Політична поляризація та військова напруженість, нерішуче втручання Заходу й тіньові економічні угоди, які передбачають притулок для олігархів — ось таким чином сьогодні виглядає ситуація на Кіпрі і Росія прагне її відтворення в Україні після часткової окупації

Ідеальним варіантом для Москви в Україні, якщо трапиться війна, може бути щось на кшталт поточної ситуації на острові Кіпр, який був розділений після турецького військового вторгнення у 1974 році. Про це йдеться у публікації арабського видання The National, повідомляє Foreign Ukraine.

Окупація Туреччиною північної частини острова, відомої як Турецька Республіка Північного Кіпру (ТРПК) не змогла утримати Республіку Кіпр від приєднання до ЄС у 2004 році. Але майже в усіх інших напрямках, Туреччина вважає це вторгнення успішним.

Переговори щодо возз’єднання острова постійно зазнавали невдачі і тому Анкара та підтримуваний Туреччиною президент ТРПК Ерсін Татар тепер виступають за створення двох окремих держав. Згідно з опитуванням 2020 року, понад 81% турків-кіпріотів поділяють їхню думку. І це пояснюється тим, що турецькі поселенці зараз становлять близько половини населення ТРПК, змінивши його релігійні та політичні вподобання.

40 000 військовослужбовців Туреччини на півночі Кіпру перетворили його на державу-супутника, де Анкара може формувати все, від законів до шкільних програм, а також отримати доступ до енергетичних ресурсів у спірних водах, які оточують острів. У січні 2022 року США відмовилися від запланованого проекту газопроводу з Кіпром, Грецією та Ізраїлем, оскільки це може посилити напруженість у відносинах з Туреччиною.

Торік Туреччина створила базу безпілотників на півночі Кіпру, яка, за словами Нікосії, посилює напруженість і підкреслює «експансіоністську» політику Анкари. Якщо нинішня динаміка зберігатиметься, то за словами генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, врегулювання проблеми Кіпру через переговори незабаром може стати недосяжним.

І не забуваймо, що все це обумовлено постійною напруженістю між давніми суперниками – Туреччиною та Грецією, які уже кілька разів воювали і ледь не зіткнулися знову влітку 2020 року.

Тим часом, європейська частина Кіпру побудувала свою економіку навколо фінансового сектора, орієнтованого на залучення іноземних інвестицій. Низькі податки та мінімальне регулювання, а також присутність православної церкви зробили його раєм для російських інвесторів.

10 років тому російські депозити в кіпрських банках становили 31 мільярд доларів і це перевищувало валовий внутрішній продукт острова. Згодом фінансова криза 2013 року у Греції вплинула і на Кіпр, і влада острову запропонувала громадянство іноземцям, які готові інвестувати 2 мільйони євро (2,2 мільйона доларів) у їх нерухомість.

Політична поляризація та військова напруженість, нерішуче втручання Заходу й тіньові економічні угоди, які передбачають притулок для олігархів — ось таким чином сьогодні виглядає ситуація на Кіпрі і Росія прагне її відтворення в Україні після часткової окупації.

Турецька військова присутність створює на Кіпрі ефект порохової бочки, яка готова вибухнути. Останнім часом, найбільша напруженість простежується через руйнівні наслідки девальвації турецької ліри, яка стала грошовою одиницею на території ТРПК у 1976 році. Крім того, регіон страждає від багаторічного міжнародного ембарго і залежить від турецької економіки.

У жовтні 2021 року місцеві ЗМІ оприлюднили чорний список понад 40 відомих кіпріотів-турків, яким заборонено в’їзд до Туреччини, зокрема колишньому президенту ТРПК Мустафі Акінджі та багатьом провідним юристам, активістам та журналістам. Турки-кіпріоти не дуже добре ставляться до свого покровителя, який часто змушує замовкнути тих, хто не погоджується з його політикою.

Чорний список у поєднанні з економічними труднощами змусив тисячі кіпріотів-турків вийти на вулиці на знак протесту проти надмірного втручання Анкари. Вони закликали до бойкоту місцевих виборів, вважаючи, що голосування здебільшого контролюється Туреччиною, а також створили опозиційні до Анкари організації.

Тому, якщо українцям у Криму або на Донбасі знадобиться аж 50 років, щоб почати об’єднуватися та повставати проти окупанта, то Росія буде задоволена таким результатом.