Громадські настрої в Європі песимістичні, і може легко вибухнути громадський гнів, а Москва, безсумнівно, не пропустить цю можливість змусити Європу послабити свою політику і, можливо, навіть повернутися до довоєнних торгових відносин

Криза вартості життя на Заході є одним із головних союзників Москви. У Кремлі сподіваються, що жителі Європи не витримають високих цін і холоду в квартирах і змусять свої уряди змінити політику щодо РФ. Для цього влітку Росія закрила транспортування палива по газопроводу «Північний потік-1», що спричинило різке зростання цін на газ і паніку навколо Одеру. У Росії є досвід контролю над суспільними настроями та громадською думкою. Цього разу вона вирішила використати зброю, яку створювала роками – тобто енергію. Це буде палиця з двома кінцями: менше грошей від продажу газу надходитиме до російського бюджету та енергетичних компаній. Проте, перш ніж Європа побачить бюджетні проблеми Росії, вона повинна пережити цьогорічний опалювальний сезон. Звичайно, зимові зусилля європейців будуть незрівнянно меншими, ніж зимові зусилля українців. Зима в Україні, ймовірно, стане жахіттям і може породити ще одну кризу біженців. Росіяни також сподіваються, що європейці зазнають моральної невдачі і зрештою виберуть дешевший газ і нижчі ціни замість того, щоб підтримувати незалежність і прозахідні амбіції українців. Російські прогнози не потрібно переоцінювати. Про це йдеться в аналітичній публікації Krytyka Polityczna, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Центральноєвропейський russlandversteher

Цієї осені ми вже спостерігали протести в деяких країнах Європи. Загалом чехи виходили на вулиці Праги тричі. Кожного разу антиєвропейським колам Влтавщини вдавалося залучити на свої демонстрації десятки тисяч людей. Тому можна припустити, що багатьох із цих людей вийти на вулицю спонукали не політичні погляди, а матеріальне становище. На початку жовтня учасники демонстрації німецької правої партії AfD стверджували, що потрібно припинити політику санкцій проти Росії і постачання зброї в Україну. Розпалювачі війни повинні залишити владу, стверджують вони, щоб енергетична криза, яку вони розв’язали, перестала руйнувати Німеччину. У подібному ключі раніше пройшли демонстрації в Кельні та Лейпцигу. 22 жовтня в кількох містах Німеччини відбулися демонстрації профспілок і екологічних організацій проти зростання вартості життя. Тому найближчим часом ми можемо мати справу як з політично вмотивованими протестами з проросійським відтінком, так і з традиційними протестами, пов’язаними з падінням рівня життя.

Поляки переконані, що більшість європейців поділяють наше сприйняття війни в Україні. Політики правлячого правого крила додатково створюють образ, що можливі гальма жорсткішої політики щодо Кремля знаходяться переважно в ситій і ледачій Західній Європі – у Франції, Нідерландах чи Німеччині. Обидва припущення помилкові. Відмінності у підходах до війни очевидні, і більшість потенційних слабких місць можна знайти в країнах нашого регіону.

Згідно з квітневим опитуванням YouGov, лише менше 25% болгар і більше третини словаків вважають Росію винною у війні в Україні. Аж 44% респондентів бачать в цьому провину НАТО. Лише 41% угорців звинувачуют Росію, тоді як 17% – НАТО, хоча з того часу угорська урядова пропаганда, можливо, вплинула на суспільні настрої. На протилежному боці знаходяться жителі Північних країн, Польщі, Великої Британії та Нідерландів – у кожній із цих країн не менше 70% громадян звинувачують Росію.

Подібні висновки можна зробити з літнього соцопитування Євробарометра. Найменше готові підтримувати Україну у військовому протистоянні болгари (35%). За ними йшли греки, кіпріоти, словаки, австрійці, словенці, угорці, чехи та румуни. На протилежному боці знову вишикувалися данці, фіни, шведи та поляки – у кожній із цих країн підтримка озброєння України досягла 90%.

Саме в країнах Центральної та Східної Європи ми знаходимо найбільше так званих russlandversteher (розуміючих Росію), що є водночас і пережитком часів Східного блоку, і симптомом досі значного впливу Москви в регіоні та потужних економічних зв’язків з Росією. Для країн нашого регіону відмова від російської сировини матиме далекосяжні наслідки, ніж для іспанців чи італійців, які купують газ у Північній Африці чи Азербайджані і мають багато газових терміналів.

Повернення політичних зомбі

На щастя, більшістю країн нашого регіону, не враховуючи Угорщини, зараз керують уряди, які неохоче ставляться до Росії і бажають допомогти Україні. Однак у багатьох із цих країн політична ситуація напружена і невідомо, чи не зміниться вона найближчим часом. У Чехії уряд Петра Фіали дуже проукраїнський. Варто нагадати, що чехи прийняли навіть більше біженців, ніж Польща, пропорційно до населення обох країн.

Втім, наразі партія ODS займає друге чи третє місце в опитуваннях, маючи лише десяток-інший відсотків підтримки. Вона наступає на п’яту агресивно популістській і євроскептичній партії Томіо Окамури «Свобода і демократія», очолюваній центристськими популістами ANO, чий лідер Андрей Бабіш балотуватиметься на майбутніх президентських виборах. В опитуваннях, поширених рухом ANO, більшість прихильників екс-прем’єра вимагали відправити уряд у відставку після перемоги на виборах, хоча президент у Чехії не має таких повноважень.

У Словаччині до влади хоче повернутися відверто проросійський Роберт Фіцо, а Україна навіть внесла його в чорний список тих, хто копіює кремлівську пропаганду. Водночас суспільні настрої низькі, оскільки економічна ситуація в країні вже кілька років є катастрофічною. У період 2015-2021 років рівень розвитку Словаччини впав з 77 до 68 відсотків. 8 жовтня у Братиславі пройшла акція протесту проти бідності та підвищення зарплат. Проросійський Фіцо, безсумнівно, захоче скористатися цими катастрофічними суспільними настроями.

Ще складніша ситуація в Болгарії, де суспільство є найбільш проросійським в ЄС. Нещодавно розпався уряд Кирила Петкова, який, безсумнівно, не був проросійським. Він відмовився платити за газ рублями, внаслідок чого «Газпром» припинив постачання палива Софії одночасно з Варшавою. Проте, для Болгарії дефіцит російського газу є набагато гострішим. Дострокові вибори виграла партія ГЕРБ, яка входить до Європейської християнської демократії (ЄНП) в Європарламенті, але її лідер Бойко Борисов є політиком із сумнівною репутацією, якого звинувачують, зокрема, в корупції. Болгарія досі має технічний уряд, але цілком імовірно, що його політика щодо Росії стане менш сміливою в найближчі місяці. Тим паче, що суспільні настрої не надто проукраїнські – у вересні місцеві фермери протестували проти імпорту зерна з України.

Також у Західній Європі підтримка кризової політики урядів є слабкою. Згідно з опитуванням, проведеним у вересні у Великій Британії, Іспанії, Італії, Франції, Німеччині, Швеції та Данії, у кожній з проаналізованих країн принаймні дві третини опитаних оцінили політику своїх країн під час енергетичної кризи як погану. Понад 80% британців та італійців були переконані, що уряд не впорається з кризою вартості життя. Такої ж думки дотримуються 75% німців, французів та іспанців.

З прогресуванням енергетичної кризи підтримка України може зменшуватися, а впевненість у тому, що Європа повинна порозумітися з Росією, може зростати. Згідно з іншим опитуванням YouGov, у період з березня по липень 2022 року підтримка розширення санкцій проти Москви помітно впала у Польщі (з 71 до 63%), Великобританії (з 55 до 51%), Німеччині (45 → 41%) і Франції ( 38 → 36 відсотків).

Життя важливіше війни

Саме зростання цін найбільше турбує європейців. Криза вартості життя домінує в повсякденних розмовах і найбільше розпалює суспільні дискусії. У літньому соцопитуванні Євробарометра, європейців запитали про дві найважливіші проблеми, з якими стикається їхня країна. На першому місці – інфляція та вартість життя – 54% респондентів. У 26 із 27 країн зростання витрат очолило список – лише Швеція посіла третє місце, поступившись злочинності та зміні клімату.

Другим найгострішим питанням в ЄС було енергопостачання, після якого йшла економічна ситуація. Навпаки, міжнародна ситуація (12%) посідає лише шосте місце, поступаючись зміні клімату та здоров’ю. Громадська організація More in Common у липні провела дослідження в чотирьох європейських країнах – Великій Британії, Польщі, Німеччині та Франції. Серед іншого, респондентів запитували про три найважливіші проблеми, з якими стикаються їх країни. В усіх чотирьох країнах однозначно перемогла вартість життя – у Польщі її вказали аж 72% респондентів, а у Німеччині – 45%.

Війна в Україні увійшла до трійки найчастіше згадуваних відповідей лише у Польщі (42%). У Великобританії другою найбільшою проблемою були проблеми NHS (системи громадського здоров’я), а третьою – зміни клімату. У Франції люди досі стурбовані зміною клімату та здоров’ям, а в Німеччині житлові проблеми посіли третє місце замість здоров’я. Відсоток тих, хто вказує на вартість життя як головну проблему в країні, зріс у Польщі з кінця минулого року з 49 до 77 відсотків, а у Великій Британії з 36 до 72 відсотків.

Песимізм також панує в усіх країнах. Принаймні більше чверті опитаних вважають, що криза вартості життя триватиме ще кілька років, і більше третини сумніваються, що вона коли-небудь закінчиться. Три чверті поляків боялися соціальних заворушень, викликаних кризою. Подібні побоювання поділяли дві третини французів і німців і більше половини британців. Дві третини французів і поляків також були переконані, що найближчими місяцями в їхніх країнах спалахнуть страйки.

НДР ще жива

Особлива ситуація в Німеччині, де є чітка різниця між Заходом і Сходом. На теренах колишньої Східної Німеччини суспільні настрої однозначно більш проросійські. Третина жителів східних федеральних земель стверджує, що саме НАТО спровокувало Росію напасти на Україну. У західних землях такої думки дотримуються лише 16% громадян.

У липневому опитуванні для телеканалу ARD, німців запитали про підтримку санкцій. Дві третини жителів колишньої Західної Німеччини підтримали б санкції, навіть якби це означало підвищення вартості енергії або проблеми з її постачанням. Лише 40% жителів колишньої НДР були такої ж думки. В іншому опитуванні майже половина опитаних заявили, що санкції завдали Німеччині більше шкоди, ніж Росії, і лише 12% респондентів сказали протилежне.

Поки що в Європі відносно спокійно. Тепла погода не на руку Кремлю, що дозволяє уникнути можливих проблем із постачанням енергоресурсів, особливо газу. Однак взимку ситуація може бути зворотньою. Громадські настрої в Європі песимістичні, і може легко вибухнути громадський гнів. Москва, безсумнівно, не пропустить цю можливість змусити Європу послабити свою політику і, можливо, навіть повернутися до довоєнних торгових відносин.

Завданням європейських урядів має бути запуск захисних програм, які дозволять суспільству відносно спокійно пережити кризу. Заможні країни Західної Європи легко знайдуть на це гроші. Німеччина нещодавно оголосила про програму підтримки кінцевих користувачів вартістю 200 мільярдів євро.

Менш заможні країни Центральної, Східної та Південної Європи, мабуть, не будуть такими щедрими. Хоча в нашому регіоні схильність до протестів значно нижча, ніж у Франції чи Іспанії, саме тут Кремль може шукати свій шанс спровокувати зміну влади на більш поступливу. Якби Словаччина, Болгарія та Греція приєдналися до Угорщини, потрібно було б набагато більше наполегливості, щоб проштовхнути подальші пакети санкцій або військової підтримки для Києва. А в часи енергетичної кризи мало кому це заманеться.