Люди замислюються над сукупністю чинників стресу. Йдеться не лише про електроенергію та відключення опалення. Росіяни атакують великі логістичні центри, а це означає, що населення починає хвилюватися через наявність товарів і продуктів харчування взимку
На тлі посилення російських атак на українські міста та осіннього похолодання, яке нагадує про наближення ще однієї складної зими, українці намагаються зрозуміти, як подолати два виклики, які чекають попереду: російські атаки безпілотниками й ракетами та пронизливий холод. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на ВВС.
«Минулої зими в Києві було дуже важко», — каже Марія Шостак, мати двох дітей, яка зараз пакує речі й залишає свою невелику квартиру.
Тривалі періоди морозної погоди та часті відключення електроенергії, спричинені російськими атаками на енергетичну систему країни, зробили минулу зиму однією з найважчих за весь час.
«Були дні й навіть тижні, які було просто нестерпно пережити. Я почала думати, що більше не витримаю ще однієї такої зими», – зізнається Марія.
Вона не збирається чекати на зиму та й останні російські атаки на Київ змусили її ухвалити рішення про виїзд.
«Усе змінилося наприкінці серпня — на початку вересня, коли Київ почали атакувати цілодобово. Раніше безпілотники й ракети перехоплювали десь на околицях. Тепер це відбувалося в центрі міста, просто над нашими головами», – скаржиться Марія.
Після кількох тижнів посилення російських атак, які до кінця вересня 2026 року охопили автозаправні станції, електростанції та ключові мости через Дніпро, мер Києва Віталій Кличко заявив, що місто опинилося у «дуже драматичній ситуації».
Діти Марії — чотирирічний Артур і дворічна Кіра — обоє народилися вже після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
Не бажаючи наражати їх на ще одну важку й небезпечну зиму, Марія вирішила вивезти дітей за кордон. Зиму вони планують провести в Хургаді, на єгипетському узбережжі Червоного моря. За словами Марії, там дешевше, ніж у Європі, а до того ж тепліше.
«Я взагалі не почуваюся в Україні в безпеці», — каже вона.
Опитування свідчать, що багато українців відчувають те саме, хоча далеко не всі вже наважилися на таке радикальне рішення.
Згідно зі соціологічним опитуванням дослідницької компанії Gradus, 40% киян розглядають можливість переїзду, якщо умови життя й надалі погіршуватимуться; 35% заявили, що не переїжджатимуть в інше місце, а 25% ще не визначилися.
«Люди замислюються над сукупністю чинників стресу. Йдеться не лише про електроенергію та відключення світла, як минулої зими. Росіяни атакують великі логістичні центри, а це означає, що населення починає хвилюватися через наявність товарів і продуктів харчування взимку, — розповіла засновниця та генеральна директорка Gradus Євгенія Близнюк.
Йдеться не лише про електроенергію та відключення світла, як минулої зими. Росіяни атакують великі логістичні центри, а це означає, що населення починає хвилюватися через наявність товарів і продуктів харчування взимку».
Нещодавні російські атаки на київські мости, автозаправні станції та школи посилили відчуття небезпеки й тривожного передчуття. Для родин із маленькими дітьми ситуація видається особливо невідкладною.
Ірина розповідає, що минулої зими її трирічній доньці Поліні було важко впоратися з умовами життя.
«Іноді опалення не було тижнями, а температура в квартирі становила нуль або п’ять градусів, — розповідає вона. — Тому перебувати тут із маленькою дитиною, яка постійно хворіє, було зовсім нестерпно».
Нещодавні події лише погіршили становище Поліни.
«Цього року ми пережили дві ракетні атаки», — каже Ірина.
Перший вибух на початку червня вибив кілька вікон у будинку родини на північно-західній околиці Києва. Через місяць, після того як частину пошкоджень уже відремонтували, стався другий вибух — неподалік від підніжжя їхнього десятиповерхового будинку. Ударна хвиля підняла в повітря землю, яка потрапила до квартири. Через це родині довелося переїхати до тимчасового житла.
Стан здоров’я Поліни погіршився. Вона страждає від сильного тривожного розладу, який супроводжується нападами нетримання сечі, блюванням і неконтрольованим тремтінням.
«Тепер у неї є неврологічна проблема, і саме тому ми замислюємося над виїздом. Після кожного обстрілу з’являються нові симптоми», — каже Ірина.
Її чоловік служить у війську, а вона ще не вирішила, куди саме переїде. Робота в міжнародній неурядовій організації, можливо, дозволить їй працювати дистанційно з Польщі.
«Наш президент каже, що з Києва краще виїхати, адже це ціль номер один», — розповідає вона.
Для інших мешканців Києва рішення полягає ближче до дому — на безкраїх просторах української сільської місцевості.
Олена Конопля розповіла, що кілька тижнів шукала відповідне місце, перш ніж зупинилася на котеджі в сільській громаді неподалік від столиці.
«Я вирішила, що найкращим варіантом буде невелике село, де немає жодних заводів, складів чи залізничних станцій. Усього того, що може стати російською ціллю, — пояснює Олена.
У котеджі встановлено газові конвекційні обігрівачі, а у сусідньому сараї складено дрова, які допоможуть Олені зігрітися в разі відключень електроенергії. Вона також уже провела високошвидкісний інтернет, необхідний для її роботи в благодійному фонді.
У час, коли в Києві постійно лунають сирени повітряної тривоги, а вибухи можна чути майже щодня, саме спокою і тиші сільської місцевості, за словами Олени, їй найбільше бракує.
«Після кількох ночей тут, коли я можу спати — просто спати, без вибухів і сирен, — мені стає краще. Я можу працювати, писати свої статті, почуваюся добре», – зізнається Олена.
Невдовзі до неї приєднається її літня мати.
«Вона живе в досить небезпечному районі Києва, і це шкодить її здоров’ю», — пояснює Олена.
Звичайно, далеко не кожен може дозволити собі котедж у сільській місцевості або багатомісячну поїздку за кордон.
Більшість мешканців Києва робитимуть усе можливе, аби пережити ще одну складну зиму.
Влада вживає заходів для підготовки. Деяким із найбільш вразливих мешканців Києва — людям похилого віку та жінкам із маленькими дітьми — пропонують місця в переобладнаних санаторіях і реабілітаційних центрах на лісистих околицях міста.
Тим часом протягом останніх 18 місяців навколо столиці побудували мережу приблизно з 15 невеликих електростанцій, щоб зміцнити пошкоджену енергетичну систему Києва.
Електростанції розміщені в укріплених бункерах і захищені від атак безпілотників величезними сталевими конструкціями. Кожна з них здатна забезпечувати електроенергією і теплом кілька сотень багатоповерхових житлових будинків міста.
Однак енергетичні компанії вже говорять про планові відключення електроенергії, а у супермаркетах періодично виникає дефіцит деяких товарів. Тож чинників, які спонукають людей виїжджати, стає дедалі більше.
Євгенія Близнюк не очікує масового відтоку населення зі столиці й зазначає, що більшість людей поки що не ухвалили остаточного рішення. Вони не хочуть ризикувати втратою роботи або забирати дітей зі школи.
«Вони відкладатимуть це рішення, доки умови життя не стануть справді нестерпними», — каже вона.
