Російські війська дедалі частіше досягають успіху у протидії найпопулярнішим моделям безпілотників від китайської компанії-виробника DJI

Зачаївшись у промерзлому підвалі або ризикуючи всім на даху дев’ятиповерхового будинку, загони безпілотників у зоні бойових дій у Бахмуті є скрізь. Деякі змушені ховатися за кількасот метрів від лінії фронту або навіть на цій лінії. Без дронів зусилля України щодо утримання зруйнованого міста були б набагато складнішими, а можливо, й неможливими. Але за словами трьох операторів фронтових дронів, російські війська дедалі частіше досягають успіху у протидії найпопулярнішим моделям безпілотників від китайської компанії-виробника DJI. Про це йдеться у спеціальному репортажі The Guardian, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Харків’яни Ярослав та Максим познайомилися на сходах військкомату у перші дні після початку війни. Жоден з них не мав військового досвіду, але після того, як вони перевезли свої сім’ї у безпечне місце далі на захід країни, двоє чоловіків були рекрутовані до 63-ї української бригади, що діяла влітку навколо Миколаєва, а на початку зими перебрались до Бахмута.

Їхній день у Бахмуті, зазвичай, починався до світанку, коли, працюючи у групі з двох або трьох людей, чоловіки доставляли на передову позицію як мінімум кілька дронів, швидше за все, простий квадрокоптер DJI Mavic 3 (який коштує 1399 фунтів стерлінгів) або, можливо, більш просунутий DJI Matrice 30T (вартістю у 12 098 фунтів стерлінгів) – і 20-30 акумуляторів, оскільки «взимку час автономної роботи дрона складає близько півгодини».

Сказати, що робота у Бахмуті, де точилися найзапекліші бої, була інтенсивною, отже, не сказати нічого. Максим розповів, що спостерігав російську атаку, яка тривала «сім годин, коли хвиля за хвилею нападники» підходили до українських позицій невеликими групами «з ранку та приблизно до 15:00».

Це жахливо та нелюдяно, спостерігати за насильством зверху та скидати бомби внизу.

«Коли ви дивитеся фільми, то думаєте, що маєте щось відчувати, коли вбиваєте людей. А на війні немає жодних емоцій, ти просто робиш те, що маєш робити», — сказав Ярослав, хоча обидва зізналися, що тритижнева перерва, яка у них була на передовій, була недостатньою.

Операторів дронів, таких як Максим і Ярослав, відряджених до передових батальйонів, просять вести розвідку, стежити за атаками супротивника або шукати важливіші цілі, такі як артилерійські гармати.

«У вас лише кілька хвилин, щоб упіймати та знищити їх», — підкреслює Ярослав.

Вони також допомагають українським артилеристам коригувати цілі та іноді за необхідності використовують озброєні дрони.

Сотні військових відеороликів, знятих зверху, демонструють бойові можливості дронів.

Обидві сторони використовують їх як засоби пропаганди, а в Україні бригади чи батальйони, зазвичай, мають відеооператора для створення такого контенту.

Теоретично, китайська компанія DJI заборонила використання своїх дронів в Україні та Росії майже рік тому. Але на практиці їх купують у великих кількостях донори з Європи та США, зокрема актор «Зоряних війн» Марк Хемілл очолює одну із кампаній зі збору коштів. Самі ці дрони виявилися найефективнішими для розвідки на місцевому рівні і можуть бути легко модифіковані, щоб нести гранати для бомбардування зверху.

Але оператори безпілотників стверджують, що апарати DJI поступово стають менш ефективними, оскільки російські засоби радіоелектронної боротьби зменшують радіус дії. Середовище у Бахмуті, де видимість обмежена будівлями, що залишилися, складніша, як і зимова погода, але фронтовий загін безпілотників може покривати лише кілька сотень метрів, тоді як раніше їх ефективна дальність була у 10-20 разів більшою.

«У Миколаєві треба було пройти 15 км, а у Бахмуті лише 500 метрів – і навіть ці 500 метрів двома безпілотниками було важко подолати», – розповідає Ярослав, додавши, що на південному фронті восени 2022 року можна було подолати 6 км за лінією фронту, а у Бахмуті «максимум 1 км, іноді неможливо було перетнути кордон».

Бойові втрати також значні, особливо, внаслідок дружнього вогню, оскільки піхота на землі знає, що приліт безпілотника може бути прелюдією до застосування артилерії. Іноді дрона не вистачає на один день, а іноді його можна використовувати кілька місяців. Оператори дронів вважаються ключовими цілями; У Максима праворуч потрапив уламок снаряда, який розірвався поруч із ним під час чергування в Бахмуті.

38-річний Євген, ще один оператор дронів з Харкова, є приятелем Максима та Ярослава і також провів узимку три місяці у Бахмуті. Як і вони, він вважає, що ефективність безпілотників DJI стрімко знижується.

«Чесно кажучи, для мене Mavic починають уже вмирати. У грудні 2022 року ми змогли пролетіти 3 км, тож ми не працювали з нульової точки [лінії фронту]. Зараз хлопці кажуть, що не можуть літати більш ніж за 500 метрів», — повідомив Євген.

До війни він працював програмістом і тому вирішив допомогти у розробці нових типів дронів. Він бере участь у випробуваннях українського безпілотника Windhover.

На думку Євгена, щоб замінити китайські дрони DJI на фронті, потрібно поєднання більш далекобійних, але дорожчих розвідувальних безпілотників з нерухомим крилом, що працюють у тилу. Наприклад, таких як Leleka-100, який коштує близько 50 000 доларів і має дальність 100 км у поєднанні з дронами-камікадзе «FPV» (від першої особи): легкі, високошвидкісні дрони з прикріпленими бомбами, які часто керуються за допомогою навушників.

Семюел Бендетт, експерт із безпілотних літальних апаратів із Центру військово-морських досліджень США, каже, що такі технологічні зміни можуть піти на користь Україні.

«Росіяни дуже стурбовані тим, що українці мають перевагу», коли йдеться про безпілотники FPV, побоюючись, що вони будуть використані для підтримки українського контрнаступу, і у Москви може не вистачити пілотів чи технологічних ноу-хау. Це технологічні перегони не лише між військовими, але й між добровольцями зі своїми технологічними арсеналами», — підсумовує Бендетт.