Туреччина не хоче, щоб її ставили перед вибором між Росією та Україною, оскілька вона співпрацює з РФ у Сирії, а з Україною розвиваються відносини в оборонному секторі

Туреччина сподівається допомогти розрядити напруженість між НАТО та Росією через кризу в Україні. Протягом багатьох місяців Анкара закликала Північноатлантичний альянс і РФ пом’якшити свою риторику. Про це йдеться в аналітичній публікації Al-Jazeera, повідомляє Foreign Ukraine.

Закономірні побоювання

«Зважаючи на географічні, історичні, економічні та безпекові інтереси, Туреччина зацікавлена в тому, що відбувається між Росією та Україною», – зазначає Альпер Джошкун, старший науковий співробітник Фонду Карнегі та колишній посол Туреччини в Азербайджані.

За його словами, звертаючись до обох сторін, Туреччина натякає, що вона причетна до кризи.

Туреччина інвестує в українську оборонну промисловість, продаючи з 2019 року безпілотники Bayraktar TB2, які Київ використав для нападу на проросійські сили на Донбасі. Це викликало різке засудження з боку Москви, коли Путін сказав Ердогану під час телефонної розмови у грудні 2021 року, що Анкара причетна до «провокаційних» та «деструктивних» дій.

Анкара не лише підписала угоди про продаж безпілотників, але й взяла на себе зобов’язання щодо їх спільного виробництва з Україною. У вересні 2021 року турецький виробник безпілотників Bayraktar підписав угоду про будівництво заводу неподалік Києва, а в грудні 2021 року українські офіційні особи заявили, що вироблятимуть безпілотники Anka, обладнавши їх українськими двигунами.

Водночас Туреччина причетна до низки військових конфліктів разом з Росією. У Сирії Туреччина та Росія координують спільне військове патрулювання та угоди про припинення вогню, де часто перетинаються шляхи американських, іранських, курдських та сирійських урядових сил.

У Лівії Туреччина підтримала визнаний Організацією Об’єднаних Націй уряд, який перебуває у стані війни з угрупованнями, підтримуваними Росією.

Туреччина також економічно залежить від Росії: мільйони російських туристів щорічно привозять до країни іноземну валюту, і Анкара значною мірою залежить від російського газу.

Є й цілком реальні наслідки географічного розташування Туреччини: згідно з Конвенцією Монтре 1936 року, вона зобов’язана забезпечити вихід у Чорне море не лише кораблям Росії, але й кораблям України, Румунії та Болгарії.

Туреччина має другу за величиною армію серед країн-членів НАТО і опиниться на передовій будь-якої затяжної війни, в яку альянс вступить з Росією.

Врівноваження

«Туреччина не хоче, щоб її ставили перед вибором між Росією та Україною, тому що вона співпрацює з РФ, наприклад у Сирії. А з Україною розвиваються відносини в оборонному секторі», – зазначає Сінан Ульген, колишній дипломат та директор Стамбульського Центру економічних та зовнішньополітичних досліджень.

Досі Туреччина займала досить філігранну позицію щодо російської експансії в регіоні.

Під час російської інтервенції у Південній Осетії та Абхазії в Грузії у 2008 році Туреччина відмовилася зняти обмеження на величину та кількість військових кораблів США, яким вона дозволила через Босфор увійти до Чорного моря та протистояти Росії. І це незважаючи на те, що Туреччина як член НАТО підтримала програми альянсу з навчання та оснащення грузинських збройних сил.

Після 2014 року, коли Росія анексувала Крим, Туреччина відмовилася підтримати санкції США та Європейського Союзу щодо Росії.

Водночас Туреччина разом зі своїми союзниками по НАТО відмовляється визнати російську анексію Криму законною, але вона досі не застосувала односторонні санкції проти Москви через окупацію українського півострова.

«Якщо все-таки конфлікт між Україною та РФ знову спалахне, на Туреччину тиснутимуть, щоб вона приєдналася до політики санкцій, і це стане першою серйозною дилемою. А друга важлива дилема буде пов’язана з тим, чи надалі постачати безпілотники в Україну. І тут відповідь може бути лише «так» або «ні», тобто Туреччина повинна визначитись із своїми пріоритетами», – вважає Ульген.