На початку жовтня 2022 року міжнародна дослідницька група провела опитування, згідно з яким 25,9% респондентів з України мали симптоми «ймовірного ПТСР»

За останні 12 місяців український народ пережив повномасштабне російське вторгнення з усіма жахами, яких можна очікувати. Тим, хто жив у зоні бойових дій, довелося втікати або стати свідком смерті та руйнувань у масових масштабах. Багато з них були свідками або жертвами воєнних злочинів, включаючи сексуальне насильство. Мільйони людей втратили свої домівки та майно, а тисячі людей оплакують своїх близьких. Академічні дослідники в Україні вивчали поширеність посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що свідчить про масштаби цієї проблеми – особливо у випадку молодих жінок. Викликає занепокоєння сексуальне насильство та пов’язаний з ним травматизм.

Про це йдеться в авторській колонці Мета Фоссі, директора Інституту ветеранів та сімей в Університеті Раскін (Англія), Олексія Сердюка, заступника начальника науково-дослідної лабораторії протидії злочинності у Харківському національному університеті внутрішніх справ та Ганни Марковської, заступниці директора Інституту поліції в Університеті Раскіна (Англія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

На початку жовтня 2022 року міжнародна дослідницька група провела опитування, згідно з яким 25,9% респондентів з України мали симптоми «ймовірного ПТСР». Дослідники також показали, що з цієї широко репрезентативної вибірки, респонденти були свідками в середньому дев’яти стресових факторів, пов’язаних з військовим конфліктом, зокрема повітряних нальотів, стрілянини, вбитих людей і трупів, а також інших жахливих переживань, пов’язаних із війною. Порівняйте це з Великобританією, де загальна вибірка дорослого населення виявила, що 3,7% чоловіків і 5,1% жінок отримали позитивний результат перевірки на ПТСР.

Важливо зазначити, що термін «ймовірний посттравматичний стресовий розлад» використовується тому, що дослідження, описане в цій статті, базується на самозвіті. Тут респонденти заповнюють клінічні контрольні тести, щоб перевірити, чи відповідають їх симптоми критеріям ПТСР. Вони не є діагностичними інструментами, і немає клінічних інтерв’ю з психологами чи психіатрами для оцінки результатів. Таким чином, можуть бути помилки, через які люди або недооцінюють, або переоцінюють симптоми. Це може дещо спотворити результати, але чим більша вибірка, тим менш значущий цей ефект.

Зі середини 1990-х років у Харківському національному університеті внутрішніх справ щорічно проводяться дослідження з метою кращого розуміння поведінки та деяких аспектів психічного здоров’я населення. Після російського вторгнення, дослідники, одним із яких є співавтор цієї статті – Олексій Сердюк, включили заходи, які спрямовані саме на ПТСР. Вони мають хороші показники відповідей: близько 3500 дорослих віком від 18 до 65 років і понад 3800 людей молодшого віку (15-25 років) заповнили опитування Харківського університету.

Наразі результати цих неопублікованих опитувань, які нам дозволили ознайомитися, підтверджують попередні оцінки ймовірного посттравматичного стресового розладу: 30% дорослих і 23% молоді відповідають пороговому показнику. Але в обох цих опитуваннях були деякі значні відмінності між чоловіками та жінками, причому приблизно вдвічі більше жінок серед молодого та дорослого населення повідомили про симптоми ПТСР.

Це важливо, оскільки така ж кількість респондентів повідомляють про небажані сексуальні домагання (13%), домашнє насильство (8%) і примусовий сексуальний досвід (5%). Враховуючи жорстокий військовий конфлікт, який триває в Україні, це не зовсім дивно. Але, продовжуючи попередні спостереження про помилки та упередженість у самозвіті, можливо, люди рідше повідомлятимуть про сексуальне насильство через сором чи провину. Тому існує висока ймовірність того, що оцінки сексуального насильства можуть бути набагато вищими.

Налагодження системи

Перша леді України Олена Зеленська назвала лікування психічного здоров’я пріоритетом своєї країни. Але щоб це було правильно, необхідно зміцнити усю систему охорону здоров’я. Це вимагатиме значних інвестицій – і, перш за все, культурних змін: можливо, цього досягнути найважче.

Це означає, що навіть зважаючи на складні обставини та дефіцит ресурсів для лікування психічного здоров’я, необхідно докласти зусиль, аби, передусім, лікувати найбільш хворих. Лікування повинно здійснюватися за принципом терміновості, а не за принципом «перший прийшов, тому його і лікують». Це вимагатиме запровадження режиму сортування та скринінгу, науково-обґрунтованих втручань та лікування, а також зобов’язання змінити та вдосконалити застарілу психіатричну практику.

Але лікування також потребуватиме усунення жахливих наслідків застосування сексуального насильства. Це неминуче вимагатиме додаткових інвестицій. На жаль, Україна обтяжена однією з найбільш недофінансованих і незабезпечених ресурсами служб психічного здоров’я в Європі, залучаючи лише 3% державного бюджету охорони здоров’я на ці потреби порівняно з 13% у Великобританії та 18% у Данії. На послуги з охорони психічного здоров’я в Україні продовжує впливати спадщина пострадянської системи з недофінансуванням та неукомплектованими та погано керованими медустановами. Існують серйозні занепокоєння щодо систематичної корупції в системі охорони здоров’я України з доказами змови з фармацевтичними компаніями та зловживаннями.

Зламана система

Зрозуміло, що ЗМІ та дослідники психічного здоров’я в Україні зосереджені на безпосередньому впливі війни на громадян, особливо на посттравматичний стресовий розлад. І це не дивно, якщо врахувати, що одне опитування підлітків і молоді з Харківської області, де бойові дії були особливо важкими, засвідчило, що 30% з них бачили, як когось побили, застрелили чи вбили, а 38% повідомили, що бачили на власні очі трупи (за винятком похорону).

Але ми маємо пам’ятати, що, незважаючи на життєво важливе вирішення викликів, які створює війна, їх варто розглядати в контексті всієї української системи психічного здоров’я. Важливо зосередитися на впливі війни на психічне здоров’я всього населення, але дехто уже має серйозні психічні захворювання. Використовуючи дуже консервативні оцінки щодо кількості людей, які, як очікується, мають серйозні психічні захворювання (1%) і поширені проблеми психічного здоров’я, такі як депресія або тривожні розлади (20-25%), для країни розміром з Україну це дорівнює приблизно 690 000 і 17 мільйонів осіб відповідно, з яких щонайменше 200 000 осіб потребуватимуть постійного втручання фахівців.

Таким чином, поки світ продовжує дивитися із жахом на жорстоку війну, у центрі уваги будуть ті, хто безпосередньо постраждав від конфлікту, причому перші результати досліджень свідчать про те, що варто сфокусуватись на молодшому жіночому населенні. Але це має бути зроблено в контексті інвестицій, системної реформи та повного перегляду пострадянської неадекватної, недофінансованої та застарілої психіатричної практики.