє карти на своєму телефоні кілька разів на день, щоб побачити, чи значно пересунулася лінія фронту — зазвичай менш ніж за 10 миль.

«Коли солдати звідси підуть, «не залишиться кому служити», — резюмував священник.