Москва тепер повинна пояснити, чому перебування при владі поміркованого президента не наближає Україну до миру

Політичні опоненти дуже часто звинувачують президента Володимира Зеленського, що він будує реваншистські плани й попереджають про небезпеку змови щодо повернення України у кремлівську орбіту. За їх словами, історичний вибір країни у напрямку євроатлантичної інтеграції зараз перебуває у серйозній небезпеці. Критики Зеленського бачуть дедалі більше доказів впливу Кремля на владу і посилаються на нещодавні призначення на посади токсичних фігурантів проросійської адміністрації опального експрезидента Віктора Януковича, а також його помірковану позицію щодо гострих питань мовної політики та національної пам’яті. А односторонні зусилля Зеленського щодо активізації мирного процесу шляхом неодноразових компромісів Кремлю продовжують викликати глибоку підозру. Про це йдеться в публікації аналітика громадської організації «Донецький інститут інформації» Віталія Сизова на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Ці публічні вияви скептицизму щодо українського президента повинні бути приємною новиною у Москві, але, насправді, бачимо протилежне. Далекий від захоплення неконфронтаційною позицією Зеленського, Кремль тепер не в змозі пояснити, чому немає прогресу у мирних перемовинах із українським президентом, який демонструє лише деякі націоналістичні риси, що слугували опорою російської пропаганди у попередні п’ять років.

Після перемоги Зеленського на президентських виборах у 2019 році, російські чиновники та їх колеги в кремлівських ЗМІ пов’язували вирішення проблемних питань із поміркованістю українського лідера та його статусом російськомовного єврея. Це завдання ускладнюється через популярність Зеленського серед жителів окупованого Донбасу і в Росії. Москва повинна боротись із сприятливим сприйняттям колишнього шоумена, який був улюбленцем в Україні та Росії ще задовго до того, як прийшов у політику. Вважається, що молодість Зеленського робить його небезпечним супротивником для старіючого Путіна, який планує залишатись при владі до 2036 року.

За минулий рік в кремлівських ЗМІ з’явилось декілька послідовних матеріалів про Зеленського, де його зображають у вигляді маріонетки США або українських олігархічних інтересів та звинувачують у слабкості у протистоянні з українськими націоналістами. Домінуючим наративом є те, що Зеленський проводить подібну політику щодо Росії, як і його попередник Петро Порошенко і лінія Києва у напрямку конфронтації й нагнітання напруги у відносинах з Росією не змінилась.

«Україна продовжує боротьбу проти всього, що пов’язує наші народи. Вони продовжують нападати на російську мову та культуру, викривляють загальну історію, вихваляють нацизм і оскверняють пам’ятники російським військовим», – йдеться у заяві МЗС Росії від 20 травня 2020 року.

Ці заяви про русофобську політику дуже далекі від реальної ситуації в Україні. На відміну від свого попередника, Зеленський намагався уникати відповіді на такі потенційно суперечливі питання, як статус української та російської мови. Він також обережний із питаннями історичної пам’яті, які гриміли протягом останніх 30 років незалежності України. Натомість, колишній комік намагався підкреслити такі менш вибухонебезпечні теми, як економічне зростання, боротьба з корупцією, свободи у бізнесі та особистому житті, а також зробив посилення мирних перемовин пріоритетом свого правління. Це допомогло Зеленському завоювати популярність серед мовчазної більшості в Україні, отримати перемогу на президентських виборах у 2019 році і утримувати дивовижно високі рейтинги схвалення після першого року перебування на посаді президента. Вважається, що Зеленський є дуже популярним на окупованій території України, хоча інформацію звідти важко отримати, а також у більшості проросійських регіонів південної та східної України.

Намагання Зеленського завоювати серця та розум на окупованому Донбасі є характерною рисою його президентства. Зокрема, через декілька місяців після вступу на посаду, він відкрив новий пішохідний міст у Станиці Луганській, який значно покращив мобільність жителів по обидві сторони фронту. Зовсім недавно він запустив телеканал «Дім», який покликаний слугувати каналом зв’язку між Києвом та населенням окупованого Донбасу та Криму. Ця нова ініціатива щодо телеканалу викликала значну критику зі сторони російської окупаційної влади на сході України, а також отримала негативні відгуки від політичних опонентів Зеленського в Україні. З російської точки зору, проект є українською пропагандою, а для українських критиків – недостатньо патріотичним. Певним чином ця подвійна критика відображає суть нинішньої позиції Зеленського, який першим серед українських президентів отримав величезну підтримку і тепер зазнає нападів зі сторони радикальних сил за свою поміркованість, що призвела до успіху.

Через рік український комік-політик став новою жертвою для кремлівських пропагандистів, адже не в інтересах Росії мати стійку владу в Україні з достатньою легітимністю для організації ефективної оборони країни і здійснення таких необхідних, але непопулярних заходів, як нещодавня земельна реформа.

Якщо це надалі триватиме, то Зеленський може в кінцевому підсумку стати загрозою для внутрішньополітичної стабільності Росії. Його стрімкий злет – це жахливий сценарій для Москви, який повністю суперечить керованій демократії епохи Путіна і може надихати його сподвижників. Після кількох років дезінформації, яка демонізує Україну, як вкрай праву диктатуру, Москва тепер повинна пояснити, чому перебування при владі поміркованого Зеленського не наближає Україну до миру. Дискредитація українського президента залишається пріоритетом Кремля, але старих антиукраїнських стереотипів уже недостатньо для цього.