Експерти закликають інвестувати в українську економіку, але не варто укладати підозрілі угоди чи піддаватися дезінформації

Олег Дубіш походить з польсько-української родини. За освітою економіст-математик. У 1990-х роках працював в Адміністрації Президента України, Кабінеті Міністрів та Міністерстві економіки. Після Революції Гідності у 2014–2015 роках очолював громадську раду Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України. Зараз він є першим віце-президентом Польсько-української господарської палати і в інтерв’ю польському виданню Rzeczpospolita закликав інвестувати в українську економіку, але не варто укладати підозрілі угоди чи піддаватися дезінформації. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Rzeczpospolita: Як сьогодні вести бізнес в Україні?

Олег Дубіш: Почну з цитати російського класика: «Я все куплю», — сказало золото. Все візьму, сказала шабля. На жаль, ми живемо у часи, коли вирішальний голос має не золото, а шабля. Тому, коли ми говоримо про економічну ситуацію в Україні, неможливо бачити її лише у суто економічних термінах. Нам потрібна певна – начебто стримуюча, якби це не пролунало – «мілітаризація» загального мислення, включно з економікою. Той, хто зараз хоче вести бізнес в Україні, повинен проявити велику рішучість, тому що ситуація складна. Ймовірно, війна триватиме довго. Я думаю, що справжньої перемоги не буде, якщо не відбудуться кардинальні зміни у структурі влади і держави в Росії. І справа не стільки в самому Путіну, скільки в таких змінах у цій країні, які не дозволять Росії прагнути до нової війни. Інакше, навіть якщо російські війська в нинішній війні повністю програють і відійдуть з України, скажімо, до кордонів 1991 року, наша країна у майбутньому так і буде піддаватися нападам, що дестабілізують державу та економіку.

Rzeczpospolita: Багато українських компаній під час війни перенесли свої офіси до Польщі. Що це означає для обох країн?

Олег Дубіш: У мене амбівалентні почуття щодо цього. З одного боку, добре, що наші підприємці, наприклад, з ІТ-сектору, але не тільки, знайшли у Польщі безпечний притулок і можуть там ще працювати. Перед війною в Польщі було близько 23 тисяч компаній з українським капіталом, а масштаб наших інвестицій, з моєї точки зору, фактично становив 1-1,5 млрд доларів. Тепер цифри однозначно більші. З іншого боку, на жаль, тільки в Європі сьогодні, за даними ООН, ще близько 8 мільйонів біженців з України. Це означає величезну демографічну проблему для нас, особливо на майбутнє. У нас просто не вистачає рук, щоб працювати і захищати країну. Також не вистачає підприємців, які могли б працювати в Україні, платити українські податки і безпосередньо зміцнювати нашу економіку і нашу країну, воюючи з Росією. Тому я вважаю, що питання переміщення бізнесу потрібно розумно обмежити і домовитися з цього питання на міжурядовому рівні.

Rzeczpospolita: Зрештою, не можна заборонити ІТ-компанії однієї особи переїхати до Польщі. Тут також може вести бізнес українська перукарка чи косметолог, яка поїхала з дітьми до Польщі?

Олег Дубіш: Так, ці послуги не проблема. Мене більше хвилює деіндустріалізація України та маргіналізація нашої економіки. Деякі з наших галузей не працюють або працюють повільно. У всякому разі, ще до війни значна частина нашого ВВП була отримана від продажу сировини та продуктів низької обробки. І все ж треба думати про майбутнє, щоб наша країна була промислово сильною і після війни. Бо може статися так, що ми виграємо війну, але втратимо мир. Тому ми сподіваємось на прямі інвестиції, зокрема з Польщі, аби наша економіка могла виробляти все, що може в нашій країні. Звичайно, я знаю про побоювання інвесторів, пов’язані з війною, але тому варто подумати про те, щоб інвестувати у відносно безпечний захід України, наприклад на Закарпатті чи, наприклад, у Чернівецькій області.

Rzeczpospolita: У Польщі ми маємо державну програму, яку проводить Польське агентство інвестицій і торгівлі. Чи достатньо її?

Олег Дубіш: З кожною інвестиційною програмою інвесторам потрібні великі гроші та гарантії, щоб, серед іншого, застрахувати їх від ризику війни. Наскільки мені відомо, сьогодні в цьому беруть участь Kredobank, Bank Gospodarstwa Krajowego і KUKE, але вважаю, що рівень підтримки явно недостатній. Тут ви повинні підключитися до міжнародних гарантійних інструментів, наприклад, Багатостороннього страхового гарантійного агентства (MIGA), що діє при Світовому банку. Це значно збільшило б інвестиційні можливості польських компаній, але для цього потрібні певні рішення на рівні польського уряду. Це також допоможе невеликим компаніям інвестувати, а не лише таким гігантам, як Orlen. Наша економіка вкрай потребує збільшення частки малого та середнього бізнесу хоча б до 50%. Після війни та реконструкції має виникнути нова деолігархізована та демонополізована економіка України. Такі економічні процеси однозначно позитивно вплинуть на внутрішньополітичну ситуацію, українське законодавство, судочинство та загальне прискорення євроатлантичної інтеграції України.

Rzeczpospolita: У які сектори української економіки ви найбільше потребуєте інвестицій?

Олег Дубіш: Насамперед, у харчовій промисловості, а також в енергетичному секторі. І я маю на увазі не лише реконструкцію великих електростанцій, а й сучасних джерел енергії, зокрема вітру, сонця, біогазу, водню тощо. Вони не лише сучасні та екологічні, але й децентралізовані. Це дуже важливо в нашій ситуації, коли ми є і все ще можемо бути вразливими до ворожих атак. Важче зруйнувати енергетичну систему, коли вона розосереджена, а не зосереджена в десятках великих електростанцій. Адже вони здебільшого належать олігархам. Крім того, українська економіка потребуватиме інвестицій, пов’язаних з екологією, Green Deal та т. зв. комунальне господарство, включаючи, наприклад, переробку та поводження з різними відходами. Безумовно, будівельна сфера відіграватиме велику роль у відбудові України. Йдеться не лише про компанії, які виконують будівельні роботи, але й про виробників та постачальників різних матеріалів, наприклад, для термомодернізації чи оздоблювальних робіт. Звичайно, є шанси на хорошу співпрацю з нашою ІТ-галуззю, з аграрним чи металургійним сектором, хоча внаслідок війни він зазнав 80% втрат після падіння виробництва сталі. Окремий пріоритет – оборонна промисловість. У цих сферах, незважаючи на війну, наша економіка має дуже хороший потенціал і потребу розвитку. Польських підприємців стримує корупція, яка панує в Україні. Українська влада на кожному кроці наголошує, що з цим бореться.

Rzeczpospolita: Реформа судової системи триває, нещодавно було заарештовано багато корумпованих високопосадовців. Як це виглядає на практиці?

Олег Дубіш: Ці дії влади йдуть у правильному напрямку, але їх все одно недостатньо. Іноді здається, що вони розраховані на вражаючий ефект у ЗМІ. Так, на рівні Верховного Суду вже є великі зміни на краще. Проте, в судах нижчих інстанцій досі тривають різноманітні економічні справи, зокрема щодо потерпілих польських підприємців, у яких легко побачити, що хтось брав гроші за несправедливий вирок чи затягування справи. Один із таких випадків стосується «Клінкер-Буд» від Konstancin Jeziorna. Суд м. Василькова, в якому розглядається ця справа, виносив різні дивні, суперечливі рішення, які в свою чергу дозволили українському партнеру накласти арешт на активи «Клінкер-Буд». Голова цього суду був звинувачений у корупції і досі обіймає свою посаду. На жаль, таких прикладів більше.

Rzeczpospolita: Що робити, аби уникнути такої біди?

Олег Дубіш: Корупція любить тишу і домовленості. З нею можна боротися, зокрема, розголошуючи такі випадки, інформуючи поліцію та прокуратуру, а також повідомляючи у ЗМІ, допоки людей, які порушують закон, не затримають, а на їхнє майно не накладуть арешт. У таких ситуаціях також корисна підтримка таких організацій, як наша палата. Тим, хто хоче відкрити бізнес в Україні, я б порадив не поспішати з будь-якими підозрілими оборудками. Варто подбати про професійні юридичні послуги та організувати всю діяльність таким чином, щоб вона відповідала закону. Не варто поспішати з вибором економічних партнерів – варто їх перевірити, трохи почекати і лише потім підписувати договори. Звичайно, я не хочу відлякувати польських інвесторів, тому що в Україні є великі можливості для співпраці. У детальних питаннях наша палата може підтримати польські компанії професійними порадами.

Rzeczpospolita: Від чого ще Ви б застерегли польські компанії?

Олег Дубіш: Від дезінформації про Україну, наприклад, різними блогерами. Своїм наративом вони створюють між нами штучні перешкоди. Кремль підтримує це, тому що йому зручно загострювати та використовувати історичні забобони чи підтримувати неприязнь до українських біженців. Не позбавлені вини й самі наші громадяни, які не завжди належно поводяться в Польщі. Однак такий недружній наратив псує імідж України в очах усіх поляків, зокрема підприємців та потенційних інвесторів. У 2023 році ми відзначатимемо 80-ті роковини Волинського розстрілу. Здавалося б, це не має нічого спільного з економікою, але історики з обох наших країн повинні подбати про такий наратив навколо цих святкувань, щоб шукати згоди, а не подальших розколів. Адже Росія використовуватиме такі розбіжності, аби зіпсувати все, що можливо, а також інвестиційний клімат і всебічну співпрацю між Польщею та Україною, зокрема в оборонних питаннях. Давайте не здаватися, давайте працювати разом.