Це стратегічний актив з транзитною потужністю у 27 мільярдів кубометрів газу на рік

Впродовж десятиліть вважалось, що поставки природного газу йдуть на захід та південь від кордону з Україною в Євросоюз. Проте, враховуючи тектонічні зрушення в енергетичній екосистемі та геополітиці, ця парадигма більше не слугує жодній із сторін. У поточному швидкоплинному енергетичному середовищі прийшов час переосмислити Трансбалканський транзитний коридор та проаналізувати його потенціал для підвищення енергетичної безпеки Європи. Про це йдеться в аналітичній публікації Сергія Макогона, генерального директора компанії «Оператор ГТС України» на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Реверсні потоки газу в Україну, які запустили у 2015 році, довели цінність двостороннього транзиту із сходу на захід. І вперше 26 серпня 2020 року «Оператор ГТС України» виконав заявку на перекачку газу з півдня на північ. Це замовлення було від локального трейдера й передбачало транспортування природного газу Трансбалканським трубопроводом з Греції через Болгарію й Румунію в Україну. Це замовлення допомогло продемонструвати технічну життєздатність цього маршруту, навіть, якщо він ще не є комерційно вигідним.

Питання про те, чи буде газ надалі надходити Трансбалканським трубопроводом або ж напрямок буде змінено, піднімалось майже рік тому. У підсумку ми спостерігали різке скорочення потоків. Прогнозований обсяг транзиту на весь поточний рік становить не більше 1 мільярду кубометрів. Іншими словами, навіть цей оптимістичний сценарій вказує на коефіцієнт використання мізерних 3-4%.

Трансбалканський газовий коридор – це стратегічний актив з транзитною потужністю у 27 мільярдів кубометрів на рік і тому він повинен бути гарантією енергетичної безпеки Південно-Східної Європи. Якщо будуть перебої чи ремонтні роботи на TANAP або «Турецькому потоці», поставки газу всерівно можна буде забезпечити.

Цей коридор зараз надає країнам Балканського регіону доступ до газових ринків Центральної Європи та українських підземних газосховищ, які є найбільшими у Європі. Проте, без значних транзитних обсягів, ані Україна, ані Болгарія, ані Румунія не можуть захистити свої операційні витрати. Тому важливо розуміти реальний ризик перебоїв у поставках, якщо цей трубопровід виведуть з експлуатації.

У Східному Середземномор’ї та Чорному морі та навколо них відбуваються декілька паралельних подій, які змінять динаміку регіональної енергетичної системи. До них належать – чотири крупні відкриття газових родовищ у територіальних водах Ізраїлю, Єгипту та Кіпру, останнє виявлене родовище у Туреччині та будівництво нового терміналу зрідженого газу в Греції. Тим часом, зростання напруги між Анкарою та Афінами, посилення санкцій США щодо «Турецького потоку» та нещодавня ескалація конфлікту між Вірменією та Азербайджаном можуть зруйнувати статус-кво.

Складність взаємодії цих різноманітних розробок полягає в тому, що жоден сценарій не може остаточно описати подальший шлях. Проте відомо лише те, що традиційна логіка більше не прийнятна до Трансбалканського газового коридору. Що потрібно для розвороту цього маршруту в інтересах споживачів Центральної та Східної Європи? Насамперед, ми повинні знайти метод підвищення комерційної життєздатності маршруту.

Можливо, Молдова досягне найнижчих результатів, оновивши свою методологію розрахунку тарифів та привівши їх у відповідність із загальноєвропейською практикою. Зараз тариф, затверджений регуляторним органом Молдови становить близько 11 доларів за 1000 кубометрів/100 км, в той час, як «Газпром» отримає знижку на 70%, сплачуючи лише 3 долари. Вочевидь, поточна ситуація не сприяє чесній конкуренції й потребує якнайшвидшого виправлення.

По-друге, Румунія, яка може похвалитись другими за величиною запасами газу у ЄС, ще не переглянула свої застарілі правила, які обмежують експорт в країни, що не входять до Євросоюзу. Поки Україна та Румунія підписали лише одну угоду про взаємодію. Оператор ГТС України готовий укласти ще чотири угоди, враховуючи кількість додаткових точок інтерконекту між Україною та Румунією.

Зараз процес затягується відтермінуваннями, які нікому не є вигідними. Спробуємо прагнути укласти ще чотири угоди у найближчі декілька місяців. Оскільки Румунія готова збільшувати внутрішній видобуток газу, зокрема на морських родовищах у Чорному морі, вона може відіграти ключову роль у регіональній торгівлі енергоносіями. Справді, Румунія отримає найбільшу вигоду від двостороннього використання Трансбалканського трубопроводу. Зрештою, Євросоюз та усі 27 країн-членів повинні міцно наполягати на універсальному застосуванні власного Третього енергетичного пакету ЄС.

Виключення з правил, яке надали Сербії у 2019 році зараз перешкоджає конкуренції на енергетичному ринку. 400-кілометрова ділянка трубопроводу, що проходить через Сербію, контрольним пакетом якого володіє «Газпром», має пропускну здатність у 13,88 мільярдів кубометрів на рік.

«Трубопровід не охоплений Третім енергетичним пакетом і ми шкодуємо з цього приводу. Щоб привести цей трубопровід у відповідність з європейськими енергетичними нормами, є низка захисних заходів у Сербії, але в Белграді зараз немає політичної волі до їх реалізації», – зазначив Дірк Бушле, заступник директора Енергетичної спільноти.

Європейська солідарність тут під загрозою, оскільки окремі країни-члени чи кандидати в ЄС переслідують свої індивідуальні інтереси і тому Євросоюз загалом може програти. Тепер, коли Україна завершила процес анбандлінгу енергетичного сектору, Євросоюз повинен забезпечити обов’язкове та універсальне застосування своїх власних правил та положень у Румунії, Болгарії та Сербії. Газовий ринок не обмежується лише кордонами Європейського Союзу і сусідні з ним країни, які дотримуються Третього енергопакету, також заслуговують на відповідну реакцію.

У кінцевому підсумку, принципи чесної конкуренції є корисними залежно від нашої готовності їх дотримуватись. Коли Європа захищає свої інтереси, справедливо визнаючи наслідки торгівлі природним газом для геополітики та національної безпеки, від цього виграють усі країни.