В Україні знімають зліпки людської руки з ампутованою кінцівкою, а надалі вони вирушають на завод у Великобританії, де виготовляються деталі на 3D-принтері

Наступного дня після ампутації Віталій подивився на те місце, де колись була його рука. Він був сповнений рішучості сам одягнути футболку, незважаючи на те, що його товариші пропонували допомогу. Про це йдеться у спеціальному репортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Мені не потрібна допомога, якщо я сам про неї не попрошу. Якщо я побачу, що не можу собі допомогти, то обов’язково про це скажу. Я не вважаю себе інвалідом. Я повністю дієздатний», – каже 24-річний військовослужбовець.

Але вдягнути футболку — це одне, а мрія повернутися на український фронт — інше.

Ось чому він повірив у нову біонічну руку, створену у Великій Британії та подаровану йому благодійною організацією унікального лікувального центру, який щойно відкрився у Львові.

Віталій із Житомирської області України. З 15 років він хотів бути солдатом і боротися за свою країну.

Він був у Польщі, коли почув оголошення про вторгнення Росії, і поспішив додому, щоб поїхати на фронт якнайшвидше.

Саме під час танкового штурму під Бахмутом він втратив ліву руку.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Віталій — лише один із тисяч українців, солдатів та цивільних осіб, які втратили кінцівки через складні військові травми.

Тепер він і ще один українець Андрій Хідзун стали першими солдатами, які отримали 3D-друковані протези, фінансовані українською благодійною організацією Superhumans, яка допомагає тим, хто отримав тяжкі поранення на війні.

Нещодавно у Львові відкрився перший своєрідний реабілітаційний заклад в Україні — Superhumans, який покликаний забезпечити таким людям, як Віталій та Андрій, правильне лікування після ампутації.

Благодійну організацію підтримує міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко, а до наглядової ради входить перша леді України Олена Зеленська.

Superhumans – некомерційний проект. Він фінансується за рахунок пожертвувань міжнародних благодійних організацій, фондів та приватних донорів, зокрема благодійних організацій США, британської Virgin Group та рок-співака Стінга.

Виконавчий директор центру Ольга Руднєва хоче підтримати тисячі людей, які втратили кінцівки під час конфлікту, використовуючи індивідуальний підхід до відновлення тіла та протезування кінцівок.

«Ми намагаємося створити першу комплексну службу для тих, хто постраждав на війні. Недостатньо просто протезувати людей. Їм потрібна психологічна підтримка та навчання використанню протеза. Їм потрібна реабілітація», – вважає Ольга.

Вона пояснює, що в Україні зараз є величезний дефіцит таких закладів і тому довелось об’єднався з британською компанією Open Bionics, яка вироблятиме багато протезів кінцівок.

На заводі компанії в Брістолі Флора Мазер, технік-технолог, збирає біонічну руку частинами.

В Україні знімають зліпки людської руки з ампутованою кінцівкою, потім вони вирушають на завод, який створює деталі на 3D-принтері. Потім технічний фахівець, такий як Флора, будує цю структуру частинами. Руки з’єднані датчиками від кореня травми до зап’ястя.

Флора вказує на материнську плату на долоні пластикової руки – це комп’ютер, який переводить нервові сигнали користувача в рух.

«Ми просто хочемо допомогти людям розширити можливості та допомогти почуватися у безпеці», — каже вона.

«Коли поставили протез, я не хотів його знімати, оскільки був під великим враженням. Ейфорія, екстаз! Як це описати? Ну, у тебе не було руки, а тепер є! Перше, що я хотів зробити цією рукою, – це потримати цигарку і чашку кави», – зазначає Віталій.

Потім він сміється, вказуючи, що навіть біонічна рука не дозволяє йому пити та палити одночасно.

Зрозуміло, що ця рука не є втратою для когось, на кшталт Віталія, це набута стійкість та лояльність до своєї країни.

Незважаючи на важку травму, він сповнений рішучості повернутися на фронт і надалі воювати.