Суть перехоплення воєнної ініціативи полягає в тому, аби отримати вигідну позицію щодо супротивника і позбавити його можливостей досягнути власної мети

Під час військових дій часто кажуть про «перехоплення ініціативи». Це термін, який використовується в доктринальних публікаціях і наголошується під час проведення військових операцій. Про це йдеться в аналітичній публікації Міка Раяна, генерал-майора армії Австралії у відставці на сторінках АВС, повідомляє Foreign Ukraine.

Суть перехоплення воєнної ініціативи полягає в тому, аби отримати вигідну позицію щодо супротивника і позбавити його можливостей досягнути власної мети. Перехоплюючи ініціативу, військові командири прагнуть перешкодити ворогу ухвалити рішення, зробити його плани неактуальними і зненацька змусити ворога реагувати на дружні ініціативи.

Від початку війни в Україні росіяни здебільшого утримували ініціативу. Незважаючи на надзвичайну мужність захисників України, війська російської армії зберегли здатність вести наступальні операції у будь-який час і в будь-якому місці на власний вибір.

Вони зробили це на першому етапі війни під Києвом і Харковом — хоча і невдало — і на півдні. Росіяни знову перехопили ініціативу на наступному етапі війни на сході, де зосередили свої наступальні дії на Донбасі.

Однак, останнім часом, з’явилися ознаки того, що ця динаміка може змінитися.

Переломний момент?

На сході українці змусили росіян стікати кров’ю за кожен метр здобутої землі. Хоча росіяни захопили Луганську область, але зробили це ціною життів і сучасної зброї, що навряд чи виправдовує невелику кількість завойованої території.

Виснаження російських збройних сил і використання Україною HIMARS призвели до того, що ініціатива поступово вислизала з рук російської армії.

Водночас українці проводять серію дрібних контратак на півдні.

Внаслідок цього, ми можемо наближатися до переломного моменту у цій війні.

Певний час українці змусили росіян танцювати під свою дудку в операціях стратегічного впливу та в дипломатії. Але ця зміна ситуації на фронті – це щось інше.

Однак, українцям ще є над чим працювати. Вони зазнали серйозних втрат у своїх регулярних частинах, які, швидше за все, і будуть проводити широкомасштабні наступальні операції. Буде потрібно більше високоточної зброї, більше механізованих бойових машин піхоти, тактичного матеріально-технічного забезпечення, призначеного для наступу, і комбінованої підготовки на всіх рівнях.

Але, як показали українці протягом війни, вони швидко навчаються і дуже адаптивні.

Чому ініціатива є важливою

Якщо українці зможуть усунути ці недоліки і поточні тенденції на полі бою збережуться, ми цілком можемо побачити перехід ініціативи до України. Це матиме значний вплив для обох країн.

Для українців це означає не тільки те, що вони можуть воювати, як і де хочуть — їхні солдати можуть воювати, знаючи, що росіяни від них відстають. Це має величезне значення для підвищення морального духу і вплине не втрати.

На стратегічному рівні президент Зеленський міг би продемонструвати світові, що Україна не тільки може захистити себе, але й може повернути окуповані території (хоча і за підтримки Заходу).

Це важливе повідомлення для урядів Європи. З наближенням зими та зростанням вартості енергії, що впливає на всіх громадян, демонстрація успіху України на полі бою стане поштовхом, який потрібен європейським громадянам, аби вони оцінили їхні невеликі жертви у вигляді більших платіжок за опалення порівняно із втратами нації, яка захищає своє право на існування.

Для росіян втрата ініціативи стала б ще однією катастрофою. Російська армія вже була змушена перекидати свої війська з Донбасу до Херсона та Запоріжжя, щоб зміцнити оборону.

Українці завдають удару там, де хочуть, і змушують росіян ухвалювати складні рішення щодо розгортання військ на півдні та сході країни.

Погана новина для Путіна

Коли росіяни почнуть лише реагувати на атаки українців та захищати окуповані землі та міста, їх моральний дух і тактична ефективність можуть дуже швидко впасти.

Додатковими викликами є атаки партизанів на російських солдатів, офіційних осіб та транспортну інфраструктуру на півдні. Російські військові під таким тиском можуть катастрофічно зазнати краху за відсутності талановитого військового командування, яке у цій війні навряд чи було зразковим.

Велика кількість відступаючих і полонених російських військ стане стратегічною катастрофою для президента Путіна. Його розповіді про велич Росії та ефективність російської чудо-зброї лежатимуть у руїнах.