Радянські ЗМІ применшували або ігнорували День «Д»– 6 червня 1944 року і натомість наголошували на жертвах, які радянські громадяни принесли у боротьбі з нацистами: день висадки союзних військ у Нормандії залишався у кращому разі новиною на третій сторінці газет

Коли президента Росії Володимира Путіна не запросили взяти участь у святкуванні 75-х роковин висадки союзників у Нормандії (Дня «Д»), що відбувся у Франції у 2019 році, він заявив, що це «не проблема», оскільки вторгнення союзників до Франції 6 червня 1944 року «не було переломним моментом». Сьогодні 6 червня 2024 року США, Великобританія, Канада, Франція та інші країни відзначають 80-річчя Дня «Д», Путін знову не приїде, цього разу через агресивну війну, яку він веде в Україні.

Стівен Норріс, професор історії та директор Центру Хевігхерста російських та пострадянських досліджень Університету Майамі (США) на сторінках The Conversation пропонує згадати реальну історію того, як радянські ЗМІ повідомляли про вторгнення до Нормандії, коли війська союзників розпочали процес звільнення Європи від нацистів. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Я вивчаю засоби масової інформації та пропаганду в Російській Імперії та Радянському Союзі у ХІХ та ХХ століттях. Те, що радянські громадяни дізналися про День «Д», було частиною системи ЗМІ, яка ретельно контролювалася. Радянські газетні статті, політичні карикатури та радіорепортажі визнавали значення відкриття другого фронту в Європі, але зменшували його значення у глобальному контексті війни. Вони також нагадали радянським громадянам, що вторгнення давно назріло.

Не головні новини

Зранку 7 червня 1944 року на першій шпальті офіційної газети Комуністичної партії СРСР під назвою «Правда» у невеликому текстовому полі згадувалися не тільки новини про вторгнення в день «Д». Основні статті на першій шпальті були присвячені покращенням, що відбулися у радянських містах після перемог Червоної Армії і військових кампаній під Кишинівом і Яссами.

На другій сторінці були телеграми з вдячністю радянському диктаторові Йосипу Сталіну за підтримку дітей фронтовиків. На цій сторінці також була п’ята частина серії «Дорога перемоги», що триває, про перемоги Червоної Армії.

На третій сторінці з’явився День «Д» у статті із заголовком «Вторгнення в Європу почалося». Кореспондент генерал-майор Михайло Галактіонов повідомив, що союзники зробили масштабну операцію зі звільнення Західної Європи від нацистів, і дійшов висновку, що «вторгнення до Європи зараз відбувається у безпрецедентних умовах в історії воєн».

До статті додавалася карта північної Франції з назвами, які невдовзі дізнаються й американські читачі: Шербур, Карантан, Арроманш та інші. У повідомленні «Правди» точно пов’язувалася висадка в Нормандії з продовженням звільнення Італії і стверджувалось, що основна частина німецької армії тепер намагається захистити Західну Європу. Звичайно, як правильно помітило і газетне повідомлення, німецька армія була виснажена «після трьох років війни на радянсько-німецькому фронті».

Фотографія Верховного головнокомандувача об’єднаними збройними силами союзників генерала Дуайта Д. Ейзенхауера була на четвертій сторінці поряд з іншими репортажами про другий фронт у Європі.

Для «Правди» атака союзних військ на оборону гітлерівського Атлантичного валу на французькому узбережжі була лише одним із багатьох моментів війни, яку радянські читачі надто добре знали за роками битв на своїй землі.

Для англомовної аудиторії

У «Московських новинах», англомовній газеті радянського уряду, День «Д» займав набагато помітніше місце, хоч і мав бути у центрі уваги. Стаття на першій сторінці містила фотографію Ейзенхауера. «Війська союзників висадилися у Північній Франції, захопили плацдарми для вторгнення» – був найсміливіший заголовок у номері від 7 червня 1944 року. Але він був надрукований разом зі статтею про велику перемогу Червоної Армії під Яссами.

Інші статті на перших шпальтах висвітлювали успіхи радянської промисловості і те, що захоплення Риму союзними військами стало «великою військовою та політичною перемогою».

У статті на третій сторінці англомовної газети йшлося про те, що «6 червня 1944 року увійде в історію Другої світової війни як пам’ятна дата». Репортер К. Хофман процитував слова Уїнстона Черчілля про операцію, як новини про напад «пронеслися земною кулею зі швидкістю блискавки», і особливо похвалив Ейзенхауера.

День «Д», як повідомлялося у «Московських новинах», означав, що німецькі війська тепер зіткнулися зі «смертельною загрозою спільних нищівних ударів Червоної Армії зі Сходу та союзних армій із Заходу».

Зміна тональності

Похвала радянських ЗМІ на адресу Черчіллю та Ейзенхауеру, можливо, застала деяких читачів зненацька. Лідери СРСР, журналісти та пропагандисти критикували союзників за їхню нездатність відкрити «другий фронт» проти нацистів у Європі з того часу, як союзники пообіцяли зробити це у 1942 році.

У жовтневому номері «Правди» за 1942 рік радянський політичний карикатурист Борис Єфімов опублікував карикатуру «Нарада воєнних експертів» на тему «Дискусії про Другий фронт у Європі». У карикатурі «Генерал Хоробрий» та «Генерал Рішучий» намагаються переконати групу старших генералів, які сидять за столом: вони позначені як «Генерале, а, якщо ми програємо», «Генерале, а чи варто ризикувати», «Генерале, давайте не поспішати», «Генерале, давайте почекаємо» та «Генерале, а, якщо щось піде не так».

В інших карикатурах, опублікованих у 1942 та 1943 роках, Єфімов конкретно називав Черчілля та Ейзенхауера архітекторами затримки. Наприклад, у картині карикатуриста «Підготовка до відкриття Другого фронту» британський прем’єр-міністр та американський генерал сидять на підлозі та пришивають гудзики на форму, слухаючи радіопередачу про «жорстокі бої на радянсько-німецькому фронті». Мається на увазі, що британці та американці навмисне зволікали, щоб дозволити СРСР прийняти на себе основний удар насильства Гітлера. Замість того, щоб послабити тиск, як стверджував Єфімов та інші повідомлення преси, Черчілль та Ейзенхауер сиділи, посміхалися та слухали радіо.

Після 6 червня, як і інші повідомлення радянської преси, Єфімов опублікував дві карикатури, присвячені Дню «Д». У карикатурі «На пляжах Нормандії» домінує танк із британським та американським прапорами. Руйнуючи німецькі укріплення під своїми колесами, танк також змушує звіроподібного Йозефа Геббельса дертися геть, його мова про «непорушну Атлантичну стіну» розривається на частини, тоді як Гітлер похмуро присідає у кутку.

В іншій карикатурі «Вал і провал», опублікованій 12 червня 1944 року, Єфімов нагадав радянським читачам про внесок своєї країни у військові дії. Геббельс, генерал Ервін Роммель, Гітлер і Герман Герінг стоять на вершині стіни, де досі красується табличка з попередженням про «Неприступну Атлантичну стіну». Однак за спиною Гітлер тримає в руках список інших «неприступних» фортець, які були захоплені Червоною Армією у 1943 році. День «Д» був важливою подією, як ілюструє карикатура Єфімова, але він передбачає найважливішу руйнацію фортець. Нацистська військова машина була створена Совєтами.

Прелюдія до холодної війни

Спогади про затримку відкриття другого фронту надовго зберігалися у СРСР, переростаючи у невдоволення часів Холодної війни. Після того як Черчілль виголосив знамениту промову у березні 1946 року, в якій він назвав радянський вплив «залізною завісою» по всій Європі, Єфімов безжально висміював його, називаючи тим самим мерзенним типом, який пришивав гудзики, поки страждали радянські солдати та громадяни. Радянська пропаганда перетворила Ейзенхауера, який був президентом США з 1953 по 1961 рік, на стереотипного підбурювача війни.

Минали десятиліття, радянські ЗМІ применшували або ігнорували День «Д». Натомість, вони наголошували на жертвах, які радянські громадяни принесли у боротьбі з німцями, «антирадянські» почуття, які затримали відкриття Другого фронту, перемоги, здобуті під Сталінградом, та інші радянсько-орієнтовані перспективи. «День Д» залишався у кращому разі новиною на третій сторінці, «не змінюючи правила гри» тоді – або для Путіна – зараз.