Нова Зеландія не бажала ставати активним учасником військового конфлікту, але й не заявляла про нейтралітет і не залишилася байдужою до агресії та звірств Росії в Україні

Минув рік після того, як російські танки перетнули кордон України всупереч Статуту ООН і міжнародному праву і світ став менш певним і небезпечнішим, ніж будь-коли. Для Нової Зеландії війна також стала унікальним зовнішньополітичним викликом. Про це йдеться в авторській колонці Александра Гіллеспі, професора права в Унверситеті Вайкато (Нова Зеландія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Сучасне покоління політичних лідерів спочатку відреагувало на вторгнення приблизно так само, як попередні покоління відреагували на Першу та Другу світові війни: якщо потрібно було досягти стійкого миру, міжнародні договори та право стали механізмом вибору.

Але коли стало очевидно, що ці вищі рівні підтримки міжнародного порядку зайшли в глухий кут через вето Росії у Раді Безпеки ООН, Нова Зеландія повернулася до своїх традиційних відносин безпеки.

Як і інші країни-учасниці Західного альянсу, Нова Зеландія не бажала ставати активним учасником військового конфлікту. Але й Нова Зеландія не заявляла про нейтралітет. Вона не залишилася байдужою до агресії та звірств чи їх наслідків для світу, заснованого на правилах.

Чи дотримується Нова Зеландія цієї початкової позиції зараз? І якщо ні, то які наразі є військові, гуманітарні, дипломатичні та правові виклики?

Військові витрати

Хоча Нова Зеландія не відправляла своїх військових, але надала безпосередню підтримку. Особовий склад сил оборони Нової Зеландії надає допомогу у підготовці, розвідці, матеріально-технічному забезпеченні, зв’язку, командній та адміністративній підтримці. Також було виділено фінансування та надано обладнання на суму понад 22 мільйони новозеландських доларів.

Хоча це значно менше на пропорційній основі, ніж допомога, яку пропонують інші країни-союзники України. Але зараз важливо визначити, як війна вплинула на оборонну політику та загальні міжнародні витрати.

Хоча поточний огляд оборонної політики Нової Зеландії є важливим на політичному рівні, її наслідки впливають на всіх громадян і політичні партії. Зокрема, більшість країн – союзників чи ні – збільшують військові витрати та співпрацюють у розробці нових моделей зброї.

У Новій Зеландії сумніваються у довгостроковій доцільності своїх відносно низьких витрат у 1,5% ВВП на оборону. І Веллінгтон дедалі більше виходить за межі домовленостей про співпрацю (AUKUS є лише одним із прикладів), які, у свою чергу, зміцнюють альянси та відкривають шляхи до технологій.

Це пов’язано з найважливішим питанням: чи бажає Нова Зеландія понизити себе до статусу регіонального «офіцера поліції» або хоче взяти справедливу участь у взаємопов’язаному сучасному військовому стримуванні.

Дипломатія та внутрішнє право

Новій Зеландії також необхідно переглянути свої зобов’язання щодо надання гуманітарної допомоги. Наразі вже витрачено майже 13 мільйонів доларів і створено спеціальну візу, яка дозволяє новозеландським українцям викликати до себе членів сім’ї на два роки. Оскільки війна ще далека від завершення, це, ймовірно, доведеться продовжити.

Але відмова Нової Зеландії від нейтралітету також означає, що вона має інші обов’язки, і їй варто розглянути можливість надання більшої допомоги у надзвичайній ситуації з українськими біженцями. Для цього знадобиться вийти за рамки поточної візової схеми та відкрити та розширити нинішнє обмеження програми квот біженців у 1500 осіб.

У дипломатичному аспекті Нова Зеландія також має поміркувати над ймовірним планом миру. Це стосується важливих питань стосовно територіальної цілісності, відповідальності за військові злочини, репарацій і того, що може статися з населенням, яке не хоче ідентифікувати себе з Україною.

Нова Зеландія ухвалила окремий закон щодо застосування санкцій проти Росії. Але зважаючи на те, що тепер це знаходиться за межами зламаної багатосторонньої системи ООН, потрібна певна обережність з огляду на відкриту можливість запровадження санкцій щодо інших країн, незалежно від мандату ООН чи ні.

Готуючись до гіршого

Врешті-решт, Новій Зеландії потрібно підготуватися до найгіршого. Війна в Україні далека від завершення. Кількість озброєння та бойових дій непрогнозовано збільшуються. Контролю над ядерними озброєннями майже немає, оскільки президент Росії Володимир Путін призупинив участь РФ у відповідному договорі зі США.

У той же час США посилили риторику, припускаючи, що Китай може постачати зброю Росії, і однозначно заявляючи, що Росія вчинила злочини проти людяності в Україні.

Якщо Китай піде проти вимог Заходу та надасть зброю Росії, такі країни, як Нова Зеландія, опиняться у дуже важкому становищі: її провідний союзник у сфері безпеки, США, очікуватимуть застосування санкцій проти свого провідного торгового партнера – Китаю.

Хоча Путін незважає на величезну кількість загиблих російських солдатів (уже понад 100 000), в якийсь момент росіяни перестануть з цим миритись. На прикладі вторгнення у В’єтнам, зрештою переміг не зовнішній ворог, а внутрішні заворушення у США, оскільки дедалі більше людей почали виступати проти непопулярної війни.

Неможливо передбачити, як реагуватиме Путін на свою поразку в Україні,  ризикуючи втратити популярність і позиції вдома. Усі можуть сподіватись, що його ядерні загрози є блефом, але лідерам Нової Зеландії доцільно готуватись до найгіршого.

Чи може маленька, віддалена, не нейтральна південно-тихоокеанська країна бути безпосередньою мішенню або ні? Якщо війна в Україні вийде з-під контролю, Нова Зеландія опиниться у надзвичайному стані, який уже раніше спостерігався.