Війна проти України поклала край шестирічному періоду використання Росією «м’якої сили» у Шотландії

Sputnik News відрізняється від інших медіаорганізацій. Цей інформаційний ресурс, який повністю належить російському уряду, визнаний інструментом пропаганди президента Володимира Путіна. У серпні 2016 року він приніс до Великої Британії нову еру державної дезінформації — і це сталося у вирішальний момент її новітньої історії. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на ВВС.

Діяльність Sputnik в Единбурзі тривала понад 5 років, і протягом усього цього часу видання звинувачували у поширенні теорій змови з метою дестабілізації ситуації у Великій Британії.

Через 10 років може виникнути спокуса сприймати той період його роботи у Шотландії як дивний епізод або просто черговий невдалий медіапроєкт.

Однак, на думку Стюарта Макдональда, колишнього депутата парламенту від Шотландської національної партії (SNP), це було б помилкою.

«Наше суспільство вразливе до ворожої дезінформації. Ми глибоко роз’єднані, політично й соціально поляризовані. Ми стикаємося з економічними труднощами. Це ідеальні умови для ворожих дезінформаційних операцій. Саме цим і займаються російські державні ЗМІ. Вони існують не для того, аби висвітлювати новини», – зазначив Макдональд.

Шотландія, у якій Sputnik розпочав свою діяльність у 2016 році, переживала неспокійні часи. Після референдуму у 2014 році з’явилася низка нових медіапроєктів, які відстоювали ідею незалежності. До вже відомих онлайн-видань, таких як Wings over Scotland та Bella Caledonia, приєдналися цифрові платформи CommonSpace і Broadcasting Scotland.

Працюючи на засадах передплати та підтримки спільноти, ці інформаційні ресурси пропонували альтернативу тому, що дедалі частіше називали «мейнстримними медіа», — а саме корпоративним виданням, комерційним мовникам і BBC.

Керолін Скотт була однією з багатьох молодих активісток-журналісток, яких привабив цей новий медіапростір. Будучи фолк-співачкою та музиканткою, вона стала активно цікавитися політикою під час референдуму разом зі своїм другом Джеком Фостером, з яким вони разом виступали на сцені традиційної музики. Протягом кількох років вони вели подкаст про фолк-музику, але так і не змогли на ньому заробити.

«Наступного дня після референдуму Джек зв’язався зі мною щодо створення нової медіакомпанії; ми зібрали кошти через краудфандинг, аби зрозуміти, що взагалі можливо реалізувати. Ми займалися цим протягом року. Ми запустили щотижневий подкаст, який згодом переріс у чотири чи п’ять щотижневих подкастів, а також у своєрідний YouTube-телепроєкт… але весь цей час ми не мали жодного доходу», – запевняє Керолін Скотт.

У них була аудиторія, проте її виявилося недостатньо, аби забезпечити собі засоби до існування, тому наприкінці 2015 року вони були змушені закрити компанію.

Через кілька місяців Керолін дізналася, що в Единбурзі відкривається представництво Sputnik News і вони шукають журналістів.

Російське державне інформаційне агентство «Росія сьогодні» створило Sputnik у листопаді 2014 року як дочірній проєкт телеканалу RT (раніше відомого як Russia Today) — глобальної служби телевізійних новин Кремля. Обидва ресурси транслюють погляд путінського уряду на міжнародні події для аудиторії в усьому світі.

Доктор Аммон Ческін, експерт із питань російської політики з Університету Ґлазґо, розглядає Sputnik зразка 2016 року як частину стратегії демонстрації російської могутності.

«Це виглядало як крок, притаманний великій державі. Подібно до того, як Велика Британія має BBC, вони створили цю мережу журналістів. Гадаю, це було своєрідною ширмою, яка мала підкреслити статус великої держави», – вважає Ческін.

Кожен, хто вивчає зовнішню політику, знає: одним із головних пріоритетів було довести, що Росія справді є великою державою, рівною іншим світовим потугам.

Керолін Скотт знала про сумніви щодо редакційної незалежності Sputnik, але вважає, що телеканал RT, який на той час уже мав усталенішу репутацію, не сприймався як щось неприйнятне чи одіозне.

«Протягом 2014–2015 років RT вдалося сформувати цілком прийнятну — навіть досить непогану — репутацію в багатьох колах, у яких ми тоді працювали. Чимало політичних оглядачів із Шотландії та інших регіонів Великої Британії вели власні програми на RT. І нам це подавали саме як радіоверсію того формату», — зазначає вона.

Керолін та Фостер погодилися стати ведучими.

«Я аж ніяк не йшла на цю роботу з радісним ентузіазмом чи думками на кшталт: “Це щось неймовірне, грандіозне, просто блискуче. Думки були такі: “Мені треба сплачувати рахунки, а це допоможе трохи погасити борги”. До того ж нам обіцяли фактично повну редакційну свободу у веденні власної програми», – згадує Скотт.

Мовлення Sputnik із Единбурга розпочалося у серпні 2016 року, і реакція місцевих ЗМІ була скептичною, а подекуди й ворожою. Радіостанцію одразу запідозрили в тому, що вона прийшла до Шотландії, аби розпалювати й посилювати напруженість усередині Великої Британії.

Газета The Daily Record охрестила цей проєкт «Radio Gaga» і звинуватила його у поширенні матеріалів про те, начебто результати референдуму про незалежність було сфальсифіковано.

Видання The Herald назвало його «путінським Sputnik», а в редакційній статті The Times зазначалося: «Ті націоналісти, які вітають появу Sputnik, ігнорують той факт, що російський лідер має репутацію автократичного правителя».

Керолін погодилася стати співведучою щоденної радіопрограми. Вона одразу відчула, що там є проблеми.

«Це був суцільний хаос. Сама думка про те, що Sputnik може вплинути на будь-які вибори чи референдум у цій країні, викликала сміх. Вони не змогли б вплинути навіть на місцеву виставку собак. Вони гадки не мали, що роблять. Персонал був абсолютно недосвідченим. Була там жінка, яку фактично взяли на посаду виконавчого продюсера, хоча до цього вона працювала адміністратором на стійці реєстрації в готелі», — розповідає Скотт.

Попри це, Sputnik сприймали як організацію, яка послідовно виступає проти НАТО та підтримує Росію й Дональда Трампа. Згодом її звинувачували у поширенні теорій змови щодо пандемії COVID-19 та війни в Україні.

Важливо пам’ятати про контекст, у якому працював Sputnik у 2016 році.

Велика Британія щойно проголосувала за вихід із Європейського Союзу, а Девід Кемерон пішов у відставку з посади прем’єр-міністра, поступившись місцем Терезі Мей.

Питання Brexit домінувало у британській політиці; у Шотландії це, у поєднанні з наслідками референдуму про незалежність, сприяло впевненій перемозі Шотландської національної партії (SNP) на виборах до Вестмінстера та Голіруда у 2015 і 2016 роках.

Попри поразку на референдумі 2014 року, рух за незалежність, здавалося, перехопив ініціативу.

Sputnik активно наголошував на тому, що його провідні журналісти підтримують ідею незалежності Шотландії. Озираючись назад, Керолін вважає, що саме такою й була стратегія.

«Тепер я розумію: гадаю, їхній задум полягав у тому, аби дозволити цим прогресивним людям із лівими поглядами робити таку програму, яку вони самі хочуть. Нам дали повну свободу дій, адже це могло б додати їм легітимності, щоб одного дня — коли з’явиться аудиторія — вони могли просто різко змінити курс і почати просувати власний порядок денний. І тепер, озираючись назад, я думаю, що, мабуть, саме такою й була їхня мета», – впевнена Керолін Скотт.

Стюарт Макдональд був одним із 56 депутатів від SNP, обраних до парламенту у 2015 році. Згодом він став речником партії з питань оборони та одним із найвідоміших критиків Sputnik.

Він досить рано вирішив, що необхідно провести чітку межу між своєю партією та цим медіаресурсом.

«Ми цілеспрямовано працювали над тим, аби зробити RT і Sputnik максимально токсичними. Люди знали: якщо я там з’являтимуся, то відкрито їх критикуватиму. Гадаю, саме тому так мало людей погоджувалися на це: вони розуміли, що співпраця з таким ресурсом не піде нам на користь», – каже Макдональд.

Утім, дехто охоче співпрацював із російськими медіаресурсами. У 2017 році колишній перший міністр Шотландії Алекс Салмонд зазнав осуду за ведення ток-шоу на каналі RT; один із опонентів навіть назвав його «маріонеткою Путіна». Його наступниця Нікола Стерджен прокоментувала це так: «Я б не обрала цей телеканал».

У 2018 році Томмі Шерідан, колишній депутат парламенту від Шотландської соціалістичної партії (SSP), почав вести програми та писати матеріали для агентства Sputnik.

На той час Керолін Скотт і Джек Фостер уже давно залишили проєкт. Вони пішли навесні 2017 року через — за словами Скотт — дедалі неприйнятніший редакційний тиск.

Однак у розмові з BBC у 2018 році британський редактор Sputnik Микола Горшков заперечив, що компанія має якийсь прихований порядок денний.

«Ми не намагаємося впливати на погляди шотландців, адже, працюючи в Единбурзі, зрозуміли, наскільки незалежними у своїх переконаннях є жителі Шотландії», — зазначив він.

Відносини між двома країнами різко погіршилися після отруєння колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля та його доньки Юлії в Солсбері у 2018 році, а також через звинувачення Росії у втручанні у вибори у Великій Британії у 2019 році.

Через цю напруженість Sputnik опинився в епіцентрі війни дезінформації, хоча й ненадовго.

У 2021 році компанія оголосила про припинення діяльності у Великій Британії, пояснивши це рішення планом ефективнішої реорганізації своєї міжнародної присутності.

У 2022 році через вторгнення в Україну, Росія перетворилася на міжнародного ізгоя. Держави в усьому світі запровадили проти неї економічні та культурні санкції.

У березні 2022 року британський регулятор Ofcom анулював ліцензію RT на мовлення, а Європейський Союз заборонив діяльність Sputnik і RT через те, як вони висвітлювали війну в Україні. Обидва ресурси й досі заблоковані у багатьох соціальних мережах та на веб-сайтах.

Сьогодні на інтернет-сайті Sputnik зазначається, що ресурс продовжує працювати у 17 країнах Африки, Азії та Америки.

На думку Аммона Ческіна, війна Путіна проти України поклала край періоду використання Росією «м’якої сили».

«Уся ця мережа була, по суті, величезним проєктом задля самовихваляння, який виявився неефективним. Вона коштувала чималих грошей і не охоплювала широку аудиторію, проте справляла потрібне враження на тих, хто прагнув доводити, що Росія є великою державою. Я вважаю цей період кращим за те, що настало згодом. Він просто продемонстрував межі російського впливу. Росія гадала, що зможе впливати на людей і держави за допомогою цих механізмів, але насправді їй це не вдавалося. Тому вона перейшла до іншої фази — значно агресивнішої та мілітаристської. Саме в цьому й полягав справжній вплив Росії», – стверджує Ческін.

Стюарт Макдональд розглядає російську програму дезінформації як частину гібридної війни, яка нині включає польоти безпілотників над європейськими аеропортами, атаки на підводні кабелі та кібератаки на різні установи.

«Головний висновок такий: до будь-яких проявів іноземної дезінформації варто ставитися серйозно. Це проблема й загроза, що стають дедалі витонченішими — і ми просто не встигаємо за цими змінами. Можна розмірковувати про те, що це означає у мирний час, але що це означає в часи кризи? Наприклад, під час пандемії чи війни із застосуванням зброї, або коли перерізають підводні кабелі або здійснюють кібератаку на залізничну мережу, що паралізує рух у центральному регіоні країни. Або під час виборчої кампанії. Чи замислювалися взагалі уряди над тим, як реагувати на такі речі? Ні, не замислювалися», – наполягає Макдональд.

Після роботи на Sputnik Керолін Скотт розпочала нову кар’єру, викладаючи журналістику в Единбурзькому університеті. Їй боляче згадувати той період, але вона розуміє критику, з якою довелося зіткнутися їй та колегам.

«Гадаю, якщо іноземний уряд запускає у вашій країні медіакомпанію, що має досить суперечливу репутацію, то цілком природно, що інші ЗМІ візьмуться її критикувати. Мені фізично зле, коли я говорю про це сьогодні. Я завжди кажу своїм студентам, що ми вчимося на помилках, визнаємо їх і не намагаємося від них ховатися. Але важко не вважати це одним із найбезглуздіших вчинків у моєму житті. Це те, про що я найбільше шкодую», – підсумувала Керолін Скотт.