Військовий конфлікт на Донбасі, коронавірус, корупція та економічні негаразди стали зараз справжнім викликом для нашої країни

Президент Володимир Зеленський та його уряд зіштовхнулись з двома фундаментальними проблемами: припинення війни на Донбасі та проведення внутрішніх реформ. Подолання цих проблем виявилось достатньо складним завданням на початку 2020 року і коронавірус тільки ускладнює його. Про це йдеться у публікації Стівена Пайфера, колишнього посла США в Україні, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Україна переживає сьомий рік війни: російські війська захопили Крим у березні 2014 року, а також підтримують військовий конфлікт на Донбасі, внаслідок якого загинули близько 13 тисяч людей. Хоча Москва намагається повернути Україну в російську орбіту, дуже мало підстав для того, що це їй вдасться. За останні 6 років нічого не зроблено для того, окрім кремлівської політики, яка ще більше підштовхнула Україну до Заходу. Таким чином, Москва використала конфлікт на Донбасі, щоб дестабілізувати ситуацію в Києві і ускладнити Україні шлях до інтеграції в Європу.

Коли в березні 2020 року коронавірус ударив по Україні та Росії, дехто сподівався, що це може «сплутати карти» у Кремлі. Чи може Москва переглянути свою політику на Донбасі в умовах пандемії, падіння цін на енергоносії та економічної кризи? Врегулювання конфлікту на Донбасі послабить політичну ізоляцію Росії і призведе до скасування західних санкцій, які за оцінками деяких економістів, скорочують ВВП РФ на 1-1,5% в рік протягом останніх шести років.

Проте, політика Москви не зазнала жодних змін: російські війська продовжують неінтенсивну боротьбу на Донбасі і призначення нового представника Кремля в Україні не вплинуло на політику, яку визначає Володимир Путін. Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон ведуть боротьбу з коронавірусом та його економічними наслідками і пандемія поглинає їх увагу, як і офіційних представників США. Тому вони демонструють невелику готовність, щоб чинити тиск і переконати Москву обрати інший шлях, який може принести мир на Донбасі.

Тому Зеленському та його команді доводиться дедалі частіше визнавати той факт, що немає підстав очікувати дипломатичного прориву. Президент України має «план Б» на випадок, якщо до кінця 2020 року не буде досягнуто жодного прогресу і один із його пунктів передбачає фактичне відторгнення окупованої частини Донбасу і перекладання усього соціально-економічного навантаження на Росію. Сумнозвісна реальність полягає в тому, що ймовірний короткостроковий сценарій для Донбасу передбачає продовження військового конфлікту. Стосовно Криму, хоча цей конфлікт і не гарячий, але він буде тягарем для українсько-російських та західно-російських відносин на багато років, якщо не на цілі десятиліття.

Коронавірус ускладнив ситуацію для Зеленського, як в політичному, так і економічному аспектах. Київ визнав необхідність співпраці з МВФ і доступу до кредитів з низькими відсотками. Верховна Рада ухвалила закон про скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель і захист націоналізованих банків від спроб колишніх власників повернути контроль над ними і це було ключовими умовами для отримання нового траншу МВФ на 5 мільярдів доларів.

Хоча земельна реформа і «антиколомойський» закон отримали схвалення, ще не відомо чи їх ухвалення є свідченням відданості кардинальним реформам чи лише способом отримати кредит МВФ, як було із попередніми українськими лідерами. І українці, і їх друзі на Заході шукають ознаки того, що Зеленський буде проводити реформи, адже це було причиною його успіху на виборах у 2019 році, особливо щодо боротьби з корупцією.

Зеленський надає пріоритетного значення припиненню конфлікту і відновленню українського суверенітету на Донбасі, але Київ не може це зробити самостійно. Останнє слово за Москвою і її дії вказують на підтримку тліючого конфлікту. І дуже сумнівно, що західні партнери України зможуть мобілізуватись і чинити додатковий тиск, щоб зробити цей конфлікт для Кремля невигідним, принаймні, у найближчій перспективі.

Якщо Росія опиниться у глухому куті на Донбасі, Зеленський може провести реформи і ефективно боротись із корупцією, щоб підштовхнути українську економіку до зростання в умовах послаблення пандемії. Це було б виконанням обіцянок перед виборцями у 2019 році і зміцнило б його відносини із західними партнерами. Більше того, міцніша економіка України зміцнить і позицію Зеленського у відносинах з Кремлем, де досі сподіваються, що внутрішні проблеми змусять українського президента піти на компроміс з ключовими принципами і врегулювати конфлікт на Донбасі на умовах Москви.