Водопровідна мережа у Донецьку постраждала від воєнних збитків, недофінансування протягом перших років неофіційної російської окупації у 2014 році, а також від поточної нестачі працівників для обслуговування комунальної системи, яких примусово мобілізували

Донецьк та його передмістя уже понад місяць отримують проточну воду лише кілька годин через кожні три дні. Мешканці окупованого міста копають криниці біля своїх будинків та стоять у довгих чергах, поки прибудуть муніципальні резервуари з водою. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Ні я, ні мої сусіди, ні батьки не бачили води з-під крана уже місяць», – розповідає Ярослав, 22-річний чоловік з передмістя Донецька, який, як і інші опитані мешканці, попросив не називати його прізвища, щоб уникнути наслідків з боку російської окупаційної влади.

Проблеми почалися невдовзі після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, і загострилися в останні тижні. Три роки тому під час наступу Росії було зруйновано життєво важливий водний канал, а павутина труб і дамб тепер лежить у руїнах.

Надзвичайна ситуація у Донецьку розглядається багатьма українцями як повчальна історія для будь-якого міста, яке опиниться під російською окупацією. Призначена окупаційна влада скористалася кризою, щоб висунути протилежний аргумент про те, що захоплення решти території Донбасу дозволить Росії відновити водопостачання. Це включає територію навколо міста Слов’янськ – джерело води для зруйнованого каналу та сильно укріплену зону, що має вирішальне значення для оборони України.

«Очікується, що окупаційна влада наполягає на цьому питанні з певної причини», – пояснює Анна Мурликіна, редакторка газети з окупованого Маріуполя.

Довоєнне населення регіону, яке становило 4,4 мільйона осіб, колись покладалося на складну мережу труб, насосних станцій, дамб і, що найважливіше, Сіверського Донець-Донбаського каналу, щоб доставляти воду зі Слов’янська на північному сході до південного сходу.

«Ця мережа була розрізана лінією фронту з моменту першого вторгнення Росії в Україну у 2014 році. Але водопостачання було безперебійним протягом восьми років, перетинаючи цей військовий та політичний розрив», – зазначає Софі Ламброскіні, соціолог та історик з Університету Париж-Нантер, яка досліджувала водопостачання в охопленій війною Україні.

У перші тижні повномасштабного вторгнення РФ, водопостачання у Донецьку та навколишніх містах періодично відключали. Спочатку влада змогла підключитися до величезної мережі водосховищ, але з того часу вони висохли.

«Весь водний баланс регіону був повністю порушений війною», – підкреслює Ламброскіні.

Наприкінці липня 2025 року окупаційна влада почала говорити про надзвичайну ситуацію у Донецьку, населення якого до війни становило трохи менше 1 мільйона осіб.

Місцеве телебачення почало детально висвітлювати кризу, навіть посилаючись на чиновників, які попереджали, що водна криза може призвести до зупинки електростанції, яка забезпечує третину енергії в регіоні.

«Якими б не були аргументи окупантів щодо захоплення Слов’янська, відновлення водопостачання потребуватиме часу через величезні збитки, завдані російськими військами. Дамби зруйновані, а каналу немає. Його просто немає. Вам доведеться будувати все з нуля», – стверджує Мурликіна.

Окрім збитків, внаслідок війни, водопровідна мережа у Донецьку постраждала від недофінансування протягом перших років неофіційної російської окупації, яка розпочалася у 2014 році, а також від поточної нестачі працівників для обслуговування системи.

«Більшість чоловіків з регіону були мобілізовані, включаючи працівників комунальних служб», – пояснив Ярослав, 22-річний житель передмістя Донецька.

Зі загостренням водної кризи мешканці, які давно звикли до періодичних відключень електроенергії та води, розповідали про спеціальні заходи у своїх домівках.

Ярослав, який живе в окремому будинку, встановив на своїй ділянці резервуар для води об’ємом одну тонну та платить близько 50 доларів за тонну за постачання з водовоза.

Анастасія, 19-річна студентка, розповіла, що її родина чекає на доставку води, щоб наповнити глечики та відра, які стоять на балконі та у кухні.

«Ми не засмучені та сподіваємося, що водна криза незабаром буде вирішена», – зазначила вона.

Росія у 2024 році збудувала трубопровід від річки Дон на півдні Росії до Донецької області: цей проект було реалізовано під керівництвом Тимура Іванова, колишнього заступника міністра оборони Росії, якого у 2025 році засудили до 13 років ув’язнення у гучній, але непрозорій справі про хабарництво.

Трубопровід має лише невелику частину потужності довоєнного каналу, який постачав воду у Донецьк. Ще один трубопровід має бути введений в експлуатацію у 2025 році, але його потужність все одно буде значно меншою за довоєнні запаси.