Якщо Делі дозволить проблемам з меншими сусідніми країнами розвиватись і діятиме свавільно, то вони мобілізують інші держави для зміцнення своєї стратегічної автономії від Індії

У Вашингтоні та Брюсселі розглядають нещодавні пропозиції щодо гарантій безпеки від президента РФ Володимира Путіна до США і країн НАТО, як вимогу повернути Україну у сферу впливу Росії та надати Москві право вето на військову політику Заходу в Центральній Європі. У Москві, тим часом, стверджують, що проблема полягає у наближенні сфери впливу Заходу до кордонів Росії. І підкреслюють, що союз країн Варшавського договору розпався у 1991 році, а НАТО продовжує існувати та просувається на Схід, всупереч обіцянкам США та Європи.

Про це йдеться у колонці С. Раджа Мохана, професора Інституту досліджень Південної Азії в Національному університеті Сінгапуру на сторінках The Indian Express, повідомляє Foreign Ukraine.

Хоча на словах пропагувалась ідея «загальноєвропейського дому», Москва дедалі більше відчувала себе підлеглим у новому регіональному порядку. В останні півтора десятиліття Росія протидіяла у Грузії та Україні та регулярно кидала виклик політиці Заходу в Європі. Тепер Путін провів червону межу проти подальшого розширення НАТО на схід та поглинання України Заходом. Він загрожує розпочати війну, якщо не буде формальної угоди зі США та НАТО з цих двох питань.

Яким би не був характер врегулювання, воно матиме серйозні наслідки для Індії та її південноазіатських сусідів. Азіатські націоналісти засуджували сфери впливу або формування ексклюзивних зон інтересів між домінуючими державами, як концепцію ХІХ століття. Це було закономірно з огляду на той факт, що вони були на боці європейського імперіалізму. Але ця ідея має глибоке коріння і значною мірою є частиною структури, яка дозволяє уникнути конфлікту між великими державами.

Азіатські держави навряд чи є такими невинними, коли йдеться про сфери впливу. Коли на рубежі ХХ століття Японія стала великою державою, то забажала створити власну сферу впливу в Азії, яка отримала назву «Велика східноазіатська сфера спільного процвітання». Японія виправдовувала свою експансію звільненням Азії від впливу європейського колоніалізму та побудови нового азіатського порядку.

Ідея «Азія для азіатів» не зникла з регіонального порядку денного. Це гасло тепер належить новому амбітному гегемону регіону — Китаю. Хоча президент Сі Цзіньпін заперечує наміри щодо встановлення власної сфери впливу в Азії, його політика свідчить про інше. Зокрема, спроби КНР витіснити США з Азії та вимогу накласти вето на політику безпеки своїх сусідів. У цьому й полягає суть сфери впливу — убезпечити свою сферу інтересів від втручання інших великих держав.

Деякі китайські вчені радять нам заспокоїтись; вони кажуть, що Азія, принаймні, Східна Азія, завжди була частиною сфери впливу Китаю. Вони вказують на так звану данницьку державну систему, якою Китай керував допоки європейські колоніальні держави не з’явились в Азії. Китайці наполягають, що домінування Пекіна є «закономірним явищем» для Східної Азі і ми маємо просто звикнути до цього.

Індії теж властиві сфери впливу. Хоча у традиційній індійській риториці пропагується рівність суверенних націй і відкидається силова політика, регіональна поведінка Делі зовсім не така. Хоча на папері всі держави рівні, в реальному світі ми бачимо нерівномірний розподіл влади між різними країнами і політики повинні вирішувати це.

Під час здобуття незалежності Індія успадкувала велику сферу впливу на субконтиненті та в Індійському океані від Великобританії, яка домінувала у регіоні з початку ХІХ століття. Але Індія, яка була розділена за релігійною ознакою, розвивала внутрішню економіку і дистанціювалась від Заходу, тому їй було важко підтримувати цю спадщину. Але таке прагнення ніколи не зникало.

Індія, яка стрімко розвивається сьогодні, намагається відновити частину цього впливу на субконтиненті і в Індійському океані, але їй протистоїть новий могутній Китай, який швидко набирає обертів. Зростаюча національна ідентичність у регіоні також ускладнює дотримання традиційних меж регіонального домінування.

Індія не єдина в цьому. Багато середніх держав прагнуть побудувати або перебудувати сфери впливу — Іран, Саудівська Аравія, Туреччина та Єгипет на Близькому Сході й на Африканському Розі. Австралія протистоїть зростаючому китайському впливу у Тихоокеанському регіоні. Страх перед зменшенням американської присутності, змусив регіональні держави на Близькому Сході терміново розширити свої мережі впливу.

Реалісти стверджують, що часи монополярності минули і США більше не можуть керувати світом самотужки. Як висловився Грем Еллісон із Гарвардського університету, однополярний світ був пов’язаний із глобальною сферою американського впливу. У багатополярному світі, який розгортається, каже він, буде багато сфер впливу.

Ця логіка має спонукати до деяких домовленостей між Вашингтоном, Брюсселем та Москвою щодо європейської безпеки. Але диявол, як завжди, прихований у деталях. Тим часом, будь-яке мирне врегулювання між Росією та Заходом неминуче відбуватиметься за рахунок України. Як мінімум, Україні доведеться змиритися із втратою Криму, який Росія окупувала у 2014 році.

Захід запровадив багато санкцій проти Росії і обіцяє їх розширити, якщо Москва вторгнеться в Україну. Але Захід не обіцяє використовувати військову силу, щоб запобігти російській окупації України. Той факт, що США та НАТО не мають бажання воювати з російськими військами біля кордонів України, є важелем впливу у руках Путіна на переговорах. Однак, якщо Путін виграє, довгострокові витрати для Росії теж будуть високими. Це припущення спонукає Байдена шукати розумний компроміс із Путіним.

Який досвід України може запозичити Південна Азія? Якщо Делі дозволить проблемам з меншими сусідніми країнами розвиватись і діятиме свавільно, то вони мобілізують інші держави для зміцнення своєї стратегічної автономії від Індії. Делі не може забути про те, наскільки важливо бути чутливим до проблем своїх сусідів.

Прагнення до південноазіатської сфери впливу також вимагає, щоб Делі мислив не лише на національному рівні, але й на регіональному рівні з питань, що стосуються субконтиненту загалом. Але якщо сусіди Індії заходять надто далеко, скажімо, у розігруванні «китайської карти» проти Делі, то вони запрошують Індію до втручання у їхні внутрішні справи.

У цей момент вони зрозуміють, що Китай не може реально допомогти їм проти Індії, яка є поруч. Нагадаємо, що, ані США, ані Китай не змогли завадити Індії розвалити їхнього союзника в особі Пакистану 50 років тому.

Сусіди Індії не можуть ігнорувати той факт, що ставки Делі в південноазіатському регіоні завжди будуть вищими, аніж у Китаю. І що Делі, незважаючи на величезну асиметрію сил з Пекіном, боротиметься за свої інтереси в регіоні.

Ось і російська економіка становить лише десяту частину ВВП Євросоюзу і складає близько 17 трлн доларів, але Москва випередила Брюссель та Вашингтон у Центральній Європі. Москва продемонструвала, що її інтереси не можна ігнорувати, але заплатила за це високу ціну у вигляді економічної та політичної ізоляції від Заходу.

Сфери впливу залишатимуться інструментами регулювання конкуренції між великими державами. Але вони є дієздатними лише тоді, коли велика держава є мудрою, а її менші країни-сусіди розсудливими. В протилежному випадку, ані велика держава, ані її сусіди не будуть почуватись у безпеці.