Героїчна боротьба України з російським імперіалізмом спонукала країни у пострадянському регіоні засумніватися у природі власних стосунків із Кремлем і шукати геополітичні альтернативи, які здатні протистояти російському впливу

Російське вторгнення в Україну мало просувати бачення Володимира Путіна про відроджену Російську імперію. Натомість, воно змусило сусідні країни переглянути власні відносини з Москвою та посилює дедалі більші заклики до деколонізації та дерусифікації в регіоні, який колись розглядався багатьма міжнародними спостерігачами в якості неофіційного простору російських інтересів. Про це йдеться в авторській колонці Каміли Ауєзової, дослідниці геополітичних та кліматичних проблем Євразії на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Це сприйняття деколонізації ніде не є більш очевидним, ніж у Казахстані – найбільшій державі Центральної Азії та регулярному об’єкті імперіалістичної російської риторики. За рік після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, казахське суспільство активно намагалося прискорити поточні процеси національного будівництва на тлі помітного зростання антиімперіалістичних настроїв. Тим часом, влада Казахстану дала зрозуміти, що не потурає військовій кампанії Москви в Україні та відмовляється підтримувати війну.

Одним із перших ознак того, що Казахстан не погоджуватиметься з Росією щодо вторгнення в Україну, було рішення навесні 2022 року скасувати традиційне святкування Дня перемоги у Другій світовій війні. Скасування було однозначним спротивом режиму Путіна, який поставив радянську перемогу над нацистською Німеччиною у центр сучасної російської національної ідентичності та очікує, що регіональні лідери продемонструють свою лояльність через пієтет перед радянськими військовими зусиллями.

Після цього зневажливого ставлення, трапився ще більш прямий і публічний резонанс у червні 2022 року. Перебуваючи разом із Путіним на головному щорічному економічному форумі у Санкт-Петербурзі, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив, що не визнає окуповані Росією території України.

Мабуть, найяскравішим свідченням громадської підтримки України казахами стала ініціатива «Юрта незламності», у рамках якої протягом останніх місяців в українських містах було встановлено кілька традиційних казахських юрт, щоб допомогти українцям впоратися з відключеннями електроенергії, спричиненими російськими бомбардуваннями цивільної інфраструктури.

Ініціатива створення юрт, яка організована казахським діловим співтовариством і підтримана приватними пожертвами, виявилася надзвичайно популярною серед українців, викликавши значне обурення в Росії. Проте, спроби Кремля домогтися офіційної відповіді від влади Казахстану були ввічливо відхилені, а речник МЗС Казахстану Айбек Смадіяров заявив, що «нема чого пояснювати».

Неважко уявити, чому поява «Юрт незламності» по всій Україні так сильно вразила Росію. Укомплектовані активістами, які пропонують безкоштовну електроенергію та доступ до Інтернету разом із гарячими напоями, юрти представляють собою гуманну відповідь на нелюдськість жорстокого вторгнення Росії. У дуже реальному сенсі ці традиційні казахські юрти слугують символами постколоніальної солідарності між Казахстаном та Україною.

Невдоволення Росії критичною реакцією Казахстану на вторгнення в Україну призвело до нападок на Казахстан з боку російських офіційних осіб та у контрольованому Кремлем інформаційному просторі країни. З початку вторгнення експерти на російських запальних політичних ток-шоу почали міркувати про можливість майбутнього російського військового втручання у Казахстан. Під час щоденного шоу відомого російського пропагандиста Володимира Соловйова у листопаді 2022 року один коментатор заявив: «Наступна проблема — Казахстан». Далі він заявив, що «там можуть початися такі ж нацистські процеси, як і в Україні».

Ці провокаційні заяви повторив посол Росії у Казахстані Олексій Бородавкін, який у грудні 2022 року попередив, що «радикальні націоналістичні тенденції» стають дедалі помітнішими у Казахстані і Росія готова «допомогти» Астані вирішити цю проблему.

Коментарі російського посла були особливо провокаційними, оскільки вони точно відображали мову, яку використовує Кремль для виправдання вторгнення в Україну. Це зіграло на основі давніх побоювань казахстанців, що Москва може спробувати використати присутність великої етнічної російської меншини у Казахстані, яка зосереджена у північних регіонах країни, що межує з Російською Федерацією.

Припущення про те, що етнічні росіяни, які проживають у Казахстані, якимось чином пригноблені, викликали гірку реакцію багатьох казахів, які пишаються своїм толерантним ставленням до Росії та шанобливим ставленням до спільної спадщини імперського минулого.

На відміну від інших пострадянських держав, російська мова залишається офіційною мовою у сучасному Казахстані. Країна також прийняла сотні тисяч росіян, які втікали від мобілізації наприкінці 2022 року. Критики кажуть, що така привітна позиція нівелює заяви кремлівської пропаганди про зростання хвилі русофобії у сучасному Казахстані.

2022-ий став роком історичних змін у прихильності та ставленні на всьому пострадянському просторі. Героїчна боротьба України з російським імперіалізмом спонукала країни у пострадянському регіоні засумніватися у природі власних стосунків із Кремлем і шукати геополітичні альтернативи, які здатні протистояти російському впливу.

Російське вторгнення в Україну посилило антиімперські настрої та існуючі процеси деколонізації у Казахстані. Схоже, що ці тенденції набудуть подальшого розвитку у 2023 році. Сама лише географія свідчить про те, що Казахстан не може реально сподіватися на розірвання усіх контактів із Росією, але не можна ігнорувати того факту, що повномасштабне вторгнення в Україну серйозно підірвало російський вплив у країні, де всі дороги колись вели до Москви.