Щодо систематичних воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, як правило, є головні винуватці на вершині відповідної політичної системи, але також є відповідальні на нижчих рівнях ієрархії, а також виконавці злочинів на місцях

Верховна Рада України закликала міжнародне співтовариство створити спеціальний міжнародний трибунал для засудження російської агресії проти України. Клаус Кресс, завідувач кафедри кримінального та міжнародного права та керівник інституту миротворчого права у Кельнському університеті в інтерв’ю Deutsche Welle розповів, як працював би такий трибунал, чому не обов’язково потрібна згода Росії та чому засудження президента Росії Володимира Путіна не є апріорі необхідним. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з цим інтерв’ю.

DW: Про що буде цей міжнародний спеціальний трибунал?

Клаус Кресс: Спеціальний трибунал розглядатиме звинувачення в агресії. Для України це дуже важливо, тому що йдеться про звинувачення у війні як такій. З цілком зрозумілої для України точки зору, розв’язування загарбницької війни є «первородним гріхом», який проклав шлях незліченним звірствам, скоєним під час війни — військовим злочинам.

DW: Наскільки ймовірне створення спеціального трибуналу в Німеччині?

Клаус Кресс: Німеччина, як і деякі інші держави, ще не взяла на себе зобов’язання, що не дивно, оскільки існує низка правових і політичних питань, які необхідно з’ясувати, і вони непрості. Останнім часом переговори набули значного імпульсу, але я не в змозі сказати, коли вони будуть завершені.

DW: Як на практиці виглядало б створення спеціального суду?

Клаус Кресс: Зараз обговорюються різні моделі. Найкраща модель, з моєї точки зору, складається з двох кроків. Першим кроком є резолюція Генеральної Асамблеї ООН. Треба було б заздалегідь забезпечити необхідну більшість. Було б дуже прикро, не в останню чергу з точки зору України, якби таке голосування в Генеральній Асамблеї провалилося. На відміну від Ради Безпеки ООН, Генеральна Асамблея не може створити міжнародний кримінальний суд, але вона може від імені ООН висловити бажання міжнародної спільноти зробити це. Це було б надзвичайно важливим для легітимності такого суду. Тоді генсек ООН міг би укласти міжнародний договір з Україною про створення трибуналу.

DW:  Скільки часу це триватиме?

Клаус Кресс: Кримінальний процес – складний. Першим кроком є ​​початок розслідування, тобто залучення доказів, визначення обвинувачених і надання чітких пояснень щодо відповідних звинувачень. Це дуже складний процес. Злочин агресії міцно закріплений у звичаєвому міжнародному праві, але досі було дуже мало міжнародних судових процесів. Військові трибунали у Нюрнберзі й Токіо після Другої світової війни є значними прецедентами. Тож будь-який крок у кримінальному провадженні за підозрою в агресії мав би бути особливо зваженим. Сподіватись на швидкісний суд не варто. Проте, навіть початок розслідування міжнародним кримінальним судом буде надзвичайно важливим меседжем про те, що міжнародна спільнота дуже серйозно сприймає навіть підозру у злочині агресії; що він надає цьому не меншого значення, ніж звинуваченням у військових злочинах, злочинах проти людяності та геноциді, щодо яких Міжнародний кримінальний суд здійснює свою юрисдикцію в Україні.

DW:  Чи повинна закінчитися війна, перш ніж розпочнуться судові процеси?

Клаус Кресс: У випадку Нюрнберга та Токіо, а також у випадку більшості судових процесів у Міжнародних кримінальних трибуналах для колишньої Югославії та Руанди гаряча фаза конфлікту вже була завершена. Але, в принципі, судові процеси можливі до закінчення війни — ситуація змінилася зі створенням Міжнародного кримінального суду (МКС) у 2002 році. Цей суд є постійно діючою інституцією і може почати діяти в межах своєї юрисдикції, щойно виникають підозри.

DW: З якими проблемами зустрічається міжнародна система кримінального правосуддя щодо ордерів на арешт та обвинувальних актів?

Клаус Кресс: Злочин агресії є злочином лідера. Отже, йдеться про кримінальну відповідальність політичного та військового керівництва Росії на чолі з президентом Путіним. Однак, ключовим практичним викликом є ​​той самий, який стосується Міжнародного кримінального суду: російські обвинувачені, які перебувають на території Росії, недоступні, поки нинішній режим залишається при владі.

DW: Скажімо, якщо до смерті Путіна не зміниться режим, усе буде даремно?

Клаус Кресс: Ні. Звісно, ​​у центрі звинувачень, принаймні у злочині агресії, президент Росії. Але президент Путін – не єдиний підозрюваний. Щодо систематичних воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, як правило, є головні винуватці на вершині відповідної політичної системи, але також є відповідальні на нижчих рівнях ієрархії, а також ті, хто вчиняє звірства на місцях. Підозра в жодному разі не спрямована проти однієї людини. Крім того, варто врахувати, якщо винного визнають винним, зміст кримінального провадження в повному обсязі виконується лише у засудженні та виконанні вироку. Але початок розслідування є сигналом світові, що робиться все можливе для розслідування підозри у вчиненні злочину за міжнародним правом. Навіть міжнародний ордер на арешт може обмежити свободу пересування підозрюваних, і навіть обвинувачення може сприяти делегітимізації державного лідера.