Експерти побоюються, що президент США недостатньо твердий і наполегливий на чолі НАТО

Президент Росії Володимир Путін прагне зміцнити авторитет Росії на світовій арені, поставити президента США Джо Байдена у незручне становище та перевірити єдність країн НАТО. Він уже на шляху до досягнення цієї мети, адже успішно змусив Байдена реагувати на серію ескалацій, відволік від інших дипломатичних пріоритетів і підвищивши політичні ставки для американського президента. Це буде друге серйозне зовнішньополітичне випробування Байдена на посаді президента після невдалого виходу з Афганістану, де владу захопили таліби. Про це йдеться в аналітичній публікації TIME, повідомляє Foreign Ukraine.

Путінська авантюра окуповується — принаймні, у короткостроковій перспективі.

«Він знову в центрі уваги. Він прагне бути за столом переговорів і публічно ностальгує з приводу розпаду Радянського Союзу та падіння Росії», – вважає Чарльз Купчан, професор міжнародних відносин Джорджтаунського університету та колишній директор із європейських справ у Раді національної безпеки при президенті Біллі Клінтоні.

Аналогічної думки дотримується і Метт Поттінгер, який був заступником радника президента Дональда Трампа з національної безпеки: «Протистояння з Росією стає серйозною проблемою для Байдена. Путін «показав, що він, як і раніше, є персоною номер один у геополітичному вимірі. Він має багато важелів впливу, щоб досягти поступок зі сторони Заходу, про які росіяни мріяли одразу після закінчення холодної війни 30 років тому».

Демонстрація сили Путіна відбувається в той час, коли зовнішньополітичний апарат Байдена хоче зосередитися на протидії зростаючому впливу Китаю в Тихому океані.

«У Білому домі вбачають великий стратегічний виклик у Китаї на наступні 30-40 років, і вони начебто сподівалися, що Росія буде спокійно себе поводити. Але Росія не погодилася», – зазначає Стівен Пайфер, посол США в Україні з 1998 по 2000 роки.

На думку американського дипломата, путінська пастка може мати неприємні наслідки у довгостроковій перспективі і, зрештою, активізує НАТО.

«Якщо це пастка, то я не впевнений, що вона спрацює на користь росіян. НАТО більш згуртоване, ніж хотілося б росіянам. Я вважаю, що це активізує НАТО», – підкреслює Пайфер.

Останнім часом, Росія удосконалила використання ворожої тактики «сірої зони» замість відкритих військових дій, аби вивести супротивника з рівноваги.

Росія застосовує воєнізовані формування, кібератаки та дезінформаційні кампанії майже на всіх континентах, щоб кинути виклик безпеці та стабільності Заходу.

Тактика Путіна може виявитись ефективною, адже напруженість у відносинах з Росією виявила розбіжності всередині НАТО щодо розробки стратегії допомоги Україні. Німеччина не дозволила доставку з Естонії до Києва летальної зброї власного виробництва, а от США дозволили балтійським країнам надати протитанкові ракети, зенітні ракети та інше обладнання для зміцнення оборони України.

«Все це підкреслює «важливість об’єднання союзників навколо загальної системи санкцій, експортного контролю та інших економічних важелів для стримування супротивників від вторгнення до сусідніх країн», — зауважує Мет Поттінгер.

Але деякі експерти побоюються, що Байден недостатньо твердий і наполегливий на чолі НАТО.

«Мене дуже непокоїть, що я не бачу конкретики з приводу того, що станеться з Росією, якщо вони нападуть на Україну. НАТО також не змогли сформулювати свою позицію. Або США очолять Північноатлантичний альянс, або НАТО нічого не досягне», – стверджує Райан Крокер, дипломат у відставці, який працював послом у Лівані, Кувейті, Сирії, Пакистані, Іраку та Афганістані за свою 37-річну кар’єру.

За словами Крокера, рішення Байдена раптово вийти з Афганістану без ретельних консультацій та координацій із західними партнерами, по суті залишило їх напризволяще та привернуло увагу таких супротивників, як Росія та Китай.

«Весь світ бачив, що трапилось. Тепер Байден має показати, що він може досягти значно більшого успіху в Україні, ніж в Афганістані», – резюмує Крокер.