Пекін насправді не хвилює, хто «переможе» у війні — або яку форму матиме мирна угода, йому важливо стати міжнародним партнером, який посадить Росію та Україну за стіл переговорів і виступить посередником задля припинення війни

Китай прагнув позиціонувати себе як миротворця для припинення війни між Росією та Україною з початку вторгнення. Але Пекін залишався помітно близьким до Росії, відмовляючись засуджувати чи критикувати збройну агресію проти України. Він також залишається ідеологічно пов’язаним з Москвою в антизахідній позиції, причому обидві країни сповідують своє бажання бачити лише «багатополярний світ». Про це йдеться в аналітичній публікації CNBC, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

І попри низку телефонних дзвінків із президентом Росії Володимиром Путіним і навіть візит до Москви у березні 2023 року, керівник Китаю Сі Цзіньпін лише вперше за останні тижні зателефонував своєму українському колезі. Під час розмови Сі сказав, що відправить спеціальних представників в Україну та проведе переговори з усіма сторонами щодо припинення вогню та мирного врегулювання.

Спроби досягти мирної угоди активізувалися у середині травня 2023 року, оскільки спеціальний представник Китаю з питань Євразії Лі Хуей відвідав Україну, Росію та кілька інших європейських країн для переговорів «про політичне врегулювання кризи в Україні».

Немає сумнівів в тому, що Китай хоче, щоб війна між Росією та Україною закінчилася, і якнайшвидше. Популярною є думка про те, що Пекін сприймає непрогнозований характер війни, невідому кінцеву точку та глобальну економічну нестабільність, як дуже небажані побічні ефекти.

Але оскільки Пекін намагається позиціонувати себе як чесного посередника, який міг би покласти край одному з найкривавіших конфліктів у Європі за десятиліття — і конфлікту, який налаштував Росію (і Китай) проти Заходу — виникають питання щодо нейтралітету Китаю, його дипломатичних навичок і, зрештою, його досягнень, як посередника.

Політичні аналітики та спостерігачі за Китаєм відзначають, що, зрештою, Пекін насправді не хвилює, хто «переможе» у війні — або яку форму матиме мирна угода. За їхніми словами, для Пекіна важливо те, що він стане міжнародним партнером, який посадить Росію та Україну за стіл переговорів і виступить посередником у припиненні війни.

Основна увага Китаю

«Китай більше зосереджений на досягненні миру, ніж на тому, хто виграє війну між Росією та Україною. Пекін хотів би мати голос у визначенні контурів будь-якої майбутньої архітектури європейської безпеки. Пекін також хотів би, щоб його сприймали як важливого міжнародного гравця для відновлення України та Європи після війни», — вважає Райан Хасс, експерт з Китаю в Інституті Брукінгса, який раніше був старшим директором з Азії в Раді національної безпеки при адміністрації Обами.

Китай прагне розвинути нещодавні успіхи у світовій дипломатії, зокрема посередництво між Іраном і Саудівською Аравією, яке змусило регіональних суперників відновити дипломатичні відносини та відкрити посольства в країнах один одного.

Тим не менш, спроба Китаю провести раунд глобальної дипломатії між Росією та Україною не позбавлена власних інтересів, відзначають аналітики.

«Звичайно, Китай робить це не з альтруїстичних міркувань. Китай дедалі частіше позиціонує себе як наддержаву і він має всі стимули продемонструвати свою дипломатичну силу як глобального посередника, особливо після нещодавнього успіху у посередництві між Іраном і Саудівською Аравією. Крім того, Китай може ще більше прив’язати Росію до себе, якщо йому вдасться укласти угоду, яка збереже обличчя Росії. Іншим позитивним побічним ефектом втручання Китаю було б те, що він міг би звернутись до Глобального Півдня – держав, що розвиваються у Латинській Америці, Африці, Азії та Океанії, які переважно зберігають нейтралітет, а також деяких європейських держав, які не бажають бачити, як у Європі триває затяжна війна. Щоб заручитися підтримкою цих країн, Китай хоче покращити свій імідж миротворця на противагу США, які «підливають олії у вогонь», — підкреслює Чен Чен, професорка політології в Університеті Олбані (США).

Чи може Китай це зробити?

Ініціатива Китаю стати мирним посередником не є першою у російсько-українській війні; Туреччина також позиціонувала себе як посередника між ворогуючими сторонами, допомагаючи укладати життєво важливу угоду щодо експорту зерна та намагаючись провести переговори на початку війни.

Утім, усі ці спроби виявились невдалими, оскільки Україна та Росія мали територіальні «червоні лінії», які вони не могли перетнути. Відтоді Китай запропонував «мирний план» для України, але вважалося, що йому бракує змісту та конкретних кроків до припинення вогню та врегулювання.

Невідомо, чи має зараз Китай дипломатичні навички, які необхідні для повернення Росії та України за стіл переговорів. Загальна підтримка Китаєм Росії не залишиться непоміченою у Києві, і аналітики кажуть, що це з самого початку шкодить сприйняттю Пекіна як «чесного посередника».

«Існує величезна асиметрія між китайсько-російськими та китайсько-українськими відносинами. Сі Цзіньпіну знадобилося 14 місяців, щоб провести телефонну розмову із Зеленським, у той же час вище керівництво Китаю провело понад 20 зустрічей на високому рівні з російським керівництвом. Китай не визнав агресора — Росію — і продовжує звинувачувати у війні США та НАТО. Будь-яка суттєва «допомога» з боку Китаю вимагала б від Пекіна визнання позиції України у цій війні, а це дуже малоймовірно, враховуючи стратегічні інтереси Китаю у цій війні, а саме послаблення міжнародної системи під керівництвом США та дискредитація ліберальних демократій», — зазначає Аліція Бачульська, політична співробітниця Європейської ради з міжнародних відносин.

Хоча підхід Китаю до воюючих сторін був незбалансованим, його очевидна близькість до Москви ще може бути використана на користь обох сторін.

«Війна надала Китаю можливість у глобальній дипломатії. Сі має більше важелів впливу на Путіна, ніж будь-хто інший», — сказав Ян Бреммер, засновник і президент Eurasia Group.

Чен з Університету Олбані погоджується з тим, що незважаючи на проросійську орієнтацію Китаю, це, насправді, може бути його козирем.

«Китай усіма сприймається як приятель Росії. Але саме Китай є одним із небагатьох міжнародних партнерів Росії, що залишилися, і надає Росії життєво важливу дипломатичну та економічну підтримку після вторгнення. Він має можливість посадити Росію за стіл переговорів і вплинути на позицію Росії щодо припинення війни», – пояснює Чен.

Будь-який мир здобути буде важко

Ніхто не недооцінює виклики, які постають перед будь-яким потенційним мирним посередником.

15 місяців війни загартували Україну та показали, що вона не піде на компроміси з Росією, і для президента Володимира Путіна у Москві ставки також надто високі, щоб він відмовився від окупованих регіонів України.

Україна заявляє, що не погодиться ні на що менше, ніж на повне виведення всіх російських військ з окупованої території та відновлення її територіальної цілісності, включаючи Крим і чотири інші регіони, які Росія анексувала у вересні 2022 року.

Україна, швидше за все, забажає побачити, як розвиватиметься її нинішній контрнаступ, перш ніж прийняти будь-яку пропозицію Китаю про укладення мирної угоди, побоюючись, що вона може передбачати територіальні поступки на користь Росії.

Українські аналітики, безумовно, скептично ставляться до того, що Китай може або буде допомагати Україні.

«Вони пропонуватимуть якусь угоду про припинення вогню чи мирну угоду на російських умовах, і, звісно, це не є кращим варіантом для нас. Україна може прийняти лише мирну угоду, яка поважає територіальну цілісність, суверенітет і незалежність країни і перш ніж будь-яка угода може бути досягнута, території України мають бути деокуповані», — резюмує Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень у Києві.