Металургійні підприємства України не можуть експортувати свою продукцію на світові ринки

Біля металургійного комбінату «Запоріжсталь» сміливо височіє фреска радянської доби. На фресці зображено м’язистих металургів, які простягають свіжовикуваний меч таким же м’язистим солдатам, що поспішають на війну. Проте, сьогодні металургійна промисловість України перебуває в жахливому стані саме через війну. Про це йдеться в аналітичній публікації NPR, повідомляє Foreign Ukraine.

Протягом більшої частини ХХ століття у центральній і східній Україні процвітав індустріальний центр з вугільними шахтами та великими металургійними заводами. У кількох регіонах України ці підприємства досі домінують у ландшафті, місцевій економіці та навіть громадянській самосвідомості. Виробництво чавуну та сталі залишається другою за обсягом галуззю в Україні після сільського господарства. А до російського вторгнення Україна була основним постачальником залізної руди до Туреччини, Китаю та деяких країн Європейського Союзу.

Російське вторгнення викликало не лише проблеми з експортом величезного обсягу української пшениці, кукурудзи та соняшникової олії на світові ринки, але стало руйнівним фактором для металургії України. Наприклад, експорт залізної руди, яку відправляють тоннами у великих вантажних суднах, повністю припинився з українських портів.

На комбінаті працює лише половина доменних печей

У розгалуженому промисловому комплексі «Запоріжсталь» гігантські доменні печі, зазвичай, перетворюють тонни сирої залізної руди на потік розплавленого оранжевого чавуну.

Але начальник доменного цеху Сергій Сафонов каже, що з чотирьох доменних печей заводу наразі працюють лише дві. Печі призначені для постійної роботи і, зазвичай, ніколи не вимикаються протягом 30-річного терміну служби. Але на початку цього року всі чотири печі довелося повернути до того, що Сафонов називає «малим холостим ходом», оскільки російські війська погрожували наступати на Запоріжжя. Російські війська так і не дійшли до цього району, але десятки тисяч людей втекли. Більша частина міста зупинилася, і фабрика, на якій раніше працювало 11 000 робітників, зараз працює менше ніж на 50% потужності.

Юрій Риженков, генеральний директор групи «Метінвест», яка володіє комбінатом «Запоріжсталь», каже, що в Україні достатньо сировини, аби продовжувати викачувати рулони листового металу та чавун. Проблема в тому, що вони не можуть вивести ці продукти на ринок. «Метінвест» та інші українські виробники сталі зараз мають величезні запаси обробленого металу на українських складах.

Немає угоди щодо експорту сталі

Незважаючи на те, що декільком суднам, які перевозять зерно, нещодавно вдалось покинути Україну, досі немає угоди про перевезення інших вантажів транзитом через Чорне море.

Частина сталі та залізної руди відправляється залізницею до портів Польщі та Румунії, але це повільний і дорогий процес. Крім логістичних проблем, українські залізниці працюють на колії, яка відрізняється від західноєвропейських, а це означає, що вантаж потрібно передавати на кордоні.

«Це ніколи не розглядалося як основний експортний маршрут для сталеливарної промисловості в Україні», — каже Риженков.

Незважаючи на те, що важко постачати сталь споживачам у Туреччині, Італії та Північній Африці, запорізький завод, принаймні, досі знаходиться в руках «Метінвесту».

Російські війська захопили два металургійні заводи компанії в Маріуполі. Це завод «Азовсталь», де українські воїни чинили останній спротив російській окупації міста. Російські війська підірвали завод, щоб захопити та остаточно взяти під контроль південне портове місто.

Інший, металургійний комбінат імені Ілліча, має більшу територію та кількість працівників (14 000), аніж «Азовсталь» і його росіяни захопили у квітні.

«У якийсь момент ми повернемося в Маріуполь і подивимося, в якому стані «Азовсталь» і комбінат імені Ілліча, чи можна їх відновити. Заводи були застраховані, але страхування, зазвичай, не покриває ризики воєнного часу. І це велика проблема», — каже Риженков.

За його словами, юристи компанії шукають способи подати позов проти Російської Федерації про відшкодування збитків на мільярди доларів.

Немає остаточного підрахунку грошових збитків у Маріуполі, але людські страждання після місяців бомбардувань були значними. Українські чиновники кажуть, що під час російської облоги міста загинуло понад 20 000 мирних жителів. Офіційні особи ООН задокументували меншу кількість жертв серед цивільного населення, але вважають, що кількість убитих у місті обчислюється тисячами.

Оскільки місто знаходиться під контролем Росії, «Метінвест» закликає клієнтів у всьому світі не купувати сталь з Маріуполя. Існує «висока ймовірність», що російські окупаційні війська розпродають частину з понад 200 000 тонн металопродукції, яку «Метінвест» зберігав на своїх двох заводах.

На початку цього року «Метінвест» платив своїм непрацюючим працівникам дві третини їхніх зарплат, зокрема на заводах у Маріуполі, які зараз контролюються росіянами. Але у червні компанії довелося звільнити тисячі працівників і зосередитись лише на виживанні.

Заводи і сировина знаходяться у тилу ворога

Виклики, які стоять перед «Метінвестом», переживають також інші українські сталеливарні та промислові підприємства, зокрема на сході країни.

«Є низка, справді, проблематичних тенденцій, які з часом посиляться», — каже Ендрю Лосен, який до минулого року працював в Україні в якості спостерігача та аналітика Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Він каже, що промисловий потенціал України зараз сильно напружений, тому що значна частина її виробничого сектору перебуває в зоні інтенсивних бойових дій.

Це було частиною проблеми «Метінвесту». До 2014 року компанія знаходилась у Донецьку. Коли у 2014 році проросійські сепаратисти захопили Донецьк, то «Метінвест» переніс свою штаб-квартиру в Маріуполь – місто на Азовському морі. Цього року, коли Росія захопила Маріуполь, штаб знову перемістили до столиці – Києва.

Іноді Риженков виглядає втомленим, розповідаючи про наслідки війни, але коли його запитали, чи зможе компанія якимось чином відновити роботу у Маріуполі чи деінде поблизу лінії фронту, він швидко відповідає.

«Позиція наших акціонерів щодо цього дуже чітка. Ми не будемо працювати на жодній окупованій території. Ми будемо працювати лише на території, яка контролюється Україною», – констатує Риженков.