Росія перетворила Україну на поле кібербитви

Кібероперації можуть надати Москві перевагу у звичайних військових битвах, не дозволити Україні адекватно відповісти на російське вторгнення та посіяти розбіжності та плутанину серед українського суспільства

Будь-яка спроба Росії захопити Україну навряд чи обмежуватиметься традиційними військовими методами. Ймовірно, активні дії будуть розгортатись і в кіберпросторі, де вже майже десятиліття Москва веде невпинну кампанію проти України. З 2014 року хакери, пов’язані з російським урядом, втручалися в українські вибори, інфікували шкідливим програмним забезпеченням українські державні установи та приватні компанії, а також здійснювали кібератаки на електроенергетичні компанії, які призвели до масових відключень електроенергії. Нещодавно український уряд зазнав серії кібератак, можливо, проведених за підтримки Кремля. Хакери атакували сайти багатьох відомств, загрожуючи витоку особистих даних та залишили попередження для української громадськості: «Бійтеся та чекайте гіршого».

Дмитро Альперович

Про це йдеться в аналітичній публікації Дмитра Альперовича, співзасновника і керівника Silverado Policy Accelerator та співзасновника і колишнього технологічного директора компанії з кібербезпеки CrowdStrike на сторінках Foreign Affairs, повідомляє Foreign Ukraine.

Кібер-перевага

У випадку повномасштабного вторгнення, Росія, вірогідно, проведе три типи кампаній у кіберпросторі для підтримки своїх військових цілей: операції зі збору розвідувальних даних, операції, спрямовані на підрив чи введення в оману українських військових, та психологічні операції проти українського суспільства. По-перше, Росія хоче контролювати військові дії України. Прослуховуючи повідомлення між українськими військовими частинами, російські спецслужби могли б отримати інформацію про дислокацію українських військ, оборонну тактику та інші аспекти бойової логістики.

Цей тип кібершпигунства не лише надає Росії військову перевагу, але й може допомогти їй підготуватися до можливої ​​окупації частини України. Проникаючи до баз даних української поліції, Москва могла б, наприклад, виявити та нейтралізувати потенційних лідерів майбутнього повстанського руху або визначити громадян України, які б захотіли працювати в майбутньому проросійському уряді. Росія, ймовірно, вже проводить деякі з цих операцій у рамках підготовки до потенційного конфлікту.

По-друге, Росія, швидше за все, використовуватиме операції в кіберпросторі, щоб обдурити українську армію або зірвати її операції. Наприклад, російські хакери можуть атакувати мережі управління та контролю українських сил, включаючи як бездротові, так і проводові мережі зв’язку, внаслідок чого українським воєначальникам буде складно координувати розгортання військ або ефективно мобілізувати резервістів та добровольців.

Москва також може порушити роботу великих українських телекомунікаційних провайдерів або націлитись на цифрову базу даних логістичних вузлів української армії, що підриває здатність Києва розподіляти обладнання та продовольство серед солдатів та допомогу цивільному населенню. Або хакери можуть атакувати українські мережі керування повітряним рухом, порушуючи цивільні авіарейси та перешкоджаючи міжнародній підтримці та допомозі Україні.

Зрештою, Росія могла б проводити психологічні операції, щоб посіяти розгубленість та сумніви серед українського населення, тим самим підриваючи дух суспільства до опору російській агресії. Наприклад, Москва може почати кібератаку на київську електромережу, внаслідок чого мільйони людей залишаться без тепла та електрики у розпал суворої холодної української зими. Або вона може атакувати фінансовий сектор України і це ускладнить цивільному населенню купівлю продуктів за допомогою кредитної картки або зняття готівки у банкоматі.

Російські атаки на ЗМІ можуть завадити українському уряду безпосередньо спілкуватися зі своїми громадянами, що посіє додаткову невпевненість та страх. Москва також може розповсюджувати фейкові повідомлення та чутки в неофіційних цивільних інформаційних мережах, таких як групи у WhatsApp, щоб викликати паніку або спонукати людей покинути стратегічні райони. Також РФ може порушити роботу систем екстреного зв’язку України, позбавивши рятувальників, медиків та поліцейських можливості реагувати на повідомлення та аварійні ситуації або випадково увімкнути сирени повітряної тривоги чи оповіщення про укриття вдома.

Російське вторгнення на схід України, швидше за все, матиме успіх навіть без допомоги кібератак. Але постійне використання Москвою кібероперацій проти України останніми роками свідчить про те, що вона, ймовірно, атакуватиме по всьому спектру військових сфер. У сукупності такі операції повинні сигналізувати українським лідерам та громадянам, що опиратись марно, адже Росія всюдисуща і всемогутня.

Аналоговий захист

Що може зробити Україна, аби убезпечити себе від російських кіберзлочинців? На жаль, не так вже й багато у цій запізнілій грі. Коли справа доходить до кіберзахисту, найкращий час для підготовки – учора. Якщо Росія вже заклала основу для кібератак проти України, то Києву, ймовірно, вже надто пізно захищатись. Навіть за наявності найкращого захисту, Україна, швидше за все, зазнає хоча б мінімальних збитків для своєї інфраструктури, яка підключена до Інтернету. Хоча неможливо заздалегідь знати, наскільки значними можуть бути ці збитки.

Принаймні, повідомлення хакерів, які зламали урядові сайти України, містить зерно істини: Україна повинна готуватися до гіршого. На даному етапі українські військові та громадянські лідери повинні зосередитися на тому, щоб зробити країну готовою протистояти кібератакам. Наприклад, варто розробити плани для уряду та військових, щоб вони могли використовувати некомп’ютеризовані системи у випадку, якщо російські кібератаки знищать їхні мережі.

І тому знадобиться як широка підготовка, так і здорова частка креативу. Проте є деякі ознаки того, що Україна мислить нестандартно. The New York Times  нещодавно повідомила, що українські військові використовують польові телефони часів Другої світової війни з ручним приводом, щоб оминути висококласні російські електронні системи спостереження. Хоч би яким анахронізмом це здавалося, але саме така тактична витонченість необхідна, аби витримати напад більш технологічного супротивника.