Наша країна потребує багато грошей для фінансування модернізації досліджень й розробок в оборонному секторі

Влітку 2020 року Верховна Рада України ухвалила низку важливих законів, які матимуть довгострокові наслідки для реформування оборонного сектору України. Зокрема, новий закон «Про оборонні закупівлі» відкрив шлях до значних змін у оборонному секторі, який останнім часом опинився в епіцентрі численних корупційних скандалів. Про це йдеться в аналітичній публікації Сергія Піонтковського, керуючого партнера Baker McKenzie у Києві на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Цей новий закон обіцяє ініціювати перегляд існуючих процедур оборонних закупівель в Україні. Він скерований на забезпечення прозорості у сфері державних видатків, яка дедалі частіше стає вразливою до звинувачень у корупції, адже витрати на оборону стрімко збільшуються з 2014 року. Крім ухвалення цього закону про закупівлі, також були розроблені та зареєстровані для розгляду у парламенті інші законопроекти про реформу державного оборонного конгломерату «Укроборонпром» та про контроль за злиттям стратегічних активів.

Також парламентарі створили нову посаду заступника прем’єр-міністра зі стратегічних питань на якій затвердили Олега Уруського. Це нововведення матиме серйозні наслідки для оборонних галузей України. Теоретично новий закон України про оборонні закупівлі – це революційна подія, яка різко обмежує обсяги секретної інформації про закупівлі в оборонному секторі. Зараз під грифом «таємно» є близько 90% усіх оборонних закупівель. Ба більше, під грифом «таємно» є реєстр постачальників оборонної продукції. І це робить неможливим цивільний контроль над оборонними видатками України.

Також поточний стан справ у сфері закупівель не сприяє чесній та відкритій конкуренції за прибуткові державні контракти без корупції. Це особливо важливо з врахуванням рекордних оборонних видатків, а також політичних та економічних наслідків потенційної корупції в цьому стратегічному секторі через війну на Донбасі.

Замість непрозорої старої системи, новий закон України про оборонні закупівлі передбачає відкритий електронний реєстр постачальників й виробників. Це також дозволить українським оборонним компаніям використовувати міжнародні організації у якості центрів закупівель для прямих поставок від виробників. Зокрема, тепер можна буде використовувати Агентство закупівель за підтримки НАТО з такою метою.

Донедавна жорстка процедура ціноутворення, яка довільно обмежувала розмір прибутку постачальників, слугувала однією із перешкод на шляху подальшого розвитку оборонних підприємств в Україні. Багато галузевих оглядачів тепер очікують, що новий механізм ціноутворення, який буде враховувати «вартість життєвого циклу» буде сприяти більш ефективним та конкурентними відносинам у галузі між замовниками та постачальниками оборонного сектору. Крім того, очікувана розробка трьохрічних планів закупівель зробить прогнози виробництва більш точними.

Хоча цей прогрес можна лише привітати, важливо також підкреслити, що для набуття чинності нового закону, Кабінету міністрів України необхідно розробити та ухвалити понад 10 додаткових підзаконних актів та постанов. Цей процес неодмінно вимагатиме деякого часу. Вкрай важливо переконатись, що ці підзаконні акти не нейтралізують суть нових правил оборонних закупівель.

Законопроект про реформу державних оборонних підприємств пердбачає їх акціонування. У нинішньому вигляді цей законопроект передбачає перетворення державного гіганта «Укроборонпром» в акціонерне товариство. Крім того, планується створення 6 холдингових компаній для різноманітних бізнес-напрямків: авіація, технічне обслуговування, бронетехніка, ракетобудування, радари та військово-морські системи.

Ці нові холдингові компанії будуть створені у формі акціонерних товариств. Це повинно призвести до ухвалення моделей корпоративного управління відповідно з Керівними принципами корпоративного управління ОЕСР для державних підприємств, зокрема незалежні члени ради директорів, внутрішній аудит, керування ризиками та процедури контролю, а також проведення регулярного аудиту нових компаній та вимоги щодо розкриття інформації та звітності.

Оборонна промисловість України потребує значного вливання капіталу для фінансування модернізації основних засобів та з метою досліджень й розробок. Оскільки Україна зараз не в змозі забезпечити достатні вливання капіталу у державні оборонні підприємства країни з бюджету, тому приватний капітал у вигляді позикових коштів та власного капіталу є найбільш прийнятним варіантом. У підсумку, нові спільні підприємства і державно-приватні партнерства, ймовірно, будуть здійснюватись потенційними іноземними партнерами після акціонування оборонних державних підприємств України відповідно з вищевказаними законопроектами.

Ухвалюючи ці закони, Україна значно просунулась у напрямку ухвалення міжнародних вимог транспарентності та стандартів НАТО. Допоки новий заступник прем’єр-міністра зможе вправно координувати своєчасне виконання основних положень нових законів, оборонна промисловість України отримає міцну основу для динамічного розвитку.