Чому Україна не стала багатою державою

Війна на Донбасі, корупція, олігархи та слабкий розвиток промисловості стали головними причинами провалу української економіки

Україна після 1991 року не досягла економічних успіхів навіть порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи. Середній ВВП на душу населення в Україні становить 13 тисяч доларів. В інших країнах регіону значно вищі показники: Польща (34,4 тисяч доларів), Чехія (42 тисячі доларів), Румунія (32 тисячі доларів). Уже не згадуючи Іспанію (38 тисяч доларів), Італію (42 тисячі доларів), Францію (47 тисяч доларів) та Німеччину (54 тисячі доларів). Про причини економічного провалу України йдеться в аналітичній публікації Business Insider, повідомляє Foreign Ukraine.

Важкий час після розпаду СРСР

Провал української економіки може і не фатальний, але вражає, як країна змарнувала останні 30 років. Дані Світового банку свідчать, що Україна зараз бідніша приблизно на 20% аніж у 1990 році (за показником ВВП на душу населення). Тоді вона була навіть трохи багатшою за Польщу, але у 1990-х роках спостерігалась глибока рецесія. І хоча перші сім років XXI століття були успішними для України і була компенсована значна частина втрат попереднього десятиліття, 2008-2020 роки принесли стагнацію. Для порівняння, з 1990 року ВВП на душу населення в Польщі зріс приблизно на 180%, а в Румунії та Білорусі — на 120%.

Якби Україна пішла шляхом Польщі чи Румунії після падіння комуністичного блоку, її ВВП міг би досягти 30-35 тисяч доларів. Чому так не трапилось? Однією з головних проблем є війна, яка почалася у 2014 році. Це заморозило іноземні інвестиції, сприяло значному зростанню інфляції та зниженню вартості гривні. Частина Східної України була зруйнована або потрапила до рук окупантів, і уряду довелося збільшити військові витрати. Проте економічні проблеми України почалися задовго до конфлікту з Росією.

Тому необхідно повернутися до 1990-х років, коли Україна найбільше постраждала від розпаду СРСР. Однією з причин була гіперінфляція, яка сягала навіть 10 тисяч відсотків у 1993 році і була у кілька разів вищою, ніж, наприклад, у Росії та Білорусі. Причинами цього може бути корупція, відсутність сильного лідера та більший, ніж в інших країнах, вплив олігархів, які блокували консолідацію державних фінансів і допускали надмірну грошову експансію для підтримки власних інтересів.

Погане промислове виробництво

Джерелом проблеми, окрім макроекономічних факторів, була також слабкість українських компаній. Економіка України здебільшого базувалась на виробництві порівняно з іншими пострадянськими країнами. До 2000 року макроекономічна ситуація в Україні стабілізувалася і відбулося економічне зростання. Чому воно не стало стрімким? Однією з причин є слабкість українського експорту. Продажу сільськогосподарської продукції зазвичай недостатньо, щоб вивести країну з бідності, необхідно досягти конкурентної позиції на міжнародному ринку з іншими продуктами. Польща, Румунія й Туреччина, які досягли економічних успіхів, експортували багато продуктів переробки, таких як автомобільні комплектуючі та електроніка. Вони стали виробничою базою для великих країн і виробляли високовартісні товари за нижчою ціною.

В Україні все було навпаки: її експорт базується на простих низьковартісних товарах: сільськогосподарській продукції (переважно кукурудза, пшениця, ріпак, соя, соняшникова олія), а також продукції металургійної й деревообробної промисловості. Частка промисловості в українській економіці значно нижча (10%), ніж, наприклад, у Польщі, де вона становить понад 20%. Однією з причин низької індустріалізації були дуже низькі прямі іноземні інвестиції в Україну (на відміну від Польщі). А якщо й були зарубіжні інвестиції, то не стосувалися галузей з високою доданою вартістю.

Олігархічний тягар

Чому Україна не залучила більше іноземних інвестицій? Однією з важливих причин є захист олігархів, які отримали у свою власність підприємства після розпаду СРСР. Вони захопили великі, хоча зазвичай неефективні промислові компанії, і отримували від них значні доходи. Це зупинило потік іноземного капіталу та інвестицій. Олігархи недостатньо зробили для розвитку своїх конгломератів. При цьому держава сприяла іноземним інвестиціям у фінансовий сектор та сектор нерухомості, що виявилося фатальним рішенням, адже саме вони найбільше постраждали від фінансової кризи 2008 року.

Крім того, Росія перекрила кран з дешевим газом. Він продовжував надходити навіть після 1991 року, який був де-факто субсидією для української економіки, але в 2007-2009 роках Росія істотно підвищила ціни на газ для України, що вразило неефективну та застарілу економіку, яка в основному контролювалася олігархами.

Зрештою, Москва, яка почала втрачати свій політичний вплив у Києві, у 2014 році вирішила захопити Крим і підтримати сепаратистські сили на Донбасі. Відтоді між Україною та Росією зберігається напруженість, і Москва регулярно погрожує агресією – наразі біля кордонів України можуть зібратись 250 тисяч російських солдатів.

Іншою причиною слабкості України є корупція, хоча масштаби цього явища важко виміряти. Частка мільярдерів у ВВП України є однією з найвищих у регіоні (близько 20% порівняно з 2% у Польщі, 7% у Чехії та 23% у Росії). Це зумовлює неефективність податкової системи та надмірне зростання тіньової економіки. А також сприяє розвитку корупції та організованої злочинності.