Операції під фальшивим прапором – ворожі заяви або дії, вчинені з наміром покласти провину на іншу сторону, як правило, на свого супротивника – є давно визнаною тактикою організованої війни

На початку березня 2023 року Україна відкинула як «провокацію» заяву Росії про те, що українські «терористи» або «диверсійні групи» стоять за серією суперечливих атак і стрілянини у Курській і Брянській областях Росії поблизу українського кордону. У ніч з 9 на 10 березня Росія випустила 81 ракету по всій Україні, включаючи шість гіперзвукових ракет, назвавши це актом відплати. Про це йдеться в авторській колонці Девіда Тернса, старшого викладача міжнародного права у Кренфілдському університеті (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

За тиждень до першої річниці російського вторгнення, Інститут вивчення війни опублікував звіт, у якому стверджується, що Москва влаштовує напади на територію Білорусі та всередині молдовської сепаратистської республіки у Придністров’ї і хоче звинуватити у цьому Збройні сили України.

Це потенційно може виправдати офіційний вступ Білорусі у війну на боці Росії. У свою чергу, це змусило б Україну відвести війська і техніку від «гарячих» бойових дій на Донбасі до північно-західних і південно-західних кордонів країни.

19 лютого 2023 року Міністерство оборони Росії заявило, що Україна готується влаштувати невизначений «ядерний інцидент» на території України з радіоактивними речовинами, імпортованими з неназваної європейської країни, щоб звинуватити в цьому Кремль. Але жодних доказів на підтримку таких звинувачень надано не було, і, зрозуміло, таких інцидентів насправді не було.

Фальшиві прапори

Операції під фальшивим прапором – ворожі заяви або дії, вчинені з наміром покласти провину на іншу сторону, як правило, на свого супротивника – є давно визнаною тактикою організованої війни. Вони мають на меті обдурити ворога, щоб отримати військову перевагу. Тому в них немає нічого незаконного в рамках міжнародного гуманітарного права.

Термін «фальшивий прапор», ймовірно, виник у морських війнах, починаючи з ХVI століття. Військовий корабель може час від часу підніматися під прапором нейтральної або навіть ворожої країни, щоб наблизитися якомога ближче до ворожого військового корабля, перш ніж відкрити вогонь.

Ця практика мала військовий сенс у епоху, коли діапазон гармат військових кораблів був досить обмеженим. Було дуже бажано зблизитися з ворожим кораблем, щоб вивести його з ладу і, якщо можливо, взяти на абордаж. Така поведінка та інші подібні акти обману не вважалися незаконними за умови, що під час справжнього бою було піднято правильний прапор.

Ця практика спостерігалась і під час двох світових воєн. У 1914 році німецький легкий крейсер SMS Emden, який мав характерний силует із трьома воронками, оснастив четверту (маляжну) воронку, щоб виглядати як британський легкий крейсер еквівалентного класу.

У 1941 році німецький торговельний рейдер Корморан використав позивний і прапор голландського купця, щоб змусити австралійський крейсер HMAS Sydney підійти якомога ближче. Це зменшувало переваги HMAS Sydney у вищій дальності стрільби та більшій броні; Корморан підняв німецький бойовий прапор, відкривши вогонь, що призвело до втрат HMAS Sydney з усіма 645 членами екіпажу.

Правова позиція

Подібні так звані ruses de guerre («хитрощі війни») давно дозволені міжнародним гуманітарним правом. Вперше вони були визнані у Кодексі Лібера 1863 року (перша спроба кодифікувати правила війни, яка здійснена американським академіком Френсісом Лібером під час громадянської війни у США). У сучасній війні вони дозволені статтею 24 Гаазького положення 1907 року та статтею 37(2) 1-го додаткового протоколу 1977 року до Женевських конвенцій. Міжнародний Комітет Червоного Хреста також визнає це правилом звичаєвого міжнародного гуманітарного права.

Але, щоб вважатися законними, такі дії не повинні порушувати іншу норму міжнародного гуманітарного права. Зокрема, дія під помилковим прапором не повинна вважатися віроломною чи зрадницькою поведінкою – зловживанням прапором, емблемою чи уніформою для отримання захисту відповідно до міжнародного гуманітарного права, коли такий захист не гарантований. Прикладом може бути приховування зброї або стрілянина з неї в машині швидкої допомоги із емблемою червоного хреста (захищена емблема згідно з Женевськими конвенціями, призначена для позначення медичних підрозділів або установ).

Неналежне використання знаків Червоного Хреста, як і інші акти віроломства, є, безсумнівно, військовим злочином і можуть переслідуватися згідно з міжнародним правом (як у 1946 році у процесі над Хайнцом Хагендорфом, який був засуджений за те, що обстрілював війська США з німецької машини швидкої допомоги з червоним хрестом).

Носіння ворожої форми, з іншого боку, було предметом багатьох суперечок. Відомий судовий процес після Другої світової війни включав виправдання підполковника СС Отто Скорцені. Німецький офіцер (який також був відомий сміливим парашутним рейдом 1943 року, що звільнив Беніто Муссоліні з-під варти проальянсів) одягнув своїх людей у американську форму під час битви при Балджі у 1944 році. Його визнали невинним на тій підставі, що вони, насправді, не воювали, одягнувши неправильну форму.

Зброя відволікання?

Інтерпретація та застосування цих правил, залежно від понять честі та добросовісності у війні, може здатися анахронізмом у ХХІ столітті. Зокрема, всеосяжність сучасних ЗМІ й технологій спостереження ускладнює воюючій стороні уникнути такої поведінки.

Але дискусія про операції Росії під фальшивим прапором в Україні та взаємні засудження за пропаганду свідчить про її актуальність на сучасному полі бою. Це один із способів відволікти увагу, коли все йде не за планом. Тож посилене використання Кремлем такої тактики може, у цьому сенсі, бути ознакою такого розвитку подій.