Таким чином, Бундесвер матиме уявлення про форму ведення війни, до якої мають готуватися європейські армії

Безпілотник кружляє над полем на сході України. Він виявляє російський бронетранспортер, що рухається вздовж лінії дерев у бік українських позицій. За кілька хвилин артилерійські снаряди та безпілотники вражають ціль, знищуючи танк та його екіпаж. Те, що ще кілька років тому займало до 20 хвилин, відбувається за частки секунди. За цим стоїть ланцюжок спостереження, обробки даних, ухвалення рішень та застосування військової сили. В армії цей ланцюжок також відомий як «цикл датчик-стрілок». Безпілотник ідентифікує танк та визначає його місцезнаходження. Потім ці дані передаються іншим підрозділам, які вступають із ним у бій. Цей ланцюжок є предметом нової угоди, укладеної між Німеччиною та Україною у квітні 2026 року. Серед іншого, Берлін отримає доступ до даних з поля бою, що використовувалися під час війни. Про це йдеться в аналітичній публікації швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Угода надасть доступ до досвіду, якого Німеччині не вистачає: як працює сучасна зброя в умовах тривалих навантажень? Наскільки швидко необхідно ідентифікувати та влучити у ціль? Яка роль безпілотників, датчиків, програмного забезпечення та штучного інтелекту? І як змінюється війна, коли потоки даних роблять поле бою прозорішим, ніж будь-коли раніше?

Дані охоплюють все, що відбувається на полі бою: зображення із безпілотників, супутникові знімки, дані радарів, перехоплені радіосигнали, доповіді солдатів, місцезнаходження, інформація про наслідки влучень, витрати боєприпасів, схеми пересування супротивника та навантаження на дружні системи.

Від карт до планшетів

Вони спрощують процес, який тисячоліттями займав армії: володіння більшою інформацією, ніж у супротивника, її правильна інтерпретація та використання цих знань для отримання вирішальної переваги.

Навіть у давнину воєначальники прагнули дізнатися якнайбільше про місцевість, супротивника і власні сили і використовувати ці знання у власних інтересах. Той, хто знає, де збирається супротивник, де знаходиться переправа через річку або яка дорога проходить для доставки боєприпасів, може діяти швидше, раптово напасти чи ухилитися. Цей принцип залишається незмінним з того часу, як люди почали воювати один з одним.

Пізніше карти, розвідувальні доповіді, донесення, плани дій у надзвичайних ситуаціях та військові щоденники стали попередниками того, що зараз збирається та аналізується у цифрових центрах обробки даних. У ХІХ столітті генеральні штаби професіоналізували цю практику. Плани мобілізації, розкладу руху потягів і топографічні карти стали військовими інструментами. Радіо- та повітряна розвідка були додані під час Першої світової війни, і з того часу ця сфера швидко розвивалася.

Безпрецедентні обсяги даних

Різниця із сьогоднішнім днем ​​полягає не в тому, що арміям раптово знадобилася інформація. Вона завжди була потрібна. Різниця у швидкості її збору, величезному обсязі та можливостях для її об’єднання. Раніше звіти доводилося збирати, переносити на карти, інтерпретувати штабом та передавати за наказом. Сьогодні ситуаційна карта стає цифровою і постійно оновлюється на планшеті.

Війна в Україні особливо наочно ілюструє цей розвиток. Невеликі розвідувальні дрони надають зображення безпосередньої лінії фронту. Великі дрони відстежують пересування у глибині. Солдати повідомляють про спостереження в режимі реального часу через планшет чи смартфон. Програмне забезпечення поєднує частини цієї інформації. Наприклад, українська система «Дельта» здатна на це.

Радикальні зміни для солдатів

Характер війни змінюється. Більше немає жорстких ліній фронту, а є справжні зони смерті, які постійно розширюються з розвитком подій. Великі підрозділи виявляються ще на початку їх руху. Наразі Росія часто покладається на невеликі загони, які швидко переміщаються для прориву в українській обороні.

Для солдатів це означає радикальні зміни. Усі, хто довше залишається на одному місці, виявляється швидше. Усі, хто передає радіосигнали, може бути відстежений. Усі, хто стріляє зі зброї, повинен очікувати, що ворожі безпілотники визначать точку походження. Маскування, пересування, децентралізація та радіоелектронна дисципліна набувають дедалі більшого значення.

Наступна важлива зміна стосується великого обсягу матеріалу. Війна в Україні генерує мільйони годин відеоматеріалів із безпілотників, незліченні ситуаційні звіти, повідомлення про цілі, оцінку збитків і технічні оперативні дані. Кожна знищена гаубиця, кожна зірвана атака безпілотника, кожен збій радіозв’язку і розгортання можуть стати інформаційним слідом.

Сам собою такий слід має невелику цінність. Проте, розглядаючи величезні обсяги даних, виявляються закономірності: як підрозділ реагує на вогонь? Скільки часу потрібно артилерії для передислокації після наказу про вогневу підтримку? Які маршрути використовують транспортні засоби вночі? Які позиції використовуються повторно? Де працюють засоби радіоелектронної боротьби, а де ні?

Уроки війни

Тут входить у гру штучний інтелект. Це не чарівна паличка, що вирішує результат війн. Але він може шукати, групувати та порівнювати більші обсяги даних швидше, ніж людина. Він може виявляти аномалії, розпізнавати закономірності, що повторюються, або давати рекомендації. Коли армія збирає інформацію з реальних битв упродовж багатьох років, вона створює навчальні матеріали, які цінні для моделювання, навчання, ідентифікації цілей та ухвалення рішень. Таким чином, війна стає джерелом даних для майбутніх воєн.

Для Німеччини це якраз вирішальний момент. Бундесвер, як і всі європейські збройні сили, практично не має досвіду ведення війни у ​​цьому новому форматі. Через чотири роки після початку російського вторгнення він тільки зараз починає навчати новоприбулих солдатів роботі із безпілотниками.

Такими темпами він не може наздогнати стрімкий темп інновацій у російських та українських збройних силах. Нерідко інновації старіють лише за кілька тижнів, оскільки супротивник уже розробив щось нове. Таким чином, дані з українського поля бою дають уявлення про реальну, високоінтенсивну війну.

Переваги для Бундесверу

Перша перевага полягає в оцінці власних систем. В Україні розгорнуто німецьке озброєння: артилерія, системи ППО, бронетехніка, боєприпаси та датчики. Бойові умови показують те, що не відображено у технічних характеристиках. Тепер німецькі військові дізнаються, наскільки надійною є система після інтенсивної експлуатації або як швидко зношується ствол артилерійської зброї. Це також вивчення того, як супротивник змінює свою поведінку, коли знайомиться із конкретною системою.

Такі дані цінні для озброєння та навчання. Система озброєння це не просто машина, а частина комплексної військової системи. Протиповітряна оборона надійна лише за умови координації роботи датчиків, програмного забезпечення управління та контролю, а також постачання боєприпасів. Дані з поля бою виявляють слабкі місця.

Друга перевага стосується ворога. З 2022 року Росія знову стала об’єктом уваги у питаннях національної та колективної оборони Збройних сил Німеччини. Дані по Україні показують, як насправді воюють російські підрозділи: як вони використовують артилерію, як застосовують безпілотники для розвідки, як посідають позиції, як реагують на втрати, як використовують засоби радіоелектронної боротьби, де імпровізують, а де зберігають стійкість. Такі дані не замінюють розвідувальні служби, але доповнюють їх.

Підтримка повільної ініціативи щодо цифровізації

По-третє, цифровізація Збройних сил Німеччини може отримати користь із даних з українського поля бою. Німеччина працює над цифровою мережею солдатів, техніки, командних пунктів та систем озброєння. Основна мета – забезпечити швидке та ефективне командування та управління. Хоча цей проект у деяких галузях, таких як цифровий радіозв’язок, просувається повільно та стикається із деякими труднощами, дані з українського поля бою можуть виявитися корисними. Серед іншого, вони можуть показати, яка інформація дійсно необхідна підрозділу, які інтерфейси є критично важливими, яка інформація швидше перешкоджає, і що відбувається у разі перешкод, кібератак або руйнування інфраструктури.

Крім того, ці дані мають показати, що неможливо спланувати. Війна демонструє, що цифровізація — це не лише планшети, радіостанції та програмне забезпечення. Вона повинна функціонувати в умовах бруду, вогню, перешкод, виснаження та нестачі матеріалів. Цифрова картина ситуаційної поінформованості мало корисна, якщо відсутні системи озброєння, мережі виходять із ладу чи відбувається людська помилка. З етичних міркувань, остаточне рішення про використання зброї має залишатися за людьми.

Четверта перевага стосується навчання та моделювання. Дані реальних бойових дій можуть значно покращити вчення. Замість абстрактних ситуацій можна відпрацьовувати реальні воєнні події.

Не обов’язково панацея

Доступ до даних не гарантує автоматичної переваги. Це не сировина, яку можна просто використовувати і автоматично зробити розумнішою. Дані необхідно очищати, класифікувати, захищати та інтерпретувати. Не кожен запис є повним. Не кожен звіт точний. Не кожний успіх можна повторити. Крім того, війна в Україні – це війна зі специфічними характеристиками: особлива місцевість, особлива щільність безпілотників, особливий супротивник та особлива політична ситуація.

Отримані висновки цінні, але не універсальні. Збройні сили, такі як ізраїльські та американські, які також покладаються на ці розробки, досягають оперативних меж, незважаючи на величезну інформаційну перевагу, особливо коли війна стає асиметричною. Таким чином, чітка, заснована на даних картина ситуаційної обізнаності, пропонує безліч переваг, але не гарантує перемогу у війні.