На думку Марка Гертлінга, наступальні операції вимагають більше сил, спритності, маневру, точного прицілювання та влучання, а також довших і надійніших ліній постачання

Після місяців майже щоденного висвітлення бойових дій у стилі Першої світової війни між українською армією та різними російськими підрозділами поблизу Бахмута, очікуваний український контрнаступ, швидше за все, відбудеться незабаром. Як скоро? Це неможливо сказати. Це може початися протягом кількох днів або тижнів. Ті, хто розмірковує про те, коли саме може відбутися така атака, повинні розуміти складний виклик, який стоїть перед українськими збройними силами. Про це йдеться в авторській колонці Марка Гертлінга, колишнього командувача армією США у Європі на сторінках The Washington Post, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Як професійний військовий, український генерал Валерій Залужний знає, що у наступі він має лише дві головні переваги: вибір часу та місця атаки. Він знає, що кинувши десятки тисяч солдатів проти російської армії, яка місяцями готувала оборонні позиції — їх неможливо буде відкликати. Мабуть, це одна з причин, чому генерал Дуайт Д. Ейзенхауер, відвідавши свої війська в ніч перед вторгненням у день Д, повернувся до свого котеджу, щоб написати записку, в якій узяв на себе повну відповідальність за ймовірний провал висадки військ антигітлерівської коаліції. На щастя, ця операція виявилась успішною.

Протягом останніх кількох місяців — можливо, ще з літа 2022 року після успішного наступу українських військ на Харківщині — Залужний та його командири планували контрнаступ 2023 року. Він вивчав звіти розвідки, досліджував російські лінії зв’язку, скеровував своїх спецоператорів на ключові позиції, націлювався на ворожий штаб і постачання, а також передавав повідомлення бійцям опору у тилу ворога.

Але найскладніше, що потрібно було зробити Залужному протягом цього тривалого періоду, — це створити необхідну для атаки бойову силу. Йому потрібно було синхронізувати поточну мобілізацію зі своїми союзниками, які навчали та споряджали його війська по всьому світу. Потім йому потрібно було скоординувати рух цих сил назад в Україну — а далі на плацдарми поблизу того місця, де українська армія намагатиметься прорватися. Таке завдання було б складним навіть для найкращого командира.

Україна – це велика країна, а фронт дуже довгий. Розміщення всіх цих підрозділів на воєнному жаргоні називається RSOI: Reception, Staging, Forward Movement та Integration. Навіть для найелітніших сил США це завдання, яке неодноразово практикується в усіх навчальних центрах США. Окремі українські воїни добре зарекомендували себе в адаптації до нового західного спорядження та виконанні непосильних завдань на полі бою. Але правильний RSOI вимагає скоординованої та синхронізованої роботи команди. Як мені одного разу описав один із моїх наставників: «Це схоже на те, щоб перетворювати купи різних частин головоломки на боєздатні одиниці, а потім переміщувати їх по всьому полю бою».

Щойно Залужний об’єднає підготовлені збройні сили до свого командування та перекине підрозділи на передову для очікуваного контрнаступу, його завдання полягатиме у виконанні. У атаці він повинен переправити свої війська через річку Дніпро, щоб зіткнутися з російським ворогом, який — хоч і недієздатний і погано керований — мав місяці на підготовку. У Херсонській та Запорізькій областях чекає складний набір перешкод і страхітлива низка оборонних поясів і потенційних «зон вбивств». Росіяни можуть мати перевагу у захопленні цих статичних оборонних позицій, але лише якщо їхні солдати вирішать битися.

Наступальні операції вимагають більше сил, спритності маневру, точного прицілювання та влучання, а також довших і надійніших ліній постачання. Нічого подібного такого масштабу українська армія не робила. З мого досвіду навчання та бою, навіть кмітливим і добре навченим збройним силам надзвичайно важко досягти масової бойової потужності в кількох вирішальних точках атаки. Але це те, що має робити українська армія.

Я прогнозую, що Залужний і його війська, зрештою, звільнять більшу частину — якщо не всі землі, окуповані росіянами. Я знаю українську армію, я також знаю російську армію, і в мене немає жодних сумнівів, яким буде кінцевий результат цієї наступальної кампанії. Але неможливо сказати з упевненістю, як саме це буде відбуватися. Можна припустити, що це буде важкий бій. Це буде серйозним випробуванням для української армії. Це призведе до багатьох трагічних жертв з обох сторін. І це напружить президента Росії Володимира Путіна.

Президенту України Володимиру Зеленському також потрібно буде підготуватися до того, що станеться після цих перших битв. Цивільні українці на окупованій території потребуватимуть гуманітарної допомоги. Будуть необхідні масштабні операції з розмінування, оскільки росіяни розкидають міни та касетні боєприпаси по полях в очікуванні контрнаступу. А зруйновану злочинним шляхом інфраструктуру потрібно буде відновлювати. Світовий банк нещодавно оцінив поточну вартість реконструкції приблизно у 411 мільярдів доларів, і остаточна цифра, безперечно, буде набагато вищою.

НАТО і Сполучені Штати також повинні підготуватися до продовження підтримки українських військових на невизначений термін. Усі війни закінчуються певним типом політичних домовленостей, але Росія навряд чи насититься. Навіть маючи зруйновану армію, Росія намагатиметься відновити агресію, а Україна залишатиметься вразливою. Прийде в Україну мир і перемога, але не так легко і не на довго. З цих причин Захід має продовжувати свою підтримку.