Звичайні солдати, генерали, цивільні особи, найвищі урядовці та дипломати самостійно визначають долю України

Американська військова допомога Україні була надзвичайно ефективною, порівняно з довготривалою та злощасною військовою інтервенцією США в Афганістані. Надаючи сучасне озброєння та надійну розвідку, Сполучені Штати та їхні союзники допомогли Україні завдати значних втрат російським збройним силам і повернути назад окуповані території. Натомість, провал США в Афганістані у 2021 році, можливо, спонукав президента Росії Володимира Путіна розпочати повномасштабне вторгнення в Україну. Але реакція США на російське вторгнення без розгортання своїх військ — не лише найкращий спосіб допомогти Україні захистити свою незалежність і перешкодити Путіну, але й ефективна модель подальших міжнародних військових операцій. Про це йдеться в аналітичній публікації Філліпса Пейсона О’Браєна, професора стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюса в Шотландії на сторінках The Atlantic, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Починаючи з 1980-х років, вважалось, що США мають розгорнути боєздатні наземні сили, якщо хочуть, щоб інтвервенція була ефективною. Проте, реальність часто була протилежною. Чим більше США безпосередньо причетні до певного військового конфлікту, тим дорожчим і, у більшості випадків, контрпродуктивним стає таке втручання. Такі конфлікти також більше поляризують американське суспільство, про що свідчить участь США у війнах у В’єтнамі, Іраку та Афганістані. А от надавати фінансову допомогу, передові технології, розвідувальні дані та навіть дипломатичну координацію та роз’яснювальну роботу – це те, що США справді можуть ефективно робити.

Хаотичне виведення американських військ із Афганістану — після кількох мільярдів витрачених доларів і багатьох загиблих серед цивільних і військових — поклало кінець одній з найбільш контрпродуктивних і марнотратних військових інтервенцій, які США коли-небудь влаштовували. Американці щедро витрачали ресурси на офіційну афганську армію, але вона чинила дуже слабкий опір Талібану. Деякі воїни-афганці навіть перейшли на бік Талібану. Через кілька днів після виходу США із Афганістану, Талібан, який американці повалили у 2001 році, повернувся до влади, завдяки чому американці виглядали деморалізованими та нерішучими.

Саме тому багато експертів вважали американську допомогу Україні безглуздою, оскільки це не мало б істотного значення для припинення російського вторгнення. Але, насправді, США допомогли українцям не тільки протистояти першому нападу, але й відтіснити російські війська. Ба більше, американська допомога Україні оживила НАТО. Альянс, який рік тому здавався близьким до апокаліпсису, оновився і незабаром отримає двох стратегічно важливих членів: Фінляндію та Швецію. Зараз членство в НАТО виглядає як великий стратегічний актив, про що свідчить бажання України приєднатися до нього. Західна допомога для України була настільки ефективною, що зараз дехто наполягає, щоб США стримали Україну та змусили її вести переговори, щоб війна не стала надто незручною для Путіна.

Різниця між роллю США в Україні та Афганістані свідчить про правило на майбутнє: Сполучені Штати повинні уникати безпосередніх бойових дій за кордоном, наскільки це можливо, і повинні втручатися у війни лише для підтримки народів і націй, які хочуть воювати за себе. Українці наполегливо та вправно боролися за свою державу, самостійно опановували складні системи озброєння, зберігали високий моральний дух. США допомагають їм, але саме українці — звичайні солдати, генерали, цивільні особи, найвищі урядовці та дипломати, які залучають міжнародну підтримку — зрештою самі визначають свою долю.