Рекомендації та вимоги МФВ не лише не приносять очікуваних результатів, але й руйнують реальний сектор економіки, але відмова від співпраці призведе до негайного краху системи державних фінансів

Вимоги, які висуває Міжнародний валютний фонд (МВФ) до України дедалі частіше викликають невдоволення українців і це не дивно, якщо зазирнути в минуле. З однієї сторони, МВФ посилює вимоги, які не приносять реального покращення економічної ситуації, а з іншої сторони, бідність дивиться в очі людям, які платять за виконання нових вимог, не отримуючи нічого натомість. Про це йдеться в аналітичній публікації економічного оглядача Міхала Козака на сторінках польського видання Observator Finansowy, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Добрий поганий початок

У 2015 році перед Україною з’явилась неймовірна можливість. Угода з МВФ передбачала виділення кредиту на 17,5 мільярдів доларів за умови проведення економічних реформ. Мова йшла про грошово-кредитну й курсову політику центрального банку, оздоровлення банківської системи, а також про фіскальну та бюджетну політику. Крім того, передбачалось поступове підвищення пенсійного віку для певних категорій населення, зменшення розміру неоподатковуваної суми пенсії, а також рекомендації щодо роботи податкової служби. Вимоги до малих підприємців, самозайнятих осіб та фермерів не знайшли підтримки в українському парламенті і залишились на папері.

Уже тоді антисоціальний курс зростав з року в рік – МВФ вимагав підвищення податку на доходи фізичних осіб та податку на майно, мотивуючи це піклуванням про бюджет, одночасно вимагаючи зниження плати за використання сировини крупним бізнесом. Також вимагалось підвищити ціну на газ власного видобутку до рівня імпортованого, що призвело б до зростання тарифів на 280%. В МВФ пояснили радикальні вимоги «адаптацією до рішень третього енергетичного пакету ЄС». Цікаво, що в той же час польській газовій компанії PGNiG, яка також працювала в межах цього енергопакету, вдалось знизити ціну газу для споживачів, компенсуючи дорогий імпортний газу більш дешевим паливом власного видобутку.

Окрім економічного, був і винятково політичний пакет вимог: вказувалось, які антикорупційні органи повинна призначити Україна і як змінити законодавство про суди та прокуратуру. МВФ узяв на себе роль парламенту, обраного громадянами, хоча, оглядаючись назад, варто визнати, що це був доволі м’який крок. Та все ж з року в рік вимоги фонду зростали і дедалі частіше зміщувались в бік державної політики. Уже в лютому 2016 року тогочасний голова МВФ Крістін Лагард різко прокоментувала відставку міністра економіки Альвараса Абромавичюса, але зараз це викликало б лише поблажливу посмішку.

Шок у Києві

У червні 2020 року після тривалої політичної суперечки був опублікований останній меморандум про співпрацю між Києвом та МВФ, підписаний навесні президентом України Володимиром Зеленським, прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, головою НБУ Яковом Смолієм та міністром фінансів Сергієм Марченко. І цей документ яскраво засвідчив, наскільки МВФ відійшов від ролі фінансового інституту у сторону політичного «надуряду», який визначає поточну політику України.

Українська влада зобов’язалась завершити формування пакету медичних послуг, фінансований Національною службою охорони здоров’я України, який передбачає базову, спеціалізовану, паліативну й невідкладну медичну допомогу і контролювати попит за допомогою фінансових стимуляторів для постачальників послуг з можливістю запровадження доплат для пацієнтів. Також наша країна мала оптимізувати та реформувати навчальні програми у початкових та середній школах.

Рівень втручання у політичне та громадське життя чудово ілюструється фрагментами меморандуму, в якому українська влада зобов’язується передати придатне приміщення для Вищого антикорупційного суду, щоб посилити роботу Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Також вимагалось використання більш широкого спектру методів проведення розслідувань, зокрема таємні операції та безперешкодний доступ до необхідної інформації.

Без ефектів

Ймовірно, українці більш спокійно б відреагували на опублікований перелік вимог МВФ, якщо б вони позитивно позначались на економіці. Адже МВФ одночасно спрогнозував, що ВВП України у 2020 році скоротиться на 8,2% через низький рівень заощаджень населення та обмежену фіскальну підтримку економіки.

У співпраці з МВФ Україна опинилась у відомій з гри у шахи ситуації цугцвангу – кожен можливий хід тільки погіршує ситуацію. Рекомендації та вимоги МФВ не лише не приносять очікуваних результатів, але й руйнують реальний сектор економіки, прикриваючи існуючу катастрофу гарними макроекономічними показниками. Київ не може відмовитись від співпраці, оскільки це призведе до негайного краху системи державних фінансів. Український уряд нещодавно визнав, що вартість обслуговування державного боргу здебільшого залежить від співпраці з МВФ.

Теоретично, є третій варіант – знищити усіх політично впливових гравців, які, вірогідно, спустошують державну казну, вилучаючи звідси мільярди доларів щороку і самостійно проводити раціональну економічну політику. Але це вимагатиме абсолютної реконструкції системи, яку побудували за 30 років незалежності України.