Не варто поспішати з поверненням окупованого Криму або Донбасу, а краще запозичити повчальний досвід Азербайджану і прагнути до створення сильної економіки, заснованої на сучасних технологіях і широкому міжнародному співробітництві

Для України зараз дуже важливо вивчити історію економічного успіху Азербайджану, яка лежала в основі військового успіху країни. Ще на початку 1990-х років, коли Азербайджан і Вірменія вели свою першу війну, вони були бідними пострадянськими країнами. Хоча Азербайджан переважав завдяки нафтовій промисловості, але з 1986 по 1994 роки виробництво в країні впало більш ніж на третину. За минулу чверть століття економічні шляхи Азербайджану і Вірменії різко розійшлися. Поки Вірменія щосили намагалася побудувати сучасну економіку, Азербайджан дотримувався політики широкого міжнародного економічного співробітництва та впроваджував новітні технології. Країна побудувала стратегічні трубопроводи нового покоління і систематично модернізувала свою інфраструктуру. Про це йдеться в аналітичній публікації Владислава Іноземцева, старшого наукового співробітника Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Ця національна модернізація принесла свої дивіденди. До 2010 року видобуток нафти збільшився у понад 5 разів порівняно з мінімальними обсягами середини 1990-х років. ВВП Азербайджану зростало, допоки не перевищило ВВП Вірменії. Той, хто відвідає ці дві країни сьогодні, побачить на власні очі, хто переживає бум, а де спостерігається застій. Вірменію з її архаїчною репутацією і великою світовою діаспорою часто порівнюють з Ізраїлем. Обидві країни також мають схожі позиції на географічній мапі, оскільки оточені кількома недружніми країнами. Однак аналогія між Вірменією та Ізраїлем не поширюється на економічну сферу.

На відміну від Вірменії, Ізраїлю вдалося розширити свою економіку і перевершити економіку сусідніх країн, незважаючи на те, що він почав підніматись з колін понад 70 років тому. Одним з ключових факторів успіху Ізраїлю була його здатність залучати прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які досягли 18,2 мільярда доларів в 2019 році. А от бідна Вірменія отримала в минулому році у вигляді грошових переказів в 5 разів більше грошей, аніж прямих іноземних інвестицій. Невипадково Ізраїль зараз є десятим за величиною експортером сучасної військової техніки в світі, в той час як Вірменія продовжує покладатися на застарілу військову техніку російських і радянських часів. Це закономірний наслідок протилежних економічних підходів, прийнятих двома країнами.

Нещодавня перемога Азербайджану – це не лише результат військового прогресу. Вона також відображає економічний прогрес, досягнутий Азербайджаном за останні кілька десятиліть. На перший погляд, швидкість і всеосяжний характер досягнень Азербайджану в шеститижневому військовому конфлікті з Вірменією, зайвий раз підтверджує той факт, що військовими засобами можна привести до зміни кордонів. Насправді, будь-яка успішна військова кампанія повинна підкріплюватися економічною перевагою. У випадку з Азербайджаном країні потрібно було близько чверті століття, щоб засвоїти уроки зі своєї болісної поразки в 1994 році, модернізувати економіку, сформувати міцну мережу регіональних союзів і в кінцевому підсумку завдати рішучого удару у відповідь.

Економічний досвід Азербайджану є повчальним для України. Замість того, щоб зосереджувати увагу на негайних військових діях або невигідному мирному врегулюванні, досягнутому з позиції слабкості, для України було б набагато розумніше скерувати свої зусилля на модернізацію економіки та інфраструктури країни. У той же час українська влада повинна зробити все можливе, щоб залучити міжнародні інвестиції і закріпити за країною позицію важливого гравця в глобальних виробничих ланцюжках.

Опора на таланти, гроші і патріотичні настрої українського населення або тих українців, які в даний час працюють за кордоном і щороку відправляють додому величезні суми грошових переказів, більше не є життєздатною довгостроковою стратегією. Замість цього Україна повинна прагнути до створення економічної моделі, яка виявиться привабливою для міжнародних інвесторів, які шукають можливості отримати вигоду з величезного невикористаного потенціалу країни. В кінцевому підсумку це послужить основою для побудови набагато сильнішої української держави.

Довгостроковий підхід особливо важливий для України, оскільки є всі підстави вважати, що Росія виявиться в набагато слабкішому становищі протягом найближчих 20-25 років. В умовах, коли в Євразії відбуваються величезні геополітичні зміни, а світова економіка повільно, але неухильно позбувається залежності від корисних копалин, економічна модель Росії, побудована на основі нафти й газу, вже починає виглядати вразливою. Якщо економічна нерівність між двома країнами почне скорочуватися, позиції України відповідно зміцняться. Дивлячись на підсумки азербайджано-вірменської війни, українським політикам важливо побачити довгі роки економічних інновацій та модернізації, які передували нещодавній перемозі Баку. Азербайджан домігся того, що деякі історики раніше називали «поразкою». Іншими словами, вони змогли опанувати уроки з болісної національної поразки і використати їх в своїх інтересах.

Тепер Україні варто спробувати застосувати такий же далекоглядний підхід до своєї нинішньої конфронтації з Росією. Не варто поспішати з поверненням окупованого Криму або Донбасу, а також ухвалювати дорогою ціною компромісні рішення. Замість цього лідери України повинні запозичувати повчальний досвід Азербайджану і прагнути до створення сильної економіки, заснованої на сучасних технологіях і широкому міжнародному співробітництві. Згодом це може послужити основою для консолідованого національного відновлення і, в кінцевому підсумку, реінтеграції українських регіонів, які зараз знаходяться під російською окупацією.