Наша країна – це «ідеальне місце для хакерів» через неефективні закони й хорошу математичну освіту, але усе це деякою мірою сприяло розвитку крипто/блокчейну, що, безумовно, є позитивом

Доктор філософії Павло Кравченко є співзасновником компанії Distributed Lab, яка працює на міжнародному рівні. Він також має величезний досвід роботи у криптографії і є активним учасником української блокчейн-спільноти, яка налічує понад 1000 осіб. Кравченко видав 5 книг і три з них є навчальними підручниками, а книги Distributed Lab офіційно схвалені в Україні та й низка університетів створили курси з блокчейну на основі цих матеріалів. Кравченко блискуче використовує свої академічні знання й досвід ведення бізнесу для вивчення цього простору, який стрімко розвивається. Про це йдеться в аналітичній публікації Forbes, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Україна має дуже високий рівень проникнення мобільного інтернету та величезний досвід загальнонаціонального доступу до миттєвих платежів з карти на карту (без зворотніх платежів та податків). Дедалі більше місцевих банків використовують передові технології й реалізують програми ІТ-трансформації. Україна – це країна, яка буквально дихає технологіями, тут проживають понад 200 000 розробників, які вільно володіють англійською мовою. У школах приділяють багато уваги математиці і вона стає популярнішою серед учнів другого й третього рівнів навчання.

Коли Кравченка часто запитують, чому так багато людей в Україні обирають кар’єру програміста, він посміхається й відповідає: «У цій професії порівняно висока зарплата та 5-відсоткова ставка податку для приватних підприємців, яка склалась історично. Виявляється, її використовують 95% ІТ-фахівців. Наше суспільство орієнтоване на свободу і тому репутація уряду завжди була гіршою порівняно з іншими країнами. Українці також підтримують концепцію швидкого обміну знаннями. У нас працюють багато іноземців. Крім того, також діє безвізовий режим з багатьма країнами».

Щодо готовності крипторинку, то ключем до успіху завжди є підготовка. І це загальновизнаний прогресивний крок, що Україна створює закон про віртуальні активи. Закони встановлять структуру обігу віртуальних активів, зокрема й криптовалюти, і повинні супроводжуватись новаціями у податковому та цивільному кодексах. Проте, надалі важко відрізнити віртуальні активи, адже усі активи зараз оцифровуються. Влітку цей закон представили у Верховній Раді, але його повернули на доопрацювання.

В інших країнах біржові ринки та бізнес розвиваються шаленими темпами, передусім для обміну BTC/Tether на готівку. Кравченко зазначає, що «основне джерело – це сірий ринок міжнародних розрахунків. Деякі його сегменти – це схеми Понці, незаконний ринок наркотиків та хабарі. Місцеві обмінники сірого ринку (готівку на готівку) починають приймати криптовалюту і багато з них мають великі міжнародні мережі».

Майнінг надалі є популярним і це можна пояснити успіхом Bitfury у розробці ASIC у 2013 році. Незважаючи на свою популярність, це підприємство не змогло вийти на корпоративний рівень через складнощі правової ситуації й привабливість бізнесу для рейдерів. Проте, Кравченко  оспорює такий висновок, вказуючи, що цей ринок може бути прихованим через звичку людей красти електроенергію.

В усій країні існують десятки фінтех-проектів, орієнтованих на Україну, але більшість команд розробників підтримують банківський сектор ЄС та США. Існує близько 4000 технологічних компаній і багато з них працюють над міжнародними проектами цифрової трансформації.

Цифровий банкінг в Україні покращується. Починаючи з 20 років домінування ПриватБанку, який поширив тенденцію з величезними інвестиціями у цифрову інфраструктуру. А після того з’явився успіх Монобанку та інших небанківських додатків (наприклад, Нова пошта – дуже сучасна поштова служба з інтегрованим досвідом платежів). Суспільство звикло до банківського рахунку у смартфоні й користувалось «неоподаткованими» переказами Р2Р з низькою комісією. Ці тенденції цифрового банкінгу привели до сталого зростання малого та середнього бізнесу.

Цифровий підпис легалізували з 2002 року й активно використовують для податкової звітності та авторизації на різноманітних урядових порталах. Проте, він активно не використовується у банківському секторі через неефективність процедур, а технології не є стандартизованими на глобальному рівні.

Нещодавно Міністерство цифрової трансформації України запустило додаток для надання громадянам різноманітних цифрових послуг. Усе починалось з паспорта та водійських посвідчень у додатку, який використовує BankID для авторизації людини. Пізніше ця ж екосистема використовувалась для відстеження самозахисту людей під час пандемії коронавірусу.

Кравченко визнає, що Україна – це «ідеальне місце для хакерів» через неефективні закони й хорошу математичну освіту. Але усе це деякою мірою сприяло розвитку крипто/блокчейну, що, безумовно, є позитивом.

За останні 10 років уряд вивчив можливості та переваги технології блокчейн. Стартували понад 10 блокчейн-проектів на підприємствах й в уряді, здебільшого через прагнення до інновацій. Незважаючи на це, залишилось лише декілька таких проектів у просторі ІСО. Більшість корпоративних команд або зараз працюють над міжнародними проектами, або переїхали у Швейцарію, Німеччину, США чи Сінгапур.

Центральні банки в цілому світі досліджують цифрові валюти. Національний банк України (НБУ) спробував у 2017 році розробити концепцію цифрової валюти, а у 2020 році провів міжнародний захід на цю тему, продемонструвавши адаптований прототип.

А у 2016 році була спроба розробити екосистему, яка складається з кількох торгівельних платформ з використанням блокчейну. Був навіть пілотний проект земельної книги, децентралізований аукціон, але провели лише декілька угод. Кравченко підкреслив, що було багато бюрократичних перешкод, які зупинили проект. Він був відроджений у комерційному секторі для торгівлі користованими автомобілями.

Інші важливі блокчейн-проекти – це аукціон СЕТАМ, на якому реалізовано встановлення тимчасових міток для усіх угод з Біткойн-блокчейном. НБУ провів відкритий тендер для створення децентралізованого реєстру.

Єдине, що можна сказати з упевненістю: Україна володіє глибокими знаннями й досвідом у сфері криптотехнологій, але для залучення прямих іноземних інвестицій та перетворення у глобальний технологічний центр, країна повинна бути централізовано організована. Однак, може це суперечить самій природі криптографії?