Збройні сили обидвох країн планують тривалу й виснажливу війну

Їхні солдати б’ються і вмирають у брудних окопах, зруйнованих містах і на мінних полях. Росія та Україна активізували мобілізацію, щоб підтримати свої виснажені збройні сили і це є ще однією ознакою того, що обидві сторони готуються до тривалої війни. Про це йдеться у спеціальному репортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Президент Росії Володимир Путін нещодавно підписав указ, який санкціонує більший, ніж зазвичай, весняний призов з метою залучення 147 000 осіб, що приблизно на 10% більше, аніж у 2022 році. Хоча малоймовірно, що новобранці вирушать на поле бою одразу — а один російський чиновник заявив, що їх туди взагалі не відправлять, — призов дозволить сформувати більший резерв потенційних військовослужбовців для російської армії, яка зазнала величезних втрат.

Україна, яка також намагається поповнити свої лави, заявила, що отримала понад 35 000 заявок на вступ до Гвардії наступу. Протягом кількох тижнів, намагаючись заманити добровольців, український уряд розклеював плакати та білборди по всій країні та рекламував свій план створення мережі бойових бригад, які мають працювати при Міністерстві внутрішніх справ поряд із регулярними збройними силами.

Кроки стосовно відновлення пошарпаних збройних сил Росії та України супроводжувалися іншими сигналами про те, що країни разом зі своїми прихильниками окопалися на своїх сторонах. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що заклик Білорусі до негайного припинення вогню в Україні не вплине на російські збройні сили.

«У контексті України нічого не змінюється, спецоперація триває, тому що це єдиний засіб досягнення тих цілей, які має наша країна сьогодні», — сказав Пєсков.

Затримання російською владою американського журналіста за звинуваченням у шпигунстві було сприйнято на Заході, як тиск на США, а президент Білорусії, вторячи Путіну, попередив про перспективу ядерної війни. Тим часом, Фінляндія подолала останню перешкоду на шляху до вступу до НАТО, наблизивши територію альянсу впритул до кордону з Росією.

Тим часом, в Україну надходять нові партії західної зброї, де, за словами офіційних осіб, незабаром розпочнеться контрнаступ. Західні аналітики сперечаються про те, чи здатні російські військові, зазнавши приголомшливих втрат, організувати ще один наступ або відбити український напад.

Ані Україна, ані Росія не розкривають свої цифри про втрати, але західні офіційні особи та аналітики кажуть, що обидві країни зазнали величезних втрат у збройних силах. За оцінками американських офіційних осіб, з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року близько 200 000 російських солдатів було вбито або поранено, а Україна втратила понад 100 000 осіб.

Останні тижні запеклих боїв на сході, зокрема, в таких містах та селищах, як Бахмут та Авдіївка, коштували Україні велику кількість військовослужбовців, зокрема деяких із найдосвідченіших бійців. Офіційні особи США заявили, що іноді сотні українських військовослужбовців зазнають поранень або гинуть щодня.

Після вторгнення Росії, український уряд намагається поповнити армію постійним потоком цілеспрямованих солдатів з усіх верств суспільства, на відміну від російської суміші контрактників, призовників, засуджених та найманців.

Двічі на рік, зокрема з квітня, російські військові закликають молодих людей на один рік навчання та служби. Навіть після того, як армія Путіна виснажила свої резерви протягом тривалих боїв минулого року, він не хотів оголошувати загальну мобілізацію і залучив близько 300 000 осіб лише у вересні 2022 року після великих поразок на полях битв.

Ця мобілізація спонукала десятки тисяч російських чоловіків втікати з країни, але багато мобілізованих одразу відправили на війну, яку Кремль досі називає «спеціальною військовою операцією».

Незважаючи на те, що Путін придушив інакодумство всередині Росії, він, як і раніше, чутливий до суспільної думки і періодично стикався з обуренням з боку родичів солдатів і матросів — наприклад, після затоплення навесні російського флагмана на Чорному морі.

«Жоден військовослужбовець, призваний на військову службу, не буде направлений до зони проведення спеціальної військової операції. Кількість військовослужбовців за контрактом та мобілізованих цілком достатньо для вирішення поставлених перед нами завдань», — заявив контр-адмірал Генерального штабу збройних сил Росії Володимир Цимлянський.

Офіційні особи дали аналогічні запевнення щодо мобілізації у вересні 2022 року, заявивши, що мобілізовані не будуть використовуватися на фронті, але протягом кількох днів деякі з них були вбиті у бою.

У Росії наполегливо ходили чутки про чергову великомасштабну мобілізацію, але адмірал Цимлянський запевнив, що в планах Генштабу немає другої хвилі мобілізації.

Росія продовжує покладатися на резервістів, досвідчених солдатів та каторжників, які дуже хотіли вийти з в’язниці, щоби вести війну в Україні. Але влада закликала деяких призовників залишатися в армії після року обов’язкової служби, пропонуючи грошові премії в якості заохочення.

Кремль також намагався посилити тиск на західних прихильників України, але його можливості для цього звузилися за 13 місяців війни. Європа значною мірою відвикла від російського газу та нафти, а Москва не виконала свої погрози.

Багато західних офіційних осіб та аналітики розглядають затримання американського журналіста Евана Гершковича з The Wall Street Journal та розмови Кремля про ядерну зброю, як спроби знайти нові важелі впливу.

Росія часто використовувала західних ув’язнених як розмінну монету, наприклад це було минулого року при арешті та судовому переслідуванні баскетболістки Брітні Грінер за звинуваченням у наркоторгівлі. Зрештою, Москва домоглася звільнення засудженого російського торговця зброєю, ув’язненого у Сполучених Штатах, за підсумками обміну ув’язненими.

Білий дім та коаліція мас-медіа, включаючи The Journal Wall Street та The New York Times, засудили арешт Гершковича. Уряд у Москві вислав деяких західних журналістів, особливо після початку вторгнення, але не заарештовував і не звинувачував жодного з них з 1986 року, ще з часів холодної війни.

І менш як через тиждень після того, як Путін заявив, що розмістить ядерну зброю у сусідній Білорусі, Лукашенко лякав ядерною війною. Путін неодноразово порушував питання про застосування ядерної зброї, щоб припинити постачання західної зброї в Україну.

Хоча Лукашенко майже повністю залежить від економічної, політичної та безпекової допомоги Росії і дозволив російським військовим використовувати Білорусь в якості плацдарму для повномасштабного вторгнення, він досі утримувався відправляти своїх солдатів на поля бою в Україні.