До контрнаступу будуть залучені, як нові солдати, так і досвідченіші війська

Вони чекають у під’їздах і випадково зупиняють чоловіків на вулицях, роздаючи повістки, які можуть перевернути їх життя з ніг на голову. Україні потрібно більше солдатів — і оперативно. Київ готується до неминучого контрнаступу на російські окупаційні війська, і хоча Україна не розкриває даних про свої втрати, польові командири заявляють, що вони великі. За даними секретних файлів американського уряду, з початку російського вторгнення було вбито або поранено від 124 000 до 131 000 українських солдатів — це у п’ять разів більше, ніж Київ публічно оприлюднив. Про це йдеться у спеціальному репортажі The Washington Post, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Нам треба зрозуміти, якщо війна триватиме ще рік, ми всі будемо в армії», — запевняє 35-річний Сашко, директор із кастингу та кікбоксер-аматор, який проходить курс приватної військової підготовки у Києві на випадок, якщо його буде мобілізовано.

У контрнаступі будуть задіяні як нові солдати, так і досвідченіші війська, нещодавно навчені на безоплатній західній техніці, включаючи танки Leopard 2. А швидкість і агресія, з якою чиновники зараз закликають цивільних чоловіків з’явитися у військкомати сіють паніку серед тих, хто почувається не готовим чи не охочим служити.

Раніше повістки могли доставляти тільки додому, тому деякі чоловіки уникали їх, зупиняючись не за адресою, де вони зареєстровані. Але нові правила розширили перелік місць, де чоловіків можна зупинити та допитати про їхній призовний статус.

Воєнний стан, який діє в Україні з 24 лютого 2022 року, забороняє більшості чоловіків віком від 18 до 60 років залишати країну. За правилами мобілізації, будь-яка людина у цьому віковому діапазоні теоретично може бути мобілізованою. Винятки робляться, зокрема для студентів; батьків з трьома та більше дітьми до 18 років; опікунів непрацездатних утриманців; і тих, кого визнали непридатними за станом здоров’я.

Українська армія давно спирається на добровольців. Але зараз багато українських чоловіків, які працюють волонтерами або виконують іншу корисну роботу у тилу, не можуть уникнути мобілізації або хоча б постановки на облік у військкоматах.

46-річний Олексій Крючков, майстер з ремонту пральних машин, який стоїть у черзі біля військкомату у Києві, сказав, що йому наказали з’явитися туди після того, як поліція розігнала бійку, в яку він уплутався на вулиці. Він не мав жодних звільнень від військової служби і прогнозує, що цей інцидент призведе до його мобілізації.

52-річний Олександр Костюк, дорожній ремонтник, який минулого року допомагав встановлювати загородження проти російських військ навколо Києва, нещодавно отримав повістку через свій відділ кадрів на роботі. Він готовий піти на фронт, якщо доведеться, але боїться за свою безпеку.  

Тисячі інших цивільних осіб записуються у «Гвардію наступу».

З початку лютого 2023 року, понад 5000 осіб подали заявки на вступ до так званого батальйону «Азов», який увійшов до складу Національної гвардії України. Торік загартований у боях батальйон витримав багатомісячне оточення південно-східного міста Маріуполя. МВС України оголосило, що «Азов» буде перетворено на штурмову бригаду у складі нової «Гвардії наступу».

Згідно з його правилами, «Азов» приймає лише тих, хто записується за власним бажанням, а не призовників, і залишає за собою право відмовляти людям, які, на їх думку, не підходять і, таким чином, обирати наймотивованіших солдатів. Інші цивільні особи, які поки не бажають йти в армію, але готуються на випадок мобілізації, відвідують приватні тренування, аби бути напоготові у критичний момент.

«Я на 100% впевнений, що рано чи пізно мене мобілізують», — вважає Сашко, директор з кастингу, який неофіційно тренується із друзями у Києві.

Незважаючи на те, що він закінчив військову кафедру в університеті, що технічно дозволяє йому служити офіцером в армії, донедавна він ледве міг поводитися зі зброєю. Тепер він вважає, що його цивільні дні є ліченими, «особливо з урахуванням контрнаступу, на який всі чекають», і він записався на навчання.

«Я буквально змушую себе, адже розумію, що це може статися», – зазначає Сашко.

Він найбільше боїться того, що навіть після проходження базової підготовки, не почуватиметься готовим до бою.

Це занепокоєння небезпідставне.

Нещодавно у Лимані на сході України досвідчений рядовий командир висловився про низьку якість початкової підготовки військовослужбовців, яка необхідна їм у польових умовах.

«Їх вчать співати пісні та марширувати на початкових курсах, – зазначив командир на умовах анонімності, оскільки він не уповноважений розмовляти із журналістами.

Після розгортання, війська потребують опанування навіть найдавнішої військової практики, зокрема, буквально, як копати землю. Але вони не вміють, навіть тримати лопати в руках, зміцнювати окопи та бойові позиції. Для практики група нових солдатів встромила лопати у найближчу лінію траншей.

Командир вирішив навчити чотирьох солдатів, як міняти магазини гвинтівок під час стрілянини, пояснивши, що просто стояти там буде не так просто.

«Вам треба сховатися. Часто вам потрібно буде робити це у положенні лежачи», – пояснює він.

Незаряджені гвинтівки клацали не в унісон, доки курсанти виконували вправи. Деякі з них намагалися швидко і плавно пройти етапи вставки нового магазину і переміщення затвора вперед. Інструктор виявляв найгіршого виконавця та кричав.

«Поправ свою пращу! Як ти збираєшся стріляти з такою перекрученою пращею?» — заревів він, поки солдат смикав свою зброю.

Тим часом, на зборах у Київській області, новобранці «Азова» вишикувалися на стрільбищі, навчаючись поводженню з гвинтівками С7А1. Один із їхніх інструкторів, російськомовний колишній американський морський піхотинець, який приєднався до «Азова» під позивним «Фродо», сказав, що «більшість цих хлопців місяць тому були цивільними особами». Один з них сидів біля стіни та вивчав перекладений військовий довідник США.

«Те, що вони були достатньо мотивовані, аби зареєструватися самостійно, означає, що вони діють швидше як «воїни, аніж солдати», — вважає Фродо.

За його словами, навчання триває до чотирьох тижнів. За цей час війська навчаються всьому, від влучної стрілянини та картографії до радіозв’язку та інженерної справи.

В одному наметі рядами сиділи десятки чоловіків, поки інструктор розповідав про різні типи мін, які їм потрібно було ідентифікувати у польових умовах. Зовні по піску пробігла група чоловіків, потім усі різко зупинилися та закурили. Вони отримують лише три цигарки на день.

Саме страх перед цією непідготовленістю підштовхнув Сашка та ще вісім людей відвідати тренування на покинутому складі у Києві. Вони збігали сходами по двоє і по троє, з гвинтівками на плечах, і зупинялися на кожному сходовому майданчику, щоб перевірити наявність російських військ.

«Я можу вбити 10 росіян, але якщо я навчу 10 інших людей, як вбивати, вони можуть убити 100 росіян. Коли я бачу їхню мотивацію та енергію, мене кидає у тремтіння. Їхня мотивація — моя мотивація. Якщо вони все-таки потраплять на фронт, то моя мета – підготувати їх, так щоб вони прожили якнайдовше», – резюмує один із тренерів, який навчає добровольців.