У середньому лише 10% європейців у 12 країнах вірять, що Україна переможе, вдвічі більше людей очікують на перемогу Росії

Війни розгортаються на полі бою, але часто закінчуються біля урни для голосування. Починаючи із французької кампанії в Алжирі та закінчуючи війною США у В’єтнамі, саме падіння громадської підтримки та військові невдачі підштовхнули учасників війни до мирного врегулювання. Про це йдеться в аналітичній статті Івана Крастєва, керівника Центру ліберальних стратегій у Софії та постійного співробітника Інституту наук про людину у Відні та Марка Леонарда, співзасновника і директора Європейської ради з міжнародних відносин, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Російсько-українська війна триває уже 2 роки і не за горами великі вибори: до Європарламенту у червні і президентські вибори у США у листопаді. Результати цих виборів вплинуть на геополітику Європи. Прогнози того, що відбудеться на цих виборах можуть вплинути на військові стратегії як Москви, так і Києва. Динаміка на полі бою, мабуть, вплине на результати голосування.

Володимир Путін робить ставку на втому Заходу від війни, щоб здобути перемогу. Ідеальним сценарієм для нього було б, якби друга адміністрація Дональда Трампа припинила підтримку Києва, а європейський інтерес до війни згас. Це зіграє йому на руку, якщо Україна перетвориться на ще один елемент європейських культурних воєн напередодні виборів, коли євроскептики виступатимуть проти підтримки Києва, а єврооптимісти прагнутимуть її зберегти.

У цій статті аналізується поточний стан європейської громадської думки щодо війни в Україні. Вона ґрунтується на результатах соціологічного опитування ECFR, проведеного у січні 2024 року у 12 європейських країнах (Австрія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Іспанія та Швеція).

З одного боку, європейці, схоже, песимістично оцінюють шанси України на перемогу у війні і більшість прогнозує, що вона закінчиться якимось врегулюванням. З іншого боку, більшість європейців також не налаштовані на умиротворення агресора в особі РФ. Вони також незадоволені перспективою переобрання Дональда Трампа – і багато з них вважають, що його перемога також може стати перемогою для Путіна.

Лідерам України та їхнім союзникам необхідно знайти новий спосіб аргументації на користь продовження громадської підтримки. У випадку перемоги Трампа у США для українців та їхніх європейських союзників буде життєво важливо розробити наратив, який не дозволить йому і Путіну зображувати із себе «партію миру» у конфлікті, результат якого ще далекий від вирішення. Таким чином, битва за визначення поняття «довговічний мир» матиме вирішальне значення.

Європейське сприйняття війни в Україні

Два роки тому європейське суспільство відреагувало з надзвичайною солідарністю до України, але також із тривогою щодо наслідків війни. Війна змусила європейських лідерів і суспільства усвідомити нову реальність у глобальній політиці. Спочатку тривога європейців, здавалося, вплинула на їхню думку про кінець війни: дослідження ECFR, проведене у червні 2022 року, засвідчило, що багато європейців виступають за швидке завершення війни, навіть за умови територіальних поступок зі сторони України. Утім, через рік наше опитування засвідчило, що успіхи української армії та демонстрація лідерства США змінили європейське суспільне сприйняття – на відміну від багатьох людей на глобальному Півдні, більшість європейців хотіли підтримати Україну до деокупації усієї території. Тепер, після невдалого контрнаступу України і на тлі слабкої підтримки на Заході, частина цього оптимізму, схоже, зникла. Останнє опитування ECFR виявило три важливі особливості європейської громадської думки, які можуть вплинути на стратегії політичних лідерів – особливо напередодні виборів до Європейського парламенту у червні.

Повна перемога проти врегулювання

По-перше, європейці песимістично оцінюють результати війни. У середньому лише 10% європейців у 12 країнах вірять, що Україна переможе. Вдвічі більше людей очікують на перемогу Росії. Ми можемо лише припускати, як люди визначають перемогу Росії, але доцільно припустити, що для багатьох ідея перемоги Росії означає, що Україна не зможе звільнити усі свої окуповані території.

Ця слабка впевненість у шансах України на перемогу помітна по всій Європі. Польща, Португалія та Швеція є найоптимістичнішими країнами. Але навіть там лише 17% респондентів вірять, що Україна переможе, а у Швеції 19% вважають, що переможе Росія. Скрізь, за винятком Польщі та Португалії, більшість людей очікують на перемогу Росії, ніж на перемогу України, причому цього очікують 31% в Угорщині та 30% у Греції. Але переважна відповідь скрізь, де ми опитали (у середньому 37%), полягає в тому, що війна закінчиться врегулюванням, причому ця відповідь значно переважає перемогу України, навіть у Польщі.

А коли ми запитали європейців, яких дій вони хочуть, щоб їхні уряди здійснили щодо України, вимальовується різноманітніша картина. Респонденти у трьох країнах – Польщі, Португалії та Швеції – підтримують Україну у поверненні своєї території. Але у п’яти інших країнах – Австрії, Греції, Угорщині, Італії та Румунії – люди, зазвичай, хочуть, щоб їхні уряди підштовхнули Київ до врегулювання. Тим часом, у Франції, Німеччині, Нідерландах та Іспанії громадськість із цього питання більш розділена. Але це також означає, що очікування багатьох європейців щодо війни в Україні не збігаються. Загалом, серед тих, хто очікує, що Україна і Росія досягнуть компромісного врегулювання лише близько половини (52%).

Хороші сусіди проти нервових сусідів

По-друге, наше опитування передбачає зміну географії підтримки України. Україна зараз схоже, має найсильнішу громадську підтримку у далеких Португалії та Франції, тоді як у сусідніх країнах вона коливається. Угорщина під керівництвом проросійського прем’єр-міністра Віктора Орбана останні два роки була винятком. Наше останнє опитування засвідчило, що Угорщина – це країна, де найбільша кількість людей очікує на перемогу Росії (31%) і де більшість респондентів хочуть підштовхнути Україну до миру (64%). Цифри у Румунії не дуже відрізняються: 18% вірять, що Росія переможе, а 50% хочуть підштовхнути Україну до врегулювання.

Особливо прикметно те, що Польща, яка як за колишнього популістського, так і за нинішнього проєвропейського уряду позиціонувала себе одним із найгарячіших і найнадійніших прихильників України, спостерігає, як її населення дедалі втомлюється від України. Більше того, хоча поляки (поряд із шведами та португальцями) залишаються найгарячішими прихильниками військової кампанії України, вони не особливо оптимістичні щодо шансів Києва на перемогу (тільки 17% вважають, що Україна переможе). На рівні громадської думки також починають з’являтися свідчення змішаних почуттів щодо українських біженців.

Справді, один із найвражаючих результатів нашого дослідження стосується ставлення людей до українських мігрантів. Ми запитали респондентів у всіх 12 країнах, чи вважають вони мігрантів із різних куточків світу можливістю чи загрозою. У багатьох опитаних країнах існував сильний страх перед імміграцією, але переважно він обмежувався мігрантами з Близького Сходу чи Африки. До українців, зазвичай, ставилися позитивно чи хоча б нейтрально, як і до людей інших країн-членів ЄС. У середньому 28% респондентів бачили в мігрантах з України можливість, 23% бачили у них загрозу, а 36% не вважали їх ані тим, ані іншим.

Найбільша кількість людей вважала українських мігрантів загрозою у Польщі (40%), Угорщині (37%) та Румунії (35%). Хоча це можна пояснити порівняно великою кількістю українців, яких Польща прийняла з лютого 2022 року. Ймовірно, це також надихнуло деякі партії на нещодавніх виборах у Польщі набрати голоси, використовуючи антиукраїнські настрої як зброю.

Небезпека полягає в тому, що коли йдеться про євроінтеграцію України, безпосередні сусіди можуть стати одними з її найзапекліших критиків, а не найзатятіших захисників.

Війна в Європі проти європейської війни

По-третє, наше опитування засвідчило, що значна частина європейської громадськості усвідомлює, що війна в Україні викликає найбільше занепокоєння Європи.

Ми запитали людей у всіх 12 країнах, чи зробила війна в Україні чи Газі більший вплив на їхнє життя, Європу та майбутнє світу. Хоча близько третини європейців вважають, що війна в Україні зробила більший вплив на їхні країни та Європу, але на їх думку це не стосується майбутнього миру. Фактично більшість європейців (60%) вважають, що війна в Газі так само вплинула на майбутнє світу, як і війна в Україні.

Тим часом, привид Трампа, який переслідує Європу, можливо, сприяє формуванню уявлення про те, що це європейська війна, яку Україні, ЄС та його державам-членам, можливо, доведеться вести самостійно.

Тінь Трампа

Вплив Трампа на глобальну політику слабшає ще до того, як стане зрозумілим, чи зможе він повернутися до Білого дому та яку політику проводитиме, якщо повернеться.

Не дивно, що більшість європейських виборців буде розчарована, якщо Трамп переможе, і лише деякі з них будуть задоволені. Але навіть в Угорщині, яка безумовно, найбільше підтримує Трампа з опитаних нами країн – лише 28% респондентів були б раді, якби він повернувся. І це незважаючи на те, що угорська урядова пропаганда незмінно так само підтримує Трампа, як і Fox News.

Коли Трамп прийшов до влади у 2016 році, радикальні праві та популістські партії Європи вітали його перемогу як початок консервативної революції з цього боку Атлантики. Тоді цей наратив не був цілком успішним, і навряд чи він зможе мотивувати їх виборців сьогодні. Справді, лише серед прихильників партії Орбана «Фідес» більшість буде радіти поверненню Трампа до влади. Це приблизно третина прихильників «Братів Італії», «Альтернативи для Німеччини» та Партії свободи Австрії; ця частка ще менша серед виборців Національного об’єднання Франції та партії «Право і справедливість» у Польщі. Трамп може прийти до влади в Америці, але після цього не обов’язково відбудеться трампівська революція в Європі.

Таким чином, європейці явно не вітатимуть можливе повернення Трампа до влади. Хоча лише чверть європейців вважають, що обрання Трампа підвищить ймовірність війни між Китаєм та США, приблизно така сама кількість респондентів вважають, що він не допустить її. Найдивовижніше те, що близько половини респондентів, незважаючи на усі конфлікти, про які ми питали, не знають, яким буде вплив Трампа, не бачать, що Трамп щось змінить, або їх не хвилює, що станеться.

Ймовірно, на це є різні причини. Трамп діяв спонтанно у свій перший термін, але найгірші побоювання європейців – наприклад, що він може зруйнувати трансатлантичні відносини – не виправдалися у довгостроковій перспективі. Враховуючи різні кризи, з якими Європа зіткнулася останніми роками, для європейської громадськості може бути психологічно менш обтяжливо уявити цього разу аналогічний сценарій: повернення Трампа буде небажаним, можливо, кажуть вони собі, але його вплив на світові події може не бути катастрофічним. Таке сприйняття також може бути пов’язане з усвідомленням меж сили США у світі та дисфункціонального характеру американської внутрішньої політики. (У середньому, згідно з нашим опитуванням, 48% людей по всій Європі вважають політичну систему Сполучених Штатів зламаною, включаючи значну більшість у всіх 12 опитаних країнах, за винятком Угорщини, Польщі та Румунії.)

Однак, є одна проблема, вирішення якої очікують американці: потенційне повернення Трампа вплине на шанси України перемогти у війні. 43% європейців вважають, що Трамп знизить ймовірність перемоги України – і лише 9% вважають, що вона стане вірогіднішою. Тому багато європейців можуть розглядати переобрання Трампа як подарунок Путіну. У цьому сенсі європейці схильні розглядати Трампа не як миротворця (як йому хотілося б думати), а як «головного умиротворця».

Чи може Європа вести війну самостійно?

Якщо Трамп справді повернеться і якщо він кине Київ, чи зможуть ЄС та держави-члени підтримати Україну самостійно? І чи підтримає їх у цьому європейська громадська думка? Наше опитування показує, що громадяни Європи перебувають не в особливо героїчному настрої.

У деяких країнах переважає думка, що Європа має копіювати США, які обмежують свою підтримку України, роблячи те саме, і заохочувати Київ до укладання мирної угоди із Москвою. Цю думку поділяють 54% респондентів в Угорщині, 44% у Румунії та 42% в Австрії та Греції. Як уже згадувалось, у всіх цих країнах більшість (або, у випадку Австрії, солідна більшість) також віддають перевагу врегулюванню, незалежно від того, хто стане наступним президентом США.

Це порушує питання про те, чи бажають європейці підтримувати Україну у принципі – чи вони просто скептично ставляться до здатності ЄС та країн-членів зробити це ефективно.

Багато європейців – у середньому 47% – вважають політичну систему ЄС або повністю, або дещо зламаною. А сприйняття людьми ЄС корелює з їхньою перевагою підштовхнути Україну до мирної угоди та скоротити підтримку України.

Позитивне ставлення до ЄС стало для багатьох людей частиною єдиного мислення, що виражається у відданості конкретним політичним партіям. Якщо це правда, це означатиме, що війна в Україні може бути невід’ємною частиною європейської «культурної війни», яка протистоїть про- та антиєвропейцям. Це також може зробити її важливою частиною політичної кампанії перед виборами до Європейського Парламенту у червні.

Але, можливо, багатьох європейців просто потрібно переконати, що ЄС здатний підтримати Україну і допомогти їй виграти війну. Поки вони вважають ЄС нефункціональним і неспроможним з багатьох причин, тому можуть просто робити холоднокровні оцінки. За нинішніх обставин лише 29% європейців (в середньому) вважають, що ЄС відіграв позитивну роль у війні в Україні, тоді як 37% вважають, що він відіграв негативну роль, а решта 34% вважають, що ЄС відіграв позитивну роль у війні в Україні.

Ясно одне: перспектива повернення Трампа до Білого дому не змушує (чи принаймні поки що) не спонукає людей переглянути свою оцінку правильних дій щодо війни в Україні. Серед тих, хто нині вважає за краще, щоб Європа підтримала Україну у поверненні її території, більшість (52%) також кажуть, що Європа має збільшити свою підтримку у разі виведення військ США, а ще третина (32%) хочуть зберегти європейську територію. Дуже небагато (8%) вірять, що Європа має запозичити приклад США і обмежити свою підтримку України.

Аналогічним чином, серед тих, хто нині вважає за краще підштовхувати Україну до переговорів про мирну угоду з Росією, явна більшість (63%) розглядають перемогу Трампа як шлях до цього. Лише 17% з цієї групи хотіли б зберегти європейську допомогу на тому ж рівні, і лише 7% хотіли б, щоб Європа замінила попередню американську допомогу.

Хто є партією миру?

Європейська громадськість не почувається особливо героїчно. Вони, схоже, скептично ставляться до того, що однієї підтримки Європи буде достатньо, аби привести Україну до перемоги. Але й вони не схильні утихомирювати Путіна. Більшість європейців вважають, що у разі зміни позиції США, ЄС має або зберегти чи посилити підтримку України.

Політики не будуть (і не повинні) будувати свою політику на основі опитувань громадської думки. І очевидно, що ЄС та держави-члени зобов’язані продовжувати підтримувати Україну. Однак, опитування можуть допомогти показати лідерам, як справи у громадськості і як політики можуть якнайкраще обґрунтувати правильну політику. У цьому сенсі європейські лідери, які протягом останніх двох років незмінно підтримували Україну і які нещодавно проголосували за пакет допомоги Україні у розмірі 50 мільярдів євро, повинні вважати наші результати обнадійливими.

Карта громадської думки свідчить, що багато людей у Європі вважають, що війна в Україні – це європейська війна і європейці нестимуть основну відповідальність за її результат.

Коли почалася війна, головне зіткнення в Європі розгорнулося між тими, хто вважав, що Україна має перемогти («табір справедливості»), і тими, хто вважав за краще, щоб війна закінчилася якнайшвидше, незалежно від ціни для України («табір миру»).

Але тепер, можливо, виник інший поділ навколо ідеї того, що означатиме досягнення миру. Тобто багато європейців тепер можуть розглядати ту чи іншу форму врегулювання як мир; інші можуть дотримуватись ідеї, що єдиний мир — це Україна з відновленими кордонами, які існували до 2014 року.

Ця нова дихотомія може бути частково пов’язана із перспективою повернення Трампа. Небезпека полягає в тому, що Трамп – і Путін спробують зобразити Україну (та її прихильників) як партію «вічної війни», тоді як вони претендують на мантію «миру».

Вкрай важливо, щоб Україна та її європейські прихильники зробили все можливе, щоб запобігти спотворенню істини. Завдання полягає в тому, аби визначити, що на практиці означає виступати за мир. Європейські лідери могли б зробити різницю між «довговічним миром» і «миром на російських умовах». Якщо люди побачать, що перемога Росії завадить Києву реалізувати свої європейські устремління, то зможуть зрозуміти, що такий мир стане поразкою не лише для Києва, але й для Європи.