Газопровід ще не запустили, але він уже розділив США, Європу та Німеччину і Путін досягнув своєї політичної мети – посіяти розбрат

«Північний потік-2» – російський газопровід вартістю 11 мільярдів доларів, зробив складними відносини США з деякими європейськими союзниками, розділив ЄС та послабив Україну. Експерти стверджують, що трубопровід не призведе до різкого збільшення імпорту російського природного газу в Європу, але він може змінити маршрут його постачання, який оминатиме Україну. Про це йдеться в аналітичній публікації VOX, повідомляє Foreign Ukraine.

Сполучені Штати розглядають трубопровід як російський геополітичний інструмент для підриву енергетичної та національної безпеки Європи. Після запуску «Північного потоку — 2», Росії більше не потрібно буде платити за транспортування газу через Україну. Німеччина бачить «Північний потік — 2» як «комерційний проект для промислових потреб, і хоче, щоб він запрацював. А Росія прагне отримати геополітичний інструмент, щоб мати вплив на Європу та вразливу Україну і при цьому непогано заробляти.

Усі ці розбіжності — між трансатлантичними союзниками та європейськими країнами означають, що за допомогою «Північного потоку — 2» Путін уже досягнув, принаймні, однієї з політичних цілей – посіяти розбрат.

«Це вже окупилося Москві. Газопровід ще не запустили, але він уже розділив США, Європу та Німеччину. Це і потрібно було Москві. Це вже велика історія успіху», – вважає Стефан Мейстер, керівник програм з міжнародного порядку та демократії в Німецькій раді з міжнародних відносин.

Ексканцлер Німеччини Ангела Меркель захищала «Північний потік-2» як «комерційний проект» для найважливішого промислового сектора своєї країни. Як казали тоді й досі стверджують експерти, це, звичайно, комерційний проект, але все, що стосується російської державної газової монополії, за своєю суттю буде політичним.

Твердження про «комерційний проект» не є безпідставними. Деякі європейські компанії та інші зацікавлені сторони можуть багато виграти від трубопроводу — або втратити, якщо проект буде знищено, особливо на цьому завершальному етапі.

«Однією з причин, чому трубопровід побудували, незважаючи на протести, був вплив тих економічних груп, які отримують від цього вигоду, і я вважаю, що цей вплив просто гігантський», – зазначає Маргарита Бальмаседа, професор дипломатії та міжнародних відносин Університету Сетон-Холл і автор книги «Російські енергетичні ланцюги: Перебудова технополітики від Сибіру до України та Європейського Союзу».

У травні 2021 року адміністрація президента США Джо Байдена скасувала санкції Конгресу щодо компанії, яка стоїть за «Північним потоком – 2». Санкції були ухвалені у 2019 році і це розлютило Німеччину та посилило напружені американо-німецькі відносини у роки правління Трампа. Україна також рішуче виступила проти цього рішення з огляду на те, що вона найбільше втратить від запуску «Північного потоку — 2», адже Росія платить близько 2 мільярдів доларів за транспортування газу через її територію.

«Якщо трансатлантичне співтовариство чекатиме, поки «Північний потік-2» запрацює, то значний стримуючий ефект буде втрачено, оскільки в цей момент Кремль зменшить свою залежність від України», – зазначає Бенджамін Шмідт, старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики.

Ось чому американський сенатор Тед Круз та інші республіканці наполягали на відновленні санкцій щодо «Північного потоку-2». Демократи в Сенаті згуртувалися навколо позиції адміністрації Джо Байдена, і в якості втіхи запропонували власний законопроект про санкції, якщо Росія вторгнеться в Україну.

Проте, головне питання полягає у тому, що думає Німеччина. Канцлер ФРН Олаф Шольц не відкидає, ані ймовірність запровадження санкцій проти газопроводу, якщо Росія вторгнеться в Україну, ані те, що «Північний потік – 2» – це комерційний проект. Навіть усередині уряду Німеччини існують розбіжності. Керівництво Партії зелених, партнера Шольца по коаліції, тривалий час виступало проти «Північного потоку – 2».